Безпека державна
Безпе́ка держа́вна — стан захищеності базових потреб та інтересів держави як політичного інституту, її громадян від негативних зовнішніх та внутрішніх чинників, насамперед від загроз втрати суверенітету, незалежності демократичного ладу й територіальної цілісності країни.
Зміст
Загальні відомості
Дослідження державної безпеки з початку 20 ст. активно провадили в руслі теоретичного осмислення проблем національної безпеки. Перші концепції національної безпеки розроблені в США та інших країнах, де сформувалися політичні нації. Для етнічних і змішаних націй існує проблема чіткого розмежування понять національна та державна безпека за їхніми об’єктами й засобами.
У широкому розумінні поняття «безпека державна» тотожне терміну «безпека держави» (це трактуванням наближається до змісту поняття «національна безпека»). У назві й змісті Закону України «Про основи національної безпеки України» (2003) поєднано проблеми національної та державної безпеки. У вузькому розумінні безпеку державну характеризують як «безпеку політичної системи».
Формування
Особливості формування безпеки державної:
1) в умовах демократії інтереси держави підпорядковуються інтересам політичної нації;
2) надмірна етатизація безпеки державної призводить до встановлення авторитарного й тоталітарного режимів, які часто виправдовують перебільшенням загроз втрати державного суверенітету;
3) державна безпека, зокрема безпека її громадян, може бути підірвана антинародною політикою власної правлячої еліти;
4) в умовах сучасного світу державна безпека може бути гарантована лише дієздатною країною, яка захищена ефективними державними структурами, інституціями громадянського суспільства та міжнародними угодами.
У цьому сенсі державну безпеку можна вважати вищим рівнем функціонування національної безпеки.
Політико-правові засади державної безпеки в контексті міжнародної безпеки висвітлені в Європейській хартії безпеки (1999).
Принципи
Принципами безпеки державної є пріоритет прав та свобод людини і громадянина, верховенство права, захист державного суверенітету й територіальної цілісності країни, пріоритет мирних засобів у вирішенні внутрішньодержавних і міждержавних конфліктів, своєчасність та адекватність заходів захисту державних інтересів, чітке розмежування повноважень, взаємодія органів державної влади у забезпеченні безпеки державної, демократичний контроль над воєнною організацією держави та іншими структурами в системі державної безпеки, використання в інтересах країни міждержавних систем і механізмів міжнародної колективної безпеки.
Об’єкти та функції
Об’єктами безпеки державної є: а) атрибути національної держави;
б) сфери суспільного життя, які регулює, контролює та охороняє держава.
До першої групи об’єктів безпеки державної належать:
- інститут громадянства;
- органи державної влади й управління;
- апарат легального державного примусу;
- адміністративно-територіальна організація держави;
- державний суверенітет і незалежність;
- національне право;
- грошова одиниця, інші економічні атрибути держави;
- державні символи.
Друга група об’єктів безпеки державної стосується взаємодії суспільства, його сфер і секторів із державою в контексті ліберально-демократичних уявлень про «мінімальну» державу, її функції.
Так, держава захищає приватну та інші види власності, національний ринок. На державу покладається забезпечення воєнної безпеки країни з використанням Збройних сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ і Національної гвардії України, військових підрозділів Управління державної охорони, Служби безпеки України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та інших. Забезпечується захист енергетичної галузі, освіти і науки, інформаційних мереж, екології, охорони здоров’я тощо. Координацію та контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері безпеки виконує Рада національної безпеки і оборони України, яку очолює Президент.
Джерела
- Хартія європейської безпеки // Верховна Рада України. 1999. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_166#Text
- Про основи національної безпеки України: Закон України № 964-IV від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 39. С. 351. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/964-15#Text
- Про національну безпеку України: Закон України № 2469-VIII від 21 червня 2018 р. // Відомості Верховної Ради України. 2018. № 31. С. 241. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text
Література
- Куйбіда В. С., Бебик В. М., Дмитренко М. А. та ін. Національна безпека в умовах інформаційних та гібридних війн. Київ : Національна академія державного управління при Президентові України, 2019. 380 с.
- Адельбаєва К. А., Александров Є. Є., Бехтер Л. А. та ін. Національна безпека України у викликах новітньої історії. Київ : Експрес-об’ява, 2020. 463 с.
- Криштанович М. Ф., Пушак Я. Я., Флейчук М. І. та ін. Державна політика забезпечення національної безпеки України: основні напрямки та особливості здійснення. Львів : Сполом, 2020. 418 с.
- Національна безпека: світоглядні та теоретико-методологічні засади / За заг. ред. О. П. Дзьобаня. Харків : Право, 2021. 776 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Рудакевич О. М. Безпека державна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Безпека державна (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.10.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
