Бем, Карл Август Леопольд
Бем, Карл А́вгуст Леопо́льд (нім. Böhm, Karl August Leopold; 28.08.1894, м. Грац, Австрія — 14.08.1981, м. Зальцбург, Австрія, похований у м. Граці) — диригент, представник класичної австро-німецької школи диригування, почесний член Університету м. Граца (з 1965).
|
Бем, Карл Август Леопольд (Böhm, Karl August Leopold) | |
|---|---|
| Народження | 28.08.1894 |
| Місце народження | Грац |
| Смерть | 14.08.1981 |
| Місце смерті | Зальцбург |
| Місце поховання | Грац |
| Місце діяльності | Австрія |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччини, Почесного легіону (командор) |
| Хрести | За військові заслуги, За заслуги перед Австрійською Республікою, За науку і мистецтво |
| Премії | Велика мистецька премія м. Берліна, Греммі |
Життєпис
Народився в сім’ї юриста. Батьки любили музику, літературу, живопис і прилучали сина до мистецтва.
Здобув юридичну освіту в Університеті м. Граца, 1919 захистив там докторську дисертацію. З юності захоплювався музикою, займався нею приватно спочатку в м. Граці, а потім у м. Відні. Його вчителями були Г. Адлер, К. Мук (1859–1940; Німеччина) та Є. Мандичевський. Вплив останнього став найголовнішим поштовхом в устремлінні до вершин світової музики.
Служив в армії (1914–1916).
Диригентський дебют музиканта відбувся 1917 у Міському театрі м. Граца. Згодом працював у різних оперних театрах Німеччини: Баварській державній опері у м. Мюнхені (1921–1927; запрошений Б. Вальтером), Державному театрі Дармштадта (1927–1931), Гамбурзькому оперному театрі (1931–1934).
Яскравий період роботи Бема — діяльність на посаді головного диригента та музичного директора Дрезденської державної опери (1934–1942). Тут відбулося важливе особисте знайомство з Р. Штраусом. Композитор довірив Бему право провести прем’єри його опер «Мовчазна жінка» (1935) та «Дафна» (1938). Диригент узяв участь у Зальцбурзькому фестивалі (1938).
Обіймав посаду директора Віденської державної опери (1943–1945 і 1954–1956; усунутий 1945–1954 за зв’язки з нацистським режимом). Паралельно працював з оркестрами симфонічними різних міст, але переважно з Віденським філармонічним оркестром. У 1950–1960-х багаторазово вирушав на гастролі (Італія, Франція, Аргентина, Японія, СРСР тощо). Був учасником Байройтського фестивалю (1962–1970).
Через часту відсутність у м. Відні звільнився з постійної роботи в театрі, але до кінця творчого життя нерідко отримував запрошення до Віденської державної опери та керував окремими спектаклями. Гастролював у Японії з Віденською державною оперою (1980), диригував там оперою Р. Штрауса «Аріадна на Наксосі».
Творчість
Диригентська діяльність Бема пов’язана насамперед із постановками опер В. А. Моцарта, Р. Вагнера, Р. Штрауса. Диригував симфоніями та симфонічними поемами композиторів-класиків і романтиків (Л. ван Бетховена, Р. А. Шумана, Ф. Ліста, Г. Малера, А. Брукнера та інших). Уславився як один з найкращих диригентів опери А. Берга «Воццек».
Диригування вирізнялося чистотою стилю, дисципліною музичного мислення, що оприявнювалося у ритмічній організації музичної тканини. Був уважним до деталей музичної мови, характерної для композиторів різних епох. Надавав перевагу австрійській та німецькій музиці.
Слухачі відзначали ерудицію маестро, оригінальні трактовки та інтерпретації творів. Записував музику на платівки з Віденським філармонічним оркестром. 1974 здійснив запис всіх симфоній В. А. Моцарта.
Наприкінці життя митець написав спогади про зустрічі з Р. Штраусом та мемуари «Я добре пам’ятаю все» («Ich erinnere mich ganz genau»; 1980). Остання творча робота — участь у запису фільму-опери Р. Штрауса «Електра» (1981, режисер Г. Фрідріх).
Нагороди та визнання
Нагороджений орденами та відзнаками: хрестом «За військові заслуги» (1943), срібним хрестом «За заслуги перед Австрійською Республікою» (1959), орденом «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччини» (1960), почесним хрестом Австрії «За науку і мистецтво» (1970), командор французького ордена Почесного легіону (1976) тощо.
Удостоєний нагород окремих міст — Відня, Берліна, Байройта: лауреат Великої мистецької премії м. Берліна (1967), почесний гpомадянин м. Відня (з 1978) та інших.
Двічі лауреат премії «Греммі»: за найкращий оперний запис (1965; опера А. Берга «Воццек»), за найкращий запис для дітей (1976; С. Прокоф’єв «Петя і вовк», К. Сен-Санс «Карнавал тварин).
Уведений до Зали слави журналу «Грамофон» («Gramophone»; 2012).
На честь Бема в Австрії випущено монету з портретом диригента (1991), до 100-річчя з дня народження — поштову марку.
Праці
- Begegnung mit Richard Strauss. Wien; München : Doblinger, 1964. 80 p.
- Ich erinnere mich ganz genan. Zurich : Diogenes, 1968. 236 p.
Література
- Blaukopf K. Grosse Dirigenten. Teufen : Arthur Niggli und Willy Verkauf, 1955. P. 57–62.
- Dostal F. E. Biografische Notizen über K. Böhm // Witeschnik A. Dirigenten. Wien; Hannover; Bern : Forum, 1965. P. 19–25.
- Endier Fr. Karl Böhm: ein Dirigentenleben. Hamburg : Hoffmann und Campe, 1981. 287 p.
- Кияновська Л. Євсевій Мандичевський у музичній україніці // Українська музика. 2012. № 1 (3). С. 38–46.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кушка Н. М. Бем, Карл Август Леопольд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бем, Карл Август Леопольд (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
