Биков, Ролан Антонович
Би́ков, Рола́н Анто́нович (рос. Быков, Ролан Антонович; за паспортом — Роланд Анатольєвич; 12.10.1929, м. Київ, тепер Україна — 06.10.1998, м. Москва, Росія) — актор, режисер, сценарист, народний артист СРСР (з 1990), почесний професор Московського державного університету імені М. В. Ломоносова (з 1998), академік Російської академії кінематографічних мистецтв.
|
Биков, Ролан Антонович (Быков, Ролан Антонович) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Роланд |
| Народження | 12.10.1929 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 06.10.1998 |
| Місце смерті | Москва |
| Місце поховання | Москва |
| Місце діяльності | Росія |
| Напрями діяльності | кіномистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | За заслуги перед Вітчизною (ІV ст.) |
| Премії | Державна премія СРСР, Державна премії РРФСР імені братів Васильєвих, премія Московського комсомолу, «Ніка», Національна музична гранд-премія «КіноВатсон» |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї розвідника та акторки. З переводом батька на нову посаду 1934 сім’я переїхала із м. Києва до м. Москви.
З 9 років Биков відвідував театральну студію при Московському міському будинку піонерів. 1939 фото Бикова у ролі кота було надруковано у журналі «Піонерія».
У роки Другої світової війни (1941–1943) батько пішов на фронт, хлопчик разом із матір’ю перебував в евакуації у м. Йошкар-Олі (тепер Республіка Марій Ел, Росія). Після повернення до м. Москви продовжив заняття у театральній студії, співав в Ансамблі пісні і танцю імені В. С. Локтєва.
Закінчив 1951 Вище театральне училище імені Б. В. Щукіна (тепер Театральний інститут імені Бориса Щукіна при Державному академічному театрі імені Євгена Вахтангова у м. Москві; див. Вахтангова театр), майстерня В. Львової (1898–1985; тепер Росія) і Л. Шихматова (1887–1970; тепер Росія). Під час навчання 1949–1950 був керівником самодіяльного театрального колективу Московського заводу «Сангігієна».
Після закінчення училища 1951–1958 працював актором і режисером Московського театру юного глядача. Водночас грав у Московському драматичному театрі (1951–1952), керував театральними гуртками (зокрема, 1951–1953 — театральною студією Бауманського будинку культури) і знімався в кіно.
Організував і очолював Студентський театр при Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова (1957–1959), вивів цей театр на професійний рівень.
Працював позаштатним кореспондентом дитячої редакцій Центрального телебачення та редактором сатири і гумору Московського радіокомітету (1953–1959).
1958–1960 — головний режисер Ленінградського державного театру імені Ленінського комсомолу (тепер Театр-фестиваль «Балтійський дом», м. Санкт-Петербург).
З 1960 працював режисером на кіностудії «Мосфільм». З 1986 — художній керівник Об’єднання дитячих та юнацьких фільмів кіностудії «Мосфільм», 1989–1992 — директор Центру кіно і телебачення для дітей та юнацтва, 1992–1998 — президент Міжнародного фонду розвитку кіно і телебачення для дітей та юнацтва («Фонд Ролана Бикова»; ліквідований 2015).
Секретар Спілки кінематографістів СРСР (1986–1990). Народний депутат СРСР (1989–1991). Член адміністративної ради Генеральної асамблеї з проблем дитячого і юнацького кіно при ЮНЕСКО.
Викладав на Вищих курсах режисерів і сценаристів у м. Москві.
У 1990-х займався також підприємництвом, був президентом банку «Хелп».
Помер від раку. Похований на Новодівичому цвинтарі у м. Москві.
Творчість
Актор широкого діапазону. У творчій біографії Бикова — ролі в театрі, а також понад 100 ролей у кіно ексцентричного, сатиричного, героїчного, ліричного, драматичного характеру та близько 10 фільмів, які він зняв як режисер.
У Московському театрі юного глядача зіграв ролі: Ігор («Місце в житті» М. Шатрова), Яшка («Павлик Морозов» за повістю В. Губарева), Вова Єрмаков («Чудовий хлопчик» Є. Рисса), Льоня Горбатов («Чисті руки» М. Шатрова), Тед («Її майбутнє» Л. Гераскіної) та інші. Поставив там як режисер вистави: комедію «Шестеро коханих» О. Арбузова, «Про що розповіли чарівники» В. Коростильова за віршами К. Чуковського, де виконав роль Бармалея. У Студентському театрі поставив п’єсу «Така любов» П. Когоута, у Ленінградському державному театрі імені Ленінського комсомолу — спектаклі «Якірна площа» І. Штока, «Третя патетична» М. Погодіна.
Дебютував у кіно в ролі учня реального училища у пригодницькій драмі «Школа мужності» (1954, режисери В. Басов, М. Корчагин).
Зіграв ролі Акакія Акакійовича Башмачкіна у драмі «Шинель» за повістю М. Гоголя (1959, режисер О. Баталов), Чебакова у комедії «Одруження Бальзамінова» (1964, режисер К. Воїнов), Колпакова у драмі «Дзвонять, відчиніть двері!» (1965, режисер О. Мітта), Скомороха в історичній драмі, біографічному фільмі (див. Байопік) «Андрій Рубльов» (1966, режисер А. Тарковський), Савушкіна у детективному фільмі «Мертвий сезон» (1968, режисер С. Куліш), кота Базіліо у музичній казці «Пригоди Буратіно» (1976, режисер Л. Нечаєв), отця Федора у комедії «Дванадцять стільців» (1976, режисер М. Захаров), логопеда у телевізійній комедії «За сімейними обставинами» (1977, режисер О. Коренєв), професора Ларсена у психологічній драмі «Листи мертвої людини» (1986, режисер К. Лопушанський), М. Хрущова у політичному детективі «Сірі вовки» (1992, режисер І. Гостєв).
