Будівля Берлінської філармонії
Буді́вля Берлі́нської філармо́нії (нім. Berliner Philharmonie) — концертний зал, постійна резиденція Берлінського філармонійного оркестру, архітектурний об’єкт, Німеччина.
Будівля розташована в берлінському районі Тіргартен неподалік від Потсдамської площі, Берлінського музею музичних інструментів та Нової національної галереї. Будівлю, створену архітектором Г. Шаруном (1893–1972; Німеччина), доповнює з’єднана з нею переходом майже рівновелика споруда Залу камерної музики, збудована 1984–1987 згідно із задумом Г. Шаруна його учнем архітектором Е. Вишневським (1930—2007; Німеччина). Ці та прилеглі будівлі формують комплекс берлінського Культурного форуму.
Зміст
Історична довідка
Проект Г. Шаруна переміг 1957 на конкурсі, оголошеному в 1956 владою Західного Берліну. 1957–1959 дискутували про місце розташування будівлі. 1960–1963 її збудовано й урочисто відкрито 15.10.1963 виконанням Дев’ятої симфонії Л. ван Бетховена. Вартість будівництва становила 17 млн німецьких марок (37 млн євро). 1965 в залі встановлено орган. 1979–1981 замінено облицювання фасадів. 1991–1992 виконано капітальний ремонт залу, 2011–2019 — реконструкцію органу. 2008 в будівлі сталася пожежа, наслідки якої ліквідовано того ж року.
Характеристика
Будівля Берлінської філармонії втілила архітектурну ідею Г. Шаруна про «органічний функціоналізм», тобто поєднання двох напрямів в архітектурі середини 20 ст. — архітектури сучасної (функціоналізму, модернізму) та органічної архітектури під егідою третього напряму — експресіонізму. Архітектурний образ сполучив дві взаємопов’язані засади композиції будівлі й концертного залу: створити «Простір муз» за принципом «Музика в центрі». Цю ідею реалізовано в асиметричному багатокутному в плані концертному залі на 2 250 місць, де вперше у світовій практиці сцена для оркестру розташована внизу в центрі, а місця для глядачів терасами піднімаються довкола. Це уможливило тісний аудіо-візуальний контакт між публікою та музикантами, співаками й диригентом. І якщо схильний до нарцисизму Г. фон Караян вважав це великим досягненням, то інакше налаштовані диригенти П. Гіндеміт, Г. Кнаппертсбуш (1888–1965; Німеччина) і О. Клемперер (1885–1973; Німеччина) заперечували такий підхід.
Великий зал розмірами 60 × 55 м, 21 м заввишки без штучного підсилення звуку має дуже добру акустику, яку вважають чи не найкращою у світі. Будівля, зведена з залізобетону, складається з двох частин: білого двоповерхового подіуму, у якому розташовано вестибюль, фоє, приміщення обслуговування; над ним підноситься жовтий об’єм концертного залу, стіни якого 1963 задля економії фінансів були виконані з пофарбованого бетону, а 1981 згідно з первісним проектом Г. Шаруна їх облицювали алюмінієвими панелями, анодованими «під золото».
Значення
Будівля Берлінської філармонії — шедевр архітектури 20 ст., один із найскладніших архітектурних витворів, будь-коли реалізованих.
Утілена тут архітектурно-мистецька концепція «Музика в центрі» з відповідним влаштуванням залу стала основоположною під час створення театрально-концертних споруд у всьому світі: будівлі Сіднейської опери, концертних залів «Гевандгауз» у м. Лейпцигу (1981), Санторі Холл у м. Токіо (1986), у містах Римі (2002), Лос-Анджелесі (2003), Копенгагені (2009), Гельсінкі (2011), а також Філармонії в м. Парижі (2015) та Ельбської філармонії в м. Гамбурзі (2016).
Додатково
- Будівля зведена на тому місці, де за проектом реконструкції м. Берліна, розробленим А. Гітлером і А. Шпеєром, мала постати головна сакральна споруда столиці Третього Райху — Солдатський зал.
- 1957 журі архітектурного конкурсу на найкращий проект Берлінської філармонії 16 годин марно обговорювало представлені роботи, не наважуючись віддати перевагу надто нетривіальній пропозиції Г. Шаруна. Тільки втручання Г. фон Караяна, котрий не був членом журі, вирішило справу на користь того проекту, який і був реалізований. З огляду на це, берлінці, шоковані незвичним силуетом завершеної будівлі, що нагадує шатро цирку-шапіто, іронічно назвали її «Karajan-Zirkus» (у перекладі з нім. «Цирк Караяна»).
Література
- Стригалев А. Возвращение к экспрессионизму (Ганс Шарун) // Архитектура Запада : в 4 кн. Москва : Издательство литературы по строительству, 1972. Кн. 1. С. 166–186.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. London : Mitchell Beazley Publishers Limited, 1979. P. 239.
- Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 230–231.
- Walz M., Strege P., Dreier H. Hans Scharoun im Ruhrgebiet. Entwerfen und Bauen für das Leben. Berlin : Berlin Story Verlag, 2017. 280 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Будівля Берлінської філармонії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Будівля Берлінської філармонії (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
