Бухіс
Бу́хіс [ грец. Βουχις, від єгип. bh (бах, баху – «сонце на Сході» або ба-ах — сяючий ба, ба-анх — живий ба, життєва сила)] — давньогрецька назва священного бика (білого з чорною мордою), який у єгипетській міфології вважався втіленням душі-ба бога війни Монту. Особливо вшановувався в регіоні м. Гермонтіса (тепер м. Армант) у Верхньому Єгипті.
Історична довідка
Бик у Давньому Єгипті — один з найбільше поширених і шанованих символів влади, плодовитості і сили. Припускають, що у Верхньому Єгипті здавна існували чотири культи священного бика, присвячені Монту, і культ Бухіса є результатом їх синкретизму. Початково Бухіс поступався за популярністю іншим священним бикам — мемфіському Апісу (єгип. Гапі, Гап), який вважався втіленням душі-ба бога Птага (Птага-Сокара), пізніше — Осіріса, та фіванському Мневісу (єгип. Мер-вер, Нем-вер) як втіленню душі-ба Амона-Ра. Бухіса поступово стали ототожнювати з Мневісом.
Культ Бухіса набув найбільшого поширення в елліністичний та римський періоди — за Птолемеїв (4–1 ст. до н. е.) та римських династій Юліїв–Клавдіїв і Флавіїв (1–2 ст. н. е.). На цю добу припав розквіт господарського розвитку Єгипту, а єгиптяни вірили, що Бухіс був покровителем селян, захищав свійську худобу від хвороб і вимирання.
Зображували бика з сонячним диском на голові та двома високими султанами поміж рогами — атрибутом бога Монту.
Бики чорно-білої масті були рідкістю й ретельно оберігалися: придбання такого бика у власність, а тим більше його вбивство суворо каралися у Новому царстві.
Бика, який відповідав потрібним ознакам, вибирали жерці, доглядали протягом життя, а після смерті його муміфікували і ховали у саркофазі в некрополі Бухеум у м. Гермонтісі. У пізніші часи з такими ж почестями ховали його матір, оскільки бик вважався сином «небесної корови» (а відтак братом Ра). Найдавніше з відомих поховань Бухіса відбулося за правління Нектанеба ІІ (сер. 4 ст. до н. е.); останнє — датують добою правління Діоклетіана (кін. 3 ст.) або навіть пізніше — 340-ми.
Додатково
- Бог Монту, якого зображували у вигляді чоловіка з соколиною або бичачою головою, був символом войовничості й безстрашності фараонів.
- Згідно з переданням, яке наводить пізньо-римський граматик і філософ Макробій у своїх «Сатурналіях», шерсть Бухіса росла у протилежному напрямку, ніж у звичайної худоби, й змінювала щогодини свій колір залежно від фази добового шляху сонця.
Література
- Daly M. W., Petry C. F. The Cambridge History of Egypt : in 2 vol. Cambridge : Cambridge University Press, 1998. Vol. 1. P. 28.
- Leitz Ch. Lexikon der Ägyptischen Götter und Götterbezeichnungen : in 7 bd. Leuven; Paris : Peeters, 2002. Bd. 2. 844 p.
- Goldbrunner L. Buchis. Eine Untersuchung zur Theologie des heiligen Stieres in Theben zur griechisch-römischen Zeit. Berlin : Brepols, 2004. 390 p.
- Dodson A. Bull Cults // Divine Creatures: Animal Mummies in Ancient Egypt / Ed. by S. Ikram. Cairo; New York : American University in Cairo Press, 2015. P. 72–105.
- Wilkinson R. H. The Complete Gods and Goddesses of Ancient Egypt. New York : Thames & Hudson, 2017. 256 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Луцюк М. В. Бухіс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бухіс (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
