Бергіус, Фрідріх
Бе́ргіус, Фрі́дріх Карл Рудо́льф (нім. Friedrich Bergius; 11.10.1884, м. Бреслау, тепер м. Вроцлав, Польща — 31.03.1949, м. Буенос-Айрес, Аргентина) — хімік-технолог, лауреат Нобелівської премії з хімії (1931).
|
Бергіус, Фрідріх (Friedrich Bergius) | |
|---|---|
| Народження | 11.10.1884 |
| Місце народження | Вроцлав |
| Смерть | 31.03.1949 |
| Місце смерті | Буенос-Айрес (місто) |
| Alma mater | Вроцлавський університет імені Болеслава Берута |
| Напрями діяльності | органічна хімія |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Медалі | Лібіха (1928), Вільгельма Екснера (1937) |
| Лауреат Нобелівської премії - хімія | 1931 |
Життєпис
Належав до давньої поважної родини, з якої вийшли такі постаті, як-от богослов Йоганн Бергіус (1587; тепер Польща — 1658; тепер Німеччина); політолог, юрист та економіст Карл Юлій Бергіус (1804–1871; тепер Німеччина), філолог Фрідріх Готтлоб Гаазе (1808; тепер Німеччина — 1867; тепер Польща). Його дід був професором економіки в м. Бреслау, батько — власником хімічної фабрики з виробництва глинозему в Гольдшмідені (тепер район Злотники у м. Вроцлаві).
Початкову та середню (реальна гімназія) освіту здобув у м. Бреслау. Після закінчення середньої школи батько на шість місяців відправив його на практику на один з великих металургійних заводів Рура (тепер земля Північний Рейн — Вестфалія, Німеччина) для вивчення промислового виробництва.
1903 вступив в Університет Бреслау [тепер Вроцлавський університет імені Болеслава Берута (польськ. Uniwersytet Wrocławski im. Bolesława Bieruta)], де вивчав хімію у Альберта Ладенбурга (1842; тепер Німеччина — 1911; тепер Польща), Р. В. Г. Абеґґа і Г. Л. Герца. Наступний рік провів на військовій службі, а потім вступив до Лейпцизького університету, де під керівництвом А. Р. Ганча готував докторську дисертацію «Про абсолютну сульфатну кислоту як розчинник» (нім. Über absolute Schwefelsäure als Lösungsmittel). Захистив дисертацію, 1907 отримав докторський ступінь в Університеті Бреслау.
Зацікавився промисловою хімією. Упродовж двох років працював асистентом у В. Г. Нернста в Берлінському університеті (тепер Гумбольдський університет Берліна). У м. Карлсруе (Німеччина) упродовж семестру під керівництвом Ф. Габера вивчав хімічні рівноваги газових реакцій (зокрема при синтезі амоніаку). 1909 у м. Ганновері розпочав власні дослідження дисоціації пероксиду кальцію (СаО2), розробив практичний метод для лабораторних робіт за умов тиску до 300 атмосфер.
За сприяння батька 1910 заснував власну приватну хімічну лабораторію у Вищій технічній школі м. Ганновера (тепер Ганноверський університет імені Ляйбніца), яка поступово була розширена.
1911 упродовж семестру в Інституті фізичної хімії (при Вищій технічній школі Ганновера), директором якого тоді був М. Е. А. Боденштейн, Бергіус читав лекції з технології газових реакцій, теорії рівноваги і металургійних процесів. 1912–1913 розробив спосіб термічної гідрогенізації вугілля та важких мастил за умов високого тиску (процес Бергіуса). У цей період працював над книгою «Використання високого тиску в хімічних діях» (англ. The Use of High Pressurein Chemical Actions), яку опубліковано 1913. Цього ж року Бергіус отримав патент на процес гідрогенізації вугілля.
З початком Першої світової війни полишив викладацьку діяльність, занурився в роботу над проблемою зрідження вугілля. З 1914 по 1921 жив у м. Берліні.
1914 прийняв пропозицію доктора з хімії Карла Гольдшмідта (1857–1926; тепер Німеччина), співвласника Акціонерного товариства Теодора Гольдшмідта [(1817–1875; Німеччина); нім. Th. Goldschmidt AG], і передав свою лабораторію заводу товариства у м. Ессені (тепер Evonik Industries). Бергіус очолив дослідження у новій, спеціально побудованій лабораторії, а 1916 став заступником члена правління Th. Goldschmidt AG.
