Виробничий фільм
Виробни́чий фільм, виробниче кіно, виробнича драма — художній фільм про виробництво (у широкому розумінні); фахову та особистісну роль окремої людини у функціонуванні певного підприємства, виробничого сектору або професійного колективу; ділові, психологічні та соціальні взаємини у колективі трудовому. Виробництво може бути як промисловим (заводи, фабрики, суднобудівні верфі тощо), так і сільськогосподарським, гірничо-видобувним, будівництвом масштабних об’єктів (гідроелектростанцій, великих підприємств, мостів, залізниць тощо); може йтись і про впровадження високотехнологічних наукових розробок.
Історична довідка
Історію виробничого кіно іноді починають зі згадки про деякі з перших німих фільмів (див. Кіно німе) братів Люм'єрів, зокрема, широковідомий «Вихід робітників з фабрики Люм'єр у Ліоні» (1895) та менш знаний «Стрибок через брезент» (1895; знято тренування пожежників). Але популярним цей жанр став у кіномистецтві СРСР та інших соціалістичних країн, що було зумовлено ідеологічною значимістю праці й трударів для такого типу соціально-політичного устрою.
Становлення та розвиток виробничого фільму відбувались майже паралельно з поширенням жанру виробничого роману в літературі.
Виникнення жанрового формату виробничої драми часто пов’язують із новаторським німим повнометражним фільмом С. Ейзенштейна «Страйк» (1925). Визначальними ж для формування жанру виробничого кіно стали кінокартина «Зустрічний» (1932, режисери Ф. Ермлер, С. Юткевич, Л. Арнштам) та стрічка «Іван» (1932, режисер О. Довженко). Фільм про участь сільського хлопця Івана у будівництві Дніпрогесу та його перетворення на передового робітника-комуніста став першим звуковим фільмом О. Довженка і був представлений на Венеційському міжнародному кінофестивалі (1934).
Помітними фільмами виробничого жанру стали «Три товариші» (1935, режисер С. Тимошенко), «Партійний квиток» (1936, режисер І. Пир’єв), «Шахтарі» (1937, режисер С. Юткевич), «Комсомольськ» (1938, режисер С. Герасимов), «Велике життя» (1940, режисер Л. Луков). Як приклад фільмів виробничої тематики варто згадати й культову музичну комедію режисера Г. Александрова «Світлий шлях» (1940) з Л. Орловою у головній ролі.
У другій половині 20 ст. у жанрі виробничого кіно було знято низку популярних серед глядачів фільмів: «У степу» (1951, режисери Б. Бунєєв, А. Ульянцев), «Повернення Василя Бортникова» (1953, режисер В. Пудовкін), «Весілля з посагом» (1953, режисери Т. Лукашевич, Б. Равенських), «Велика сім’я» (1954, режисер Й. Хейфіц; приз Каннського міжнародного кінофестивалю за найкращий акторський ансамбль, 1955), «Тут наш дім» (1973, режисер В. Соколов), «Премія» (1974, режисер С. Мікаелян; Премія критики Міжнародного кінофоруму «Людина, праця, творчість» у Польщі, 1975; Державна премія СРСР, Почесний приз та диплом МКФ кольорового кіно у Барселоні та Приз МКФ у Чикаго, усі — 1976; ін. нагороди), «Здобудеш у бою» (1975, режисер М. Орлов), «Зворотній зв’язок» (1977, режисер В. Трегубович), «Однокашники» (1978, режисер В. Кремньов), «Ми, що нижче підписалися» (1981, режисерка Т. Ліознова), «Особисте життя директора» (1981, режисер В. Шредель), «Магістраль» (1982, режисер В. Трегубович), «Зупинився поїзд» (1982, режисер В. Абдарашитов), «Дублер починає діяти» (1983, режисер Е. Ясан; натурні зйомки проходили у м. Дніпрі), «Контракт століття» (1985, режисер О. Муратов), «Зіна-Зінуля» (1986, режисер П. Чухрай), «Червона стріла» (1986, режисери І. Шешуков, І. Хамраєв), «Степан Сергійович» (1989, С. Сичьов). На Одеській кіностудії було знято виробничу драму «В одне єдине життя» (1986, режисер І. Апасян). Зйомки фільму відбувались на комбінаті «Запоріжсталь».
До виробничого кіно можна віднести також фільми про наукові розробки та упровадження (зокрема у сфері ядерних та космічних досліджень), які активно знімались у 1960–1970-х: «Дев’ять днів одного року» (1962, режисер М. Ромм; Почесні дипломи міжнародних кінофестивалів у Сан-Франциско, 1962, Мельбурні, 1965; «Кришталевий глобус» МКФ у Карлових Варах та ін. нагороди), «Іду на грозу» (1965, режисер С. Мікаелян), «Приборкання вогню» (1972, режисер Д. Храбровицький; «Кришталевий глобус» МКФ у Карлових Варах, 1972 та ін. нагороди), «Вибір цілі» (1974, режисер І. Таланкін; «Срібна Нефертіті» МКФ у Каїрі, 1977), «Комісія з розслідування» (1978, режисер В. Бортко).