Серед партнерів-кіноакторів: А. Миронов, А. Папанов, Д. Баніоніс, Б. Ступка, Л. Дуров, Б. Брондуков, О. Абдулов, М. Водяной, М. Покотило та багато ін.
Дебютував як режисер комедією «Сім няньок» (1962). Розробив методику роботи з дітьми в процесі зйомок, спрямовану на розвиток їхніх творчих здібностей. Серед кінокартин Бикова, присвячених світу дитинства: «Пропало літо» (1963), «Увага, черепаха!» (1970), «Телеграма» (1972), «Опудало» (1984), «Я сюди більше не повернусь» («Люба»; 1991). У фільмі «Опудало» розкрита тема дитячої жорстокості та психології натовпу. У короткометражному фільмі «Я сюди більше не повернусь» головна героїня Люба переносить поведінку матері-пиячки та саму себе на гру з лялькою (лялька виступає в ролі самої дитини, а Люба в ролі матері). Ці твори сформували напрям у кінематографі, пов’язаний із захистом дитинства.
У жанрі музичного фільму зняв стрічки «Айболить-66» (1966; зіграв роль Бармалея), «Автомобіль, скрипка і собака Клякса» (1974; зіграв кілька ролей). Окремі епізоди були зняті за варіоскопічною системою (розмір зображення та співвідношення сторін кадра змінюються під час показу — кадр набуває форми квадрата, ромба, кола).
Екранізував повість М. Гоголя «Ніс» (1977, режисер, автор сценарію, зіграв 4 ролі).
Остання незавершена робота режисера — документальний фільм «Портрет невідомого солдата» (прем’єра 2019, завершив режисер І. Калядін).
Україніка
На Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка виконав ролі: вихованець Степан Перець у драмі «Педагогічна поема» (1956, режисери О. Маслюков, М. Маєвська), Винник у драмі «Шляхи і долі» (1955, режисер Я. Базелян), на Одеській кіностудії — лікар у кіноальманасі «Вулицями комод водили» (1979; режисери М. Генін, М. Ковальський), Мефф Поттер у пригодницькому фільмі «Пригоди Тома Соєра і Гекльберрі Фінна» (1981, режисер С. Говорухін), Яша у комедії «Весільний подарунок» (1982, режисери Р. Биков, Р. Есадзе, О. Ігішев) та ін.
Зіграв роль Юхима Магазанника у фільмі «Комісар» (1967, режисер О. Аскольдов) за мотивами оповідання В. Гроссмана «У місті Бердичеві». Головні ролі виконували також Н. Мордюкова, В. Шукшин, Р. Недашківська. Події розгортаються на теренах України. Кінокартина відзнята у містах Кам’янці-Подільському та Олешках. Биков грає батька багатодітного єврейського сімейства, до якого потрапляє головна героїня, комісар Червоної армії, що через жорстокості війни втратила почуття материнства. Фільм було покладено на полицю, де він пролежав 20 років (прем’єра відбулася 1987).
Нагороди та визнання
Лауреат Державної премії СРСР (1986; за постановку фільму «Опудало»), Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1987; за роль у фільмі «Листи мертвої людини»), премії Московського комсомолу (1967; за створення фільмів для дітей і юнацтва), Премії Президента Російської Федерації (1998), премії «Ніка» за найкращу чоловічу роль (1988, фільм «Комісар»), Національної музичної гранд-премії «КіноВатсон» (2009, посмертно).
Лауреат Московського міжнародного кінофестивалю (1970; головний приз за фільм «Увага, черепаха!»), Міжнародного кінофестивалю для дітей і юнацтва в Хіхоні (1971, головний приз «Золоте весло» за фільм «Увага, черепаха!»), Всесоюзного кінофестивалю в Кишиневі (1975, приз за найкращу режисерську роботу за фільм «Автомобіль, скрипка і собака Клякса»), Міжнародного кінофестивалю фільмів для молоді в Лані (1986, головний приз за фільм «Опудало»), Всеєвропейського кінофестивалю дитячого і юнацького кіно у Віші (1987, головний приз за фільм «Опудало»). Нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» ІV ступеня (1994), медалями.
Додатково
Мав польське, чеське та єврейське коріння.
Батьки хотіли назвати сина на честь письменника та драматурга Р. Роллана, але переплутали ім’я та прізвище.
Мати мріяла, щоб її син став актором. У чотири роки вона привела його на прослуховування в дитячий драмгурток.
Твори
- Заколдованная принцесса. Москва : Планета детства, 2009. 156 с.
- Я побит — начну сначала! Дневники. Москва : АСТ, 2010. 749 с.
- «Давай-давай, сыночки!»: о кино и не только. Москва : АСТ, 2018. 588 с.
Література
- Воспитание чувств // Экран 74-75. Москва : Искусство, 1976. 246 с.
- До и после «Чучела» // Юность. 1985. № 9. С. 84–105.
- Львовский М. Г. Человек, которому верят. Москва : Киноцентр, 1990. 112 с.
- Ніжинська Т. Ролан Быков и фильм «Комиссар» // Big Kyiv. 2019. URL: https://bigkyiv.com.ua/rolan-bykov-i-film-komissar/?fbclid=IwAR3Ec_4z_zB9Tx_jLDasjTD2sEJOfWpKln37awqcd0AaSzO56tkOFZUzmc0
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Биков, Ролан Антонович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Биков, Ролан Антонович (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
