Богородичний рух
Богоро́дичний рух — неохристиянська релігійна течія. На різних етапах свого становлення й розвитку змінювала назву; суголосно з перейменуванням зазнавали трансформації віровчення та культова практика конфесії.
Зміст
Історична довідка
Ідея створення Богородичного руху виникла ще 1984 в Росії. Започаткований був архієпископом Іоанном Береславським (нар. 1946; в миру — Веніамін Янович Янкельман; ім’я Іоанн отримав під час православного обряду хрещення, узяв дівоче прізвище матері — Береславська).
Вшанований у конфесії як пророк, котрий отримує та розповсюджує одкровення Божої Матері. Рукоположений у священницький сан митрополитом одного з напрямів Істинно-православної церкви Генадієм (Секачем). Відтак послідовники о. Іоанна первісно вважали себе духовними нащадками цієї церкви й самостійно визначали свою віросповідну приналежність як «богородичну гілку Істинно-православної церкви, що вийшла з катакомб».
Згодом позиціонували себе уже як «вселенську Богородичну віру».
04.06.1991 у м. Москві було створено громадсько-просвітницький фонд «Богородичний Центр» (перейменований 27.04.1993 на «Фонд Нової Святої Русі»). Разом з тим на 1-му соборі в червні 1991 було ухвалено офіційну назву нової релігійної інституції «Церква Божої Матері», з 1994 — перейменовано на «Російську Маріанську Церкву», 1997 — затверджено назву «Православна Церква Божої Матері “Державна”».
Натепер у працях засновника конфесії щочастіше трапляються такі варіанти самоназви релігійної організації, як-от «Іоаннова гілка християнства» або «Біла церква».
З 1996 зареєстрована в РФ як централізована релігійна організація; з цього ж періоду віднесена російськими публіцистами до «деструктивних релігійних тоталітарних сект».
2006 в м. Києві проведено 25-й собор церкви.
2009 Іоанн Береславський залишив посаду головуючого ради єпископів і переїхав з невеликою групою послідовників до Іспанії (де мешкає дотепер), проте його статус як духовного лідера і єдиного пророка лишився незмінним. Останнім часом називає себе Іоанном Богомилом.
Віровчення
За десятиліття існування руху о. Іоанн опублікував чисельні праці, які містять нові одкровення, визначають і переглядають засади сотеріології, еклезіології, есхатології, маріології тощо.
Від початку віровчення ґрунтувалося на Святому Письмі та Священному Переданні, визнавалися ухвали перших семи Вселенських соборів та вчення Отців церкви 2–8 століть. Відмітна риса — особливе вшанування Богородиці, підкреслення її місії як «заступниці, Жінки, одягненої в Сонце, нової Єви, Матері нового людства». Період, який розпочався з низки описаних явлень Божої Матері (9–20 ст.), був проголошеним новою епохою, коли Богородиця виконує особливу місію зі спасіння людства. Члени церкви увірували, що єдиним шляхом розв’язання духовних і матеріальних проблем є укладання кожною душею Завіту (третього після Старого і Нового) з Божою Матір’ю і присвячення їй держави. Віровчення набрало рис російського теократичного проєкту.
Отже, від початку свого виникнення богородичний рух позиціонував себе як гілку православної духовності, але одночасно увібрав деякі католицькі маріологічні догмати і практики маріологічного культу.
Проте з 2006 відбувся кардинальний поворот у віровченні конфесії, пов'язаний з новим містичним досвідом Іоанна Береславського, який він начебто пережив у Іспанії. Лідер організації назвав це «другим наверненням» або «наверненням у катаризм та богомильство». Відтоді в основу світоглядної парадигми богородичного руху було покладено характерну для гностицизму ідею дуалізму (існування та протиборства добра і зла як двох онтологічно незалежних начал). Відповідно, релігійна доктрина трансформується в бік подальшої еклектизації (див. Еклектизм). Так, до гностичних віросповідних доктрин маніхеїв, богомилів, катарів додано елементи віровчень зороастризму, даосизму, слов’янського неоязичництва, сучасної езотерики тощо.