До жанру виробничого кіно належать і деякі польські фільми: «Дві бригади» (1950, режисер Е. Ценкальський), «Громада» (1952, режисер Є. Кавалерович), «Неподалік від Варшави» (1954, режисерка М. Каневська), «База мертвих людей» (1958, режисер Ч. Петельський), «Знаки на дорозі» (1969, режисер А. Пйотровський; Гран-прі «Золотий леопард» Міжнародного кінофестивалю у Локарно, 1971) тощо.
У кінематографі колишньої Німецької Демократичної Республіки ознакам жанру виробничого фільму відповідають такі кінокартини: «Час жити» (нім. «Zeit zu leben», у радянському прокаті «Тільки правда» 1969), «Освідчення в коханні до Г. Т.» (1971), «Стиглі вишні» (1973), усі — режисер Г. Зеєман (1937, тепер Чехія — 2000, Німеччина).
Іноді шедеври в жанрі виробничого фільму з’являлись і в американському кінематографі. Фільм «Сіль землі» (1954) зняв режисер Г. Біберман (1900–1971; США), який за часів маккартизму входив до так званого «чорного» списку кінематографістів Голлівуда (тих, кому за їхні погляди було заборонено займатися професійною діяльністю). Стрічка розповідає про страйк робітників цинкових шахт у штаті Нью-Мексико й була знята за участі великої кількості непрофесійних акторів, справжніх шахтарів. У США фільм не був допущений до кінотеатрів. Втім, він 10 місяців тримався в прокаті у Франції, мав успіх у СРСР та Китаї. Фільм отримав нагороди на МКФ у Карлових Варах та був відзначений «Кришталевою зіркою» французької Кіноакадемії. 1992 Національною радою США зі збереження фільмів (обирає фільми, які мають культурне, історичне або естетичне значення) «Сіль землі» включено до Національного реєстру фільмів для зберігання в Бібліотеці Конгресу США.
Ознаки жанру виробничого фільму мають і деякі інші «західні» фільми, наприклад, трагікомедія «Нові часи» (1936, режисер Ч. Чаплін), драма з елементами комедії «Трагедія смішної людини» (1981, режисер Б. Бертолуччі), «Нафта» (англ. «There will be Blood», букв. — «І буде кров»; 2007, режисер П. Т. Андерсон), «Замерзла з Маямі» (2009, режисер Й. Елмер) та ін.
Характеристика
У центрі уваги жанру виробничого фільму — проблеми, пов’язані з місцем та роллю праці в житті людини, відносинами у трудових колективах, взаєминами між керівниками й підлеглими, конфліктами між особистими й колективними інтересами, а також з економічною та соціальною проблематикою.
Тематичний профіль виробничого кіно часто зводиться до сюжетів, що мають, на перший погляд, незначний художній потенціал. Це можуть бути проблеми будівництва та функціонування підприємств, технічні питання перебудови господарства, оновлення виробництва, виконання науково-технологічних проєктів, методи управління економічними кластерами, керівництво трудовим колективом, зображення образу ділової людини тощо. Менш вдалі зразки радянського виробничого фільму увиразнюються схематизмом сюжетів, спрощено контрастними характерами героя-протагоніста і героя-антагоніста, які вступають у конфлікт (передовик виробництва та кар’єрист, новатор та консерватор тощо), зводяться до показу бажаної трудової та соціальної поведінки.
Найкращі зразки виробничого кіно демонструють глядачеві складні конфлікти. У таких фільмах можуть поєднуватись публіцистичність і психологізм; нерідко порушуються злободенні для людського соціуму питання.
З поняттям виробничого фільму межує так звана процедурна драма (або процедурал) — популярний у американському та західноєвропейському кіно формат телесеріалу про робітників або службовців певної професійної сфери (поліцейських, адвокатів, лікарів, вчителів тощо).
Виробничий фільм як жанр ігрового, художнього кіно слід відрізняти від поняття «науково-виробниче кіно», тобто навчально-документальних фільмів прикладного значення, які інформують про новітню техніку, сучасні технології, нові методи організації праці, прогресивні ідеї в економіці тощо.
Література
- Бауэр И. «Производственный фильм» и его герои в советском киноискусстве первой половины 70-х годов // Вопросы истории и теории кино. 1976. Вып. 12. 192 с.
- Гуревич С. Частная жизнь делового человека на материале производственного фильма // Нравственная проблематика кинематографа 70-х годов. Ленинград : Ленинградский государственный институт театра, музыки и кинематографии, 1983. С. 20–36.
- Шумаков С. Производственная тема в кинематографе 70–80-х годов. Социологическое исследование // Искусство кино. 1986. № 3. С. 128–136.
- Хрюкин Д. А. «Производственный фильм» как жанровый феномен отечественного кино 1970-х годов: кинематографическая специфика и формальные особенности. // Историческая и социально-образовательная мысль. 2016. № 8 (2–2). С. 112–120.
- Венков А. А. Отражение проблем советской экономики в кинематографе 1970-х гг // Новое прошлое. 2016. № 4. С. 209–224.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Корнєєва Л. Л. Виробничий фільм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Виробничий фільм (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
