Бібер, Генріх Ігнац Франц фон
Бі́бер, Ге́нріх Ігна́ц Франц [ нім. Biber, Heinrich Ignaz Franz; з 1690 після здобуття дворянства — Бібер фон Біберн (нім. Biber von Bibern); 12.08.1644, м. Вантерберг, тепер Страж під Ральскем, Чехія — 03.05.1704, м. Зальцбург, Австрія] — композитор, скрипаль-віртуоз, один із майстрів бароко, представник східнонімецької католицької церковної музики.
|
Бібер, Генріх Ігнац Франц фон (Biber, Heinrich Ignaz Franz) | |
|---|---|
| Народження | 12.08.1644 |
| Місце народження | Вантерберг |
| Смерть | 03.05.1704 |
| Місце смерті | Зальцбург |
| Місце поховання | Зальцбург |
| Місце діяльності | Австрія |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
Отримав перші уроки музики, ймовірно, у кантора та органіста В. Кнеффеля. Подальшу музичну освіту здобув у єзуїтській середній школі в м. Опаві, де познайомимося з композитором П. Й. Вейвановським (1639–1693; тепер Чехія).
Ймовірно, займався приватно у м. Відні у композиторів і скрипалів Й. Г. Шмельцера (1623, Австрія — 1680; тепер Чехія) або А. Берталі (1605, Італія —1669; тепер Австрія).
З 1668 працював музикантом у придворному оркестрі та камердинером оломоуцького єпископа Карла ІІ Ліхтенштейн-Кастелькорнського. 1670 композитору було доручено поїхати у відрядження в Тіроль (м. Інсбрук) для придбання інструментів у скрипкового майстра Я. Штайнера (1617–1683; тепер Австрія). Однак із відрядження музикант не повернувся, вступив на службу до зальцбурзького князя-архієпископа М. Гандольфа фон Кюнбурга. У м. Зальцбургу 1678 він став заступником капельмейстера і після смерті головного капельмейстера, керівника придворного оркестру А. Гофера (25.02.1684) — головним капельмейстером. Працював там до кінця життя.
Похований на цвинтарі абатства Святого Петра у м. Зальцбургу.
Творчість
Був найвідомішим скрипалем зальцбурзького бароко 17 ст. Віртуозно володів інструментом. У його творчій спадщині — скрипкові, камерно-інструментальні та церковні сонати, опери, драми шкільні, церковна музика. У скрипкових сонатах — найскладніші та найвіртуозніші пасажі, використана скордатура (техніка гри з встановленим перенастроюванням струн) тощо. Для творчості Бібера характерне також використання контрапункту. Його перший відомий твір — «Слався, царице» («Salve Regina»; 1663) для сопрано, скрипки, віолончелі та органу.
Rosary Sonatas (IX. Jesus Carries the Cross) (Remastered)
Найвідоміший твір — цикл з 15 містерій-сонат і пасакалії «Сонати розарію» (1678), знаний також як «Таємничі сонати» для скрипки та басо континуо. В основі твору — євангельські сюжети. У творах часто можна зустріти символи троянди та хреста (композитор належав до ложі «Троянди та Хреста»).
Автор творів духовної музики, інструментальних ансамблів. Можливо, є автором 53-голосної «Зальцбурзької меси» (1682), яку тривалий час приписували іншим композиторам.
Створив 8 скрипкових сонат (1681), у вступних частинах, варіаціях і фіналах цих творів — численні віртуозні пасажі, подвійні ноти, акорди. Багато творів Бібера є недослідженими та невиконуваними.
Визнання
Імператор Леопольд I нагородив композитора золотим ланцюгом (1677). Згодом він надав Біберу дворянський титул (1690), пізніше підвищив його до звання «лорда верховного стюарда».
Пам’ятник композитору було відкрито у його рідному місті (2020, скульптор М. Шильхан).
Додатково
Бібер володів ораторським мистецтвом і латинською мовою.
Володів тонким почуттям гумору, що відображене в його музиці. Наприклад, соната «Репрезентатива» (1669) має у своєму складі такі частини: «Соловей», «Жаба», «Зозуля», «Півник і квочка» та ін. У них спостерігаємо імітацію звуків, що видають ці дивні істоти; зроблено це в досить оригінальній і сміливій формі. Іноді між струнами та грифом віолончелі підкладали папір, що надавало інструменту особливого звучання. Надскладною є партія скрипки.
«Зальцбурзьку месу» композитор написав з приводу 1100-ліття Зальцбурзької єпархії. Раніше авторами вважали О. Беневолі (1605–1672; Італія) або А. Гофера (1629–1684; Німеччина). У середині 1970-х було встановлено, що саме Бібер — автор цього масштабного твору.
Бібер був першим композитором, що використав значну кількість подвійних акордів, а також арпеджіальні потрійні та четверні акорди. Існує навіть думка, що він засвоїв гру на скрипці до сьомої позиції (на той час було рідкістю).
Література
- Chafe E. Th. The Church Music of Heinrich Biber. Ann Arbor : UMI Research Press, 1987. 305 p.
- Dann E. Heinrich Ignaz von Biber // The New Grove Dictionary of Music and Musicians : in 29 vol. 2nd ed. London : Macmillan, 2001. Vol. 2. 937 p.
- Der Mann fürs «pizare»: Leben und Werk des Heinrich Ignaz Franz Biber / Hrsg. von R. Jeschek. Regensburg : ConBrio Verlagsgesellschaft, 2014. 103 p.
- Brewer Ch. The Instrumental Music of Schmeltzer, Biber, Muffat and Their Contemporaries. London : Routledge, 2016. 440 p.
- Biber: Missa Bruxellensis // Heinrich Biber Homepage. URL: http://www.bluntinstrument.org.uk/biber/promTalk-2004-08-10.htm
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Школьнікова А. К. Бібер, Генріх Ігнац Франц фон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бібер, Генріх Ігнац Франц фон (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
