Боккеріні, Рудольфо Луїджі
Боккері́ні, Луї́джі [ італ. Bocceherini, Luigi; повне ім’я — Рідольфо Луїджі (італ. Ridolfo Luigi); 19.02.1743, м. Лукка, тепер область Тоскана, Італія — 28.05 1805, м. Мадрид, Іспанія] — композитор, віртуоз-віолончеліст, диригент, один із творців італійської класичної музики камерної та інструментального камерного ансамблю, попередник сучасного симфонічного і сонатного стилю.
|
Боккеріні, Рудольфо Луїджі (Bocceherini, Luigi) | |
|---|---|
| Народження | 19.02.1743 |
| Місце народження | Лукка |
| Смерть | 28.05.1805 |
| Місце смерті | Мадрид |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво |
Життєпис
Народився у сім’ї музиканта. Брати були професійними танцюристами і скрипалями, старший брат також лібретистом у А. Сальєрі та Ф. Й. Гайдна. Усі грали та співали у капелі місцевого архієпископа, відвідували концерти, оперні вистави. Першими вчителями музики були батько (професійний контрабасист) та віолончеліст і концертмейстер абат Д. Ф. Вануччі. Саме абат організував перші сольні виступи юного музиканта, які зробили його знаменитим у місті. З 5 років хлопчик співав у церковному хорі міського кафедрального собору.
Першу професійну освіту здобував з 9 років на музичному факультеті семінарії рідного міста. Продовжив навчання у м. Римі з 1757 (ймовірно, у школі гри на струнних інструментах, заснованій А. Кореллі). Грав у капелах з 12 років. Від 1761 почав писати камерно-інструментальну музику. Відвідував музичні вечори у салонах, де почув гру скрипалів Дж. Тартіні (1692, тепер Словенія — 1770, тепер Італія), Г. Пуньяні (1731–1798; тепер Італія), Дж. Б. Сомиса (1686–1763; тепер Італія), що сприяло удосконаленню його майстерності.
Гастролював з 13 років — в Італії, Австрії, Франції. Деякий час працював у Імператорському театрі у м. Відні.
Від 04.1764 — перший віолончеліст Палатинської капели (каплиці герцогського палацу) в м. Луцці.
Разом зі скрипалями П. Нардіні (1722–1793; тепер Італія), Ф. Манфреді (1731–1777; тепер Італія) та альтистом Дж. Камбіні (1746, тепер Італія — 1825, Франція) організував струнний квартет, який став відомим на всю Італію.
1767–1768 музикант перебував у м. Парижі та в турне Францією разом із Ф. Манфреді, давав концерти. Здобув європейську славу. Опублікував свої музичні твори у м. Парижі. Виконавський та композиторський стиль Боккеріні здобув високу оцінку К. В. Глюка.
Улітку 1768 переїхав до м. Мадрида. Був запрошений іспанським послом у Франції до придворної капели короля Карла ІІІ Іспанського. Але заздрість музикантів капели, поширювані плітки, суперництво з композитором Г. Брунетті (1744, тепер Італія — 1798, Іспанія) спонукали музиканта 11.1770 перейти до капели брата короля дона Луїса, де його діяльність тривала до 1785. Після того як музикант насмілився зробити зауваження племіннику короля, майбутньому королю Карлу IV Іспанському, з приводу його гри в оркестрі, він впав в опалу, був змушений залишити двір і вирушити до резиденції дона Луїса — замку Лас Аренас. Після смерті дона Луїса (1786) Боккеріні шукав інше місце роботи. На його прохання відгукнувся король Пруссії Фрідріх-Вільгельм II. Залишаючись у м. Мадриді, Боккеріні працював як його камерний композитор. Він надсилав королю тріо, квартети та квінтети протягом 10 років (1787–1797). Після смерті Фрідріха-Вільгельма ІІ Боккеріні опинився у скруті. Припинив виконавську діяльність через хворобу, але продовжував писати музику.
На деякий час особою композитора зацікавився французький дипломат Л. Бонапарт (1775, тепер Франція — 1840, тепер Італія). За його ініціативою Боккеріні була призначена невелика пенсія від уряду. Видавець нот І. Ж. Плейєль (1757, тепер Австрія — 1831, Франція) регулярно виплачував гонорари за твори Боккеріні. Відома у Франції та Іспанії піаністка, співачка та композиторка С. Гайль (1775–1819; Франція) відвідувала хворого Боккеріні, оплачувала його борги. Композитор помер у крайній бідності.
Творчість
Твори Боккеріні написані у класичному стилі, хоча дослідники знаходять у засобах виразності елементи бароко, рококо та сентименталізму. Помітний вплив музики Ф. Й. Гайдна та представників струнних шкіл Італії. Характерна витонченість, детальна розробка кожного мотиву, зовнішня простота, граційність та легкість. Мелодичне багатство і гнучкість завдячує використанню народних італійських та іспанських пісень і танців. Музиці притаманні яскрава й примхлива динаміка, чіткість і логічність форми, ритмічна різнобарвність, соковита гармонія та інструментовка.
Сприяв становленню жанрів класичних камерно-інструментальних творів, сольного концерту для віолончелі з оркестром та симфонії. Розвинув техніку гри на віолончелі та закріпив віолончель у значенні сольного віртуозного інструмента, рівноправного в оркестрі та ансамблі. Твори композитора виконують сучасні камерні ансамблі та віолончелісти-солісти.
Основну частину творчого доробку композитора становить інструментальна музика: 179 квінтетів, зокрема 113 з двома віолончелями, 24 з двома альтами, 12 з фортепіано, 18 з флейтою та гобоєм і 12 з гітарою; 97 струнних квартетів (більше, ніж у Ф. Й. Гайдна), 12 секстетів, 42 струнних тріо, 13 дуетів для двох скрипок, 6 сонат для фортепіано та скрипки та близько тридцяти симфоній. Віолончелі він присвятив 27 сонат, 1 дует і 11 концертів.
Серед творів: опера (не була поставлена і опублікована); 2 ораторії; 3 кантати; увертюра та інші п’єси для оркестру; концерти для соло з оркестром — для флейти, чембало, скрипки; п’єси для різних інструментів; вокальні твори (концертні арії).
Визнання
Музичний інститут м. Лукки названий на честь композитора.
У м. Луцці відкрито меморіальну дошку на будинку, де народився Боккеріні (1905).
У м. Мадриді встановлено бюст композитора (1966).
Література
- Biagioni U. Boccherini. Madrid : Istituto Italiano di Cultura, 1993. 238 p.
- Coli R. Luigi Boccherini, la vita e le opere. Lucques : Maria Pacini Fazzi, 2005. 286 p
- Luigi Boccherini. Un musicista lucchese alla corte di Madrid / A cura di M. Bertuccelli Papi. Lucques : Libreria Musicale Italiana, 2009. 185 p.
- Understanding Boccherini's Manuscripts / Ed. by R. Rasch. Cambridge : Cambridge Scholars Publishing, 2014. 258 p.
- Зима Л. Ранньоромантичні та бідермайєрські традиції у квінтетах Луїджі Боккеріні // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2017. № 1. С. 113–117. URL: https://journals.uran.ua/visnyknakkkim/article/view/138595
- Kaiserkern B. Luigi Boccherini. Musica Amorosa / Trans. from germ. London : Kahn & Averill Publishers, 2022. 272 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кушка Н. М. Боккеріні, Рудольфо Луїджі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боккеріні, Рудольфо Луїджі (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
