Бейліс, Вольф Мендельович
Бе́йліс, Вольф Ме́ндельович (24.03.1923, м. Васильків, тепер Київської області, Україна — 15.02.2001, м. Луганськ, Україна) — історик-сходознавець, арабіст.
|
Бейліс, Вольф Мендельович | |
|---|---|
| Народження | 24.03.1923 |
| Місце народження | Васильків |
| Смерть | 15.02.2001 |
| Місце смерті | Луганськ |
| Місце поховання | Луганськ |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | арабістика, іраністика, енциклопедистика, сходознавство |
Життєпис
Народився в сім’ї бухгалтера та фельдшерки. У семирічному віці разом із родиною переїхав до м. Києва, де здобув середню освіту.
1940–1941 і 1946–1950 навчався в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
Брав участь у Другій світовій війні. 1941–1942 — навчання в Томському артилерійському училищі (Росія); 1942–1946 — служба в діючій армії. 1943 (лютий) через поранення опинився в оточенні, залишився на окупованій території поблизу м. Павлограда Дніпропетровської області, переховувався до приходу радянських військ (серпень, 1943), після чого повернувся до лав армії.
Закінчив університет із відзнакою, однак направлення до аспірантури не отримав. Імовірними причинами став початок антисемітських (див. Антисемітизм) кампаній 1949–1953 і наявність у його особовій справі запису про перебування на окупованій території. 1950–1964 викладав у середній школі (м. Чорнобиль Київської області, тепер зона відчуження), в останні роки роботи у школі — директор.
1955–1959 заочно навчався в аспірантурі Інституту історії АН СРСР у м. Москві (1968 розділено на Інститут історії СРСР та Інститут загальної історії; тепер Інститут російської історії та Інститут загальної історії Російської академії наук, РАН). Науковий керівник — історик-сходознавець Б. Заходер (1898–1960; Росія). 1963 захистив кандидатську дисертацію «Твори Ал-Мас’уді як джерело з історії Східної Європи X століття» (рос. «Произведения Ал-Мас’уди как источник из истории Восточной Европы X ст.»; Інститут народів Азії АН СРСР, тепер Інститут сходознавства РАН).
1975 захистив докторську дисертацію «Твори Масу’уда ібн Намдара як джерело з історії Аррану і Ширвану початку 12 ст. і пам’ятка середньовічної арабської літератури» (рос. «Произведения Массу’уда ибн Намдара как источник истории Аррана и Ширвана начала 12 в. и памятка средневековой арабской литературы»; Відділення суспільних наук АН Азербайджанської РСР, тепер Відділення суспільних наук НАН Азербайджану, м. Баку).
1964–2001 викладав у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Помер і похований у м. Луганську.
Діяльність
Зацікавився арабістикою під час навчання в університеті. Вивчав арабську мову в гуртку Т. Кезми (багаторічного співробітника А. Кримського).
У 1950-х, викладаючи у школі, познайомився з істориком-арабістом і літературознавцем-україністом А. Ковалівським. Інтенсивне листування з останнім вплинуло на вибір теми кандидатської дисертації Бейліса.
Після створення Головної редакції «Української радянської енциклопедії» Бейліс налагодив співпрацю з цією установою, підготувавши для неї численні статті з арабістики й іраністики. Написав також низку статей сходознавчої тематики для «Радянської енциклопедії історії України» й «Радянської історичної енциклопедії» (рос. «Советская историческая энциклопедия»). З 1960-х праці дослідника друкували у журналах і збірниках міст Києва, Москви, Баку, Ленінграда (тепер Санкт-Петербург).
Більшість праць Бейліса присвячено арабському джерелознавству, зокрема інформації з історії Східної Європи й Кавказу в арабських середньовічних істориків.
Праці
- Про назву Києва в арабських географів X ст. та спроби й тлумачення в історичній літературі // Український історичний журнал. 1960. № 1. C. 81–86.
- Нові відомості про слов’ян у Північній Африці в X ст. // Український історичний журнал. 1962. № 5. C. 111–113.
- П’ять видань книги Ібн-Фадлана // Український історичний журнал. 1965. № 3. С. 145–150.
- Ал-Идриси (XII в.) о восточном Причерноморье и юго-восточной окраине русских земель // Древнейшие государства на территории СССР. 1982 год. Москва : Наука, 1984. С. 208–228.
- Країна ал-Куманія у «Географічному творі» ал-Ідрісі та половецька земля Іпатіївськоголітопису // Mappa Mundi: Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. Львів; Київ; Нью-Йорк : М. П. Коць, 1996. С. 84–104.
- Сообщение Халифы ибн Хаййата ал-’Усфури об арабо-хазарских войнах в VII — первой половине VIII в. // Древнейшие государства Восточной Европы. 1998 г. Москва : Восточная литература, 2000. С. 32–53.
Література
- Бур’ян М. С., Саїдов З. А. Видатний український сходознавець Вольф Менделевич Бейліс // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Т. Шевченка. 2007. № 23. С. 9–13.
- Проблемы историографии, источниковедения и истории Востока / Ред.: М. С. Бурьян, В. В. Савенков, З. А. Саидов. Луганск : Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко, 2008. 255 с.
- Гаухман М. Вольф Бейліс (1923–2001): історик на межі забуття // Україна модерна. 2013. Вип. 20. С. 453–474.
- Сбродов О. О. Перспективи дослідження архіву В. М. Бейліса // Східний світ. 2013. № 2–3. С. 19–22.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бейліс, Вольф Мендельович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бейліс, Вольф Мендельович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