1915 Бергіус власним коштом і за фінансової підтримки двох компаній побудував у Райнау (нім. Rheinau; район у м. Мангеймі, Німеччина) завод з гідрогенізації вугілля. Однак процес Бергіуса давав низький вихід продукту — бензину, який був низької якості і без переробки не міг конкурувати з бензином, отриманим з природної нафти. Тому 1925 Бергіус продав свої патенти компанії «Баденська анілінова та содова фабрика» (БАСФ; нім. Badische Anilin- und Soda-Fabrik, BASF). Член правління БАСФ К. Бош продовжив роботи з гідрогенізації вугілля, усунув недоліки процесу Бергіуса. 1928 в м. Лойна (нім. Leuna, Німеччина) було збудовано завод з виробництва мастил із вугілля.
1931 Бергіус і Бош спільно отримали Нобелівську премію з хімії «за заслуги з упровадження та розвитку методів високого тиску в хімії». Після закінчення Другої світової війни внаслідок колишніх зв’язків із компаніями, близькими до нацистського режиму, Бергіус переїхав ненадовго в Австрію, потім — в Іспанію, де заснував хімічну компанію. 1947 на запрошення уряду переїхав до Аргентини, де працював науковим консультантом у міністерстві промисловості. Бергіус брав участь у розробці «Першого п’ятирічного плану Перона» для міністерства промисловості (гідрування вугілля було закладено як основа для енергопостачання країни).
Помер у м. Буенос-Айресі. Похований на німецькому кладовищі в м. Буенос-Айресі.
Наукова діяльність
Дослідження Бергіуса вплинули на розробку методу гідрування, необхідного для перетворення вугільного пилу та водню безпосередньо в мастила і бензин без виділення проміжних продуктів. Гідрогенізація або зрідження вугілля — процес, який перетворює різні види вугілля на синтетичну нафту, змушуючи вугілля реагувати з газоподібним воднем під високим тиском і високою температурою.
Близько 15 років вивчав процес гідролізу целюлози під впливом кислоти хлоридної (соляної). Намагався раціоналізувати процес і забезпечити повне відновлення кислоти хлоридної. Внаслідок цього процесу утворюються цукри, які перетворюють або на спирт, або на кормові дріжджі. Дослідження Бергіуса сприяли розвиткові виробництва: 1935 в Райнау побудовано завод з виробництва спирту з деревини.
Визнання
- Медаль Лібіха (1928).
- Медаль Вільгельма Екснера (1937).
Почесні ступені Ганноверського і Гейдельберзького університету, член Гейдельберзької академії наук (див. Баден-Вюртемберг]). Був обраний до ради директорів багатьох асоціацій і компаній з виробництва вугілля і нафти.
Додатково
Бергіус був членом Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. Під час Другої світової війни за методом Бергіуса Німеччина виробляла значну кількість синтетичного бензину, налагодила промисловість з виробництва синтетичної нафти. 1939 на території Німеччини працювало 14 заводів з гідрогенізації вугілля; 1938–1945 видобуто 128 мільйонів барелів синтетичної нафти. Після Другої світової німецька промисловість зупинила зрідження вугілля (відповідно до рішень Потсдамської конференції 1945). Заборону на гідрування вугілля уряд Західної Німеччини скасував 1951: заводи модифікували таким чином, щоб очищувати природну нафту, а не гідрогенізувати вугілля. СРСР демонтував чотири заводи з гідрогенізації, що були розташовані в їхній зоні окупації, і перевіз їх на територію СРСР для виробництва авіаційного палива з вугілля.
Література
- Oesper R. E. Friedrich Bergius (1884–1949) // Journal of Chemical Education. 1949. № 26 (10). P. 508.
- Stranges A. N. 1984. Friedrich Bergius and the Rise of the German Synthetic Fuel Industry // Isis. 1984. № 75 (4). P. 643–667. URL: https://ia803004.us.archive.org/15/items/USCoalOilEnergy/1984%20-%20Friedrich%20Bergius%20and%20the%20Rise%20of%20the%20German%20Synthetic%20Fuel%20Industry%20-%20Anthony%20N.%20Stranges.pdf
- Stoltzenberg D. Fritz Haber, Carl Bosch und Friedrich Bergius — Protanonisten der Hochdrucksynthese // Chemie in unserer Zeit. 1999. № 33 (6). P. 359–364. URL: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1002/ciuz.19990330607
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бергіус, Фрідріх // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бергіус, Фрідріх (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
