Велетні
.jpg)
Ве́летні, ве́лети — у міфології та фольклорі різних народів світу — антропоморфні істоти надзвичайно великого зросту та надлюдської сили.
Зміст
Характеристика
У переважній більшості фольклорних джерел велетні постають як могутні, але лихі, не надто розумні та лайливі істоти. Серед них траплялися і людожери, впоратися з якими можна було винятково хитрістю (при цьому герой мав бути чарівником або ж мати при собі магічного помічника чи чарівну річ).
Деякі з велетнів вели своє походження від богів (приміром, народжені від змішаних шлюбів богів і людей), інші — від давніх чудовиськ. Часто велетнів уявляли як перше покоління істот, що передували богам і людям (або старше покоління богів).
Так, у давньогрецькій міфології велетні поставали в ролі небезпечних хтонічних істот [див. Титани, Гекатонхейри, Циклопи (міфологія), Гіганти], з якими воювали боги-олімпійці або герої.
У германо-саксонській міфології фігурують велетні-йотуни — мешканці холодної кам’янистої країни, розташованої на далекому північному сході світу. Вони воювали з богами — асами, викрадали в тих жінок і скарби, нападали на людей.
В англо-саксонській міфології король Бран Благословенний змальований настільки великим, що нагадував оживлену гору, з легкістю долав убрід морські проливи. Вірували, що відрубана голова Брана привертала благополуччя туди, де була похована (згідно з уявленнями стародавніх англійців, допоки цю голову зберігали в м. Лондоні — Британії не загрожували вороже вторгнення, війни і катастрофи).
Відповідно до авраамічної (біблійної) релігійно-міфологічної традиції (див. Авраамічні релігії), велетні зображені як розбещене Адамове потомство, що жило в беззаконні та загинуло під час всесвітнього потопу.
В арабській міфології особливим зростом, силою і могутністю наділені лихі джини — іфрити та ін.
В українській міфології
В українській міфології простежують синкретизм народних уявлень про велетнів з біблійними наративами. Зокрема, велетнями зображені люди-титани, або Божі сини, які мешкали на краю світу і яких Бог покарав за те, що вони забули про його закони й повсякденно чинили зло, займалися чародійством, постійно сварилися між собою, вели кровопролитні війни. Бог перетворив їх на скелі, ріки та озера, відтоді в кручах і водах поховано сліди їхнього чародійства та нелюдськості.
Згідно з народними легендами, лише один із титанів Атлантиди з-поміж усіх її мешканців залишився праведним, тому боги дозволили своєму улюбленцю побудувати ковчег і врятуватися від усесвітнього потопу. Проте по завершенні потопу він став на зріст таким, як теперішні люди. Вважали, що від цього титана походить увесь сучасний людський рід. Нібито саме він і розповів людям про всесвітній потоп, згадки про який передавали із покоління в покоління аж до того часу, коли вони був переказані Ноєм та записані в Біблії.
Крім того, велетням приписували створення курганів; а кістки доісторичних тварин вважали рештками велетнів.
Примітно, що у легендах українського Полісся та Білорусі зріст велетнів порівнюється з висотою дерев у лісі, а в карпатських легендах — досить поширене співставлення велетнів з горами.
Також в українських народних віруваннях віднаходять ідею «виродження», якого нібито зазнав рід людський: за нею, люди спочатку були велетнями, але з часом ставали щодалі меншими за силою і зростом. А в перспективі, за народними уявленнями, вони стануть такими крихітними, що «семеро одну соломинку будуть підіймати». «Тоді-то і настане кінець світу!» — твердить народна есхатологія.
Цитата
«У ті дні на землі жили велетні, особливо після того, як входили Божі сини до людських дочок, які народжували їм. Це була силачі — відомі люди стародавнього світу. Побачив Господь, що дуже велика розбещеність людей на землі, й усі бажання їх сердець повсякчасно спрямовані на зло, тож засмутився Господь… і сповнилося болем серце Його»
(Бут. 6:4-6).Цит. за: Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов / За ред. о. Р. Турконяка. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.
Джерело
- Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов / За ред. о. Р. Турконяка. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.
Література
- Онацький Є. Велети, Велетні // Українська мала енциклопедія : у 8 т. Буенос-Айрес : Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині, 1958. Т. 1. Кн. 2. С. 133.
- Войтович В. М. Українська міфологія. Київ : Либідь, 2002. С. 51–52.
- Кононенко О. А. Українська міфологія. Фольклор, звичаї, обряди. Харків : Фоліо, 2017. С. 56.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Велетні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Велетні (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
