Вугільний басейн
Вугìльний басéйн, вугленосний басейн — значна за розмірами або запасами площа безперервного або острівного поширення вугленосних формацій з пластами (покладами) кам'яного та бурого вугілля, лігніту.
Зміст
Характеристика
Входить до складу вугленосних провінцій і вузлів вуглеутворення.
Для різних частин вугленосного басейну характерна спільність геолого-історичного процесу накопичення осадів в єдиній великій тектонічній структурі — прогині, грабені, синеклізі.
Межі вугленосного басейну визначаються ерозійним зрізом вугленосних відкладів або великими розломами. Геологічними кордонами вугільних басейнів та вугільних родовищ служать межі генетичного виклинювання вугленосних формацій та розривні порушення, що ними вугленосні відкладення межують з безвугільними.
Слабко вивченні вугільні басейни з виявленими на окремих ділянках вуглеутвореннями, генетична єдність і промислове значення яких недостатньо з'ясоване, називаються вугленосними площами.
Для порівняльної характеристики вугленосності вугільних басейнів і родовищ та для кількісної оцінки прогнозних ресурсів вугілля на мало вивчених територіях використовують коефіцієнт вугленосності та вуглещільність.
Коефіцієнт вугленосності виражається процентним відношенням сумарної потужності всіх або тільки робочих пластів до загальної потужності вугленосних формацій, що їх утримують.
Вуглещільність виражається в кількості запасів вугілля, укладених у вугленосній формації (світі, горизонті), на одиницю площі її загального поширення або в прийнятих межах геолого-промислової оцінки. Для окремих геолого-промислових районів Донецького басейну загальна вуглещільність коливається в межах
1–10 млн т/км2, промислова (запаси у робочих пластах) — 1,2–5 млн т/км2.
Значення вуглещільності Дніпровського басейну — 2,7–12 млн т/км2.
Класифікація
Вугільні басейни поділяють:
- за віком вуглеутворення — на періоди або епохи: палеозойські, мезозойські, кайнозойські, кам’яновугільні, пермські, юрські, крейдові, палеогенові тощо;
- за умовами торфо- і вуглеутворення: на паралічні і лімнічні;
- за природними типами вугілля: на буровугільні, кам’яновугільні і антрацитові;
- за положенням вугленосних формацій відносно поверхні: на відкриті (оголені) і закриті;
- за характером тектонічних режимів: геосинклінальні, платформні й перехідні.
Територія вугленосного басейну поділяється на геолого-промислові райони, виділені з урахуванням принципових відмінностей в тектонічній будові і якості вугілля, історії геологічного вивчення і промислового освоєння їх окремих частин. У межах геолого-промислових районів у ряді випадків виділяються відособлені вугільні родовища, межами яких приймаються фаціальні (див. Фація метаморфізму) або тектонічні зони, а іноді й окремі елементи орографії.
Вугільні басейни світу
Загальне число вугільних басейнів світу досягає декількох сотень. Великі вугільні басейни: Аппалацький та Пенсильванський (США), Сіднейський та Латроб-Валлі (Австралія), Карагандинський та Екібастузький (Казахстан), Верхньо-Сілезький (Польща), Рурський (Німеччина), Коммантрі (Франція), Південно-Вельський (Велика Британія), Хеньшуйський та Фушунський (Китай), Дамодарський, Біхар та Західний Бенгал (Індія), Вітбанк та Ватерберг (ПАР).
Найбільші кам’яноугільні басейни Росії: Печорський, Таймирський, Кузнецький, Іркутський, Тунгуський, Ленський, Мінусинський, Кизеловський, Улуг-Хемський, Південно-Якутський, Сергіївський, Зирянівський; буровугільні: Кансько-Ачинський, Підмосковний, Челябінський, Нижньозейський.
Вугільні басейни України
На території України знаходяться три вугільних басейни: Донецький (найбільший; 97,6 % запасів вугілля України); Дніпровський та Львівсько-Волинський.
Див. також
Література
- Parchanski J. Slownik górniczy. Katowice : Wiadomosci Górnicze, 1996. 544 p.
- Major coalfields of the world / Ed. by S. Walker. London : IEA Coal Research, 2000. 131 p.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
- Саранчук В. І., Ільяшов М. О., Ошовський В. В. та ін. Основи хімії і фізики горючих копалин. Донецьк : Східний видавничий дім, 2008. 640 с.
- Побережський А., Бучинська І., Шевчук О. Гірничовидобувний комплекс Львівсько-Волинського вугільного басейну та його вплив на екосистему регіону // Геологія і геохімія горючих копалин. 2019. № 3. С. 52–59.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С., Саранчук В. І. Вугільний басейн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вугільний басейн (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.10.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