Верховне Божество конфесії називають «Добробоженька», «Отець Позамежного Милосердя» або «Отець Істинної Любові». При цьому у віровченні богородичників старозавітний Бог (див. Старий Завіт) постав «лихим», «самозванцем, котрий узурпував владу на Землі». Попри суттєві зміни у віровченні та релігійній самоідентифікації представників богородичного руху, збережено акцент на сакральності жіночого начала, значущість якого постійно підкреслюється. Щоправда, поряд із Богородицею вшануються також жіночі божества релігій Стародавнього світу.
Етика
За уявленнями послідовників богородичного руху, головною причиною проблем сучасного людства є «хіть, хтивість», яка має наслідком прирощення зла в світі. Ключовим моментом у спасінні як окремої людини, так і всього людства вважають процес «добрішання», що постає прямою умовою покращення здоров’я, збільшення довголіття людини та подовження життя людства назагал. Вершиною духовного розвитку називають теогамію «таїнство шлюбу Божества з людиною», яке започатковує «процес обожнення людини» та стане передумовою становлення у близькому майбутньому Богоцивілізації на Землі.
Релігійні практики
Культові особливості конфесії значно відрізняються від практик традиційних християнських церков. Зокрема, символіка храму, одяг священнослужителів відображає вшанування саме Марії. Священники сповідаються перед братами і сестрами. Щотижневі суботні та недільні служби проводять із музичним супроводом. Велику увагу приділяють «пластичній молитві», медитації. До культово-обрядової практики постійно додають якісь нововведення.
Наслідуючи традиції «нестяжательництва», оплату за здійснення обрядів не беруть. Організовують паломництва святими місцями до чудотворних ікон та в монастирі до святих джерел та місць явлення Божої Матері.
Вище управління здійснюється собором єпископів. Діють кілька чернечих обителей. Обітницю чернецтва можуть приносити як тимчасово (напр., на 1–3 роки), так і постійно.
Сучасний стан
В РФ рух оголошений «тоталітарним культом», більшість громад позбавлено юридичної реєстрації, відомі випадки судових процесів.
В Україні нечисельні громади богородичного руху діють у м. Києві та обласних центрах. Окремі праці Іоанна Береславського перекладені українською.
Після переїзду лідера конфесії до Іспанії розпочато активний пошук неофітів в Західній Європі. Книги о. Іоанна перекладено іспанською, англійською мовами. Постаті інших пророків чи ймовірних наступників духовного лідера натепер невідомі. В Іспанії діяльність богородичників викликає негативну реакцію з боку Католицької церкви.
Джерела
- Богомил І. Гуань Мінь і Божа Матір / Пер. з рос. Л. Бутлєровська, А. Іоаннова. Ужгород : Світ Софії, 2016. 242 с.
- Богомил І. Богомильство. Духовність світлого універсуму. Ужгород : Калірія, 2018. 504 с.
- Богомил И. Христозороастризм. Новый Золотой век божеств и людей. Ужгород : Калирия, 2019. 550 с.
Література
- Шугаєва Л. М. Православна церква божої матері «Державна»: особливості віровчення // Мультиверсум. 2007. Вип. 66. С. 210–216.
- Вутянов С. Православна Церква Божої Матері // Історія релігії в Україні : у 10 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Український Центр духовної культури, 2010. Т. 8: Нові релігії України. С. 515–523.
- Шугаєва Л. Позацерковні релігійні об’єднання в Україні: особливості і тенденції розвитку // Релігія та соціум. 2015. № 1–2 (17–18). С. 14–20.
- Сьомін С. В. «Богородицька церква» («Церква Божої Матері, що Преображається») // Новітні та нетрадиційні релігії і містичні рухи України / За заг. ред. В. В. Бедь, В. М. Петрика. Київ : ДНУ «Книжкова палата України», 2016. С. 71–79.
- Мельник Л. М. Богородичний Центр (Православна церква Державної ікони Божої Матері): особливості віровчення // Гілея. Серія: Філософські науки. 2019. Вип. 144 (№ 5). Ч. 2. С. 90–93.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Богородичний рух // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богородичний рух (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
