Відчуження політичне
Відчу́ження політи́чне — історично обумовлений процес відторгнення від людини її сутнісних якостей і продуктів її діяльності й перетворення їх на незалежні від неї, ворожі, такі, що поневолюють її саму.
Це втрата зв’язку між державою та суспільством, між особою і владою в рамках політичного простору, яка супроводжується комбінацією складних почуттів (незадоволення, безсилля, розчарування), а також процесами дистанціювання та віддалення в суспільстві.
Зміст
Історична довідка
Уперше процес духовного відчуження розглянув у концепції «абсолютного духу» Г. Гегель.
Ж.-Ж. Руссо побачив у відчуженні політичний складник. У його теорії політичне відчуження виражається у відторгненні від індивіда його «природнього права» на здійснення влади й керування власним буттям і укладається у факті існування держави, уряду, представницького депутатства. Сутнісною причиною такого положення оголошується виникнення суспільного інституту приватної власності й пов’язаного з ним наростання людської нерівності (зокрема й політичної). Шлях подолання політичного відчуження — установлення державних форм безпосередньої демократії, здатної повернути владні функції, що споконвічно належали індивіду.
К. Маркс у цьому зв’язку вважав державу посередником між людиною та її волею, вказуючи головною причиною політичного відчуження існування антагоністичних суспільних відносин (див. Антагонізм соціальний), проявом яких в умовах панування буржуазного способу виробництва виступає відчуження товарне (матеріально-економічне). Видами товарного відчуження К. Маркс називав відчуження від людини знаряддя й продукту її праці, власності. В умовах сучасної цивілізації люди для спілкування один з одним узагалі звертаються до послуг посередників — мови, грошей, права тощо.
На противагу марксистському погляду для подолання реального економічного відчуження західні дослідники висунули ідею «системи участі» (у володінні й розподілі прибутку), а відчуження політичного — участі (співучасті) у процесі вироблення, прийняття й здійснення державних рішень усіма громадянами (через загальне виборче право й право референдуму, комунальне керування).
Втіленням політичного відчуження у державі, за М. Вебером, виступає її надмірна бюрократизація. Однак повне подолання політичного відчуження, як відчуження владних функцій та інститутів від людини, недосяжне в найближчому історичному майбутньому.
За термінологією Ю. Габермаса, відчуження політичне — порушення репродукції політичної влади, що викликається втратою мотивації учасників життєвого світу до її легітимації.
Класифікація
Класична класифікація видів:
- відчуження екзистенціональне (буттєве, сутнісне);
- відчуження культурне;
- відчуження політичне;
- відчуження економічне та ін.
Основні причини
Причини відчуження політичного прийнято розглядати з позиції суспільства та влади. Основні причини відчуження політичного з боку влади:
- бюрократичні настрої;
- делегування;
- політичний фетишизм;
- самоосвячення.
Причини відчуження політичного з боку суспільства:
- відчуття незадоволення владою;
- відсутність підтримки з боку влади;
- втрата мотивації до легітимації чинної влади;
- низький рівень політичної культури.
Наслідки
Комплекс причин відчуження політичного призводить до таких наслідків:
- відносна депривація (відсутність змоги задовольняти деякі свої основні психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу);
- екстремістські (див. Екстремізм) рухи;
- політична маргіналізація;
- абсентеїзм політичний тощо.
З погляду інтенсивності протікання процесу політичне відчуження може бути латентним і активним. Латентне відчуження — прихований етап протікання вказаного процесу, форма відчуження, на якій в індивідів зароджується й осмислюється неприйняття певних політичних процесів, лідерів, організацій; починається внутрішній процес самовідторгнення від політичного поля. Політичне відчуження в ранніх латентних формах прояву можна зупинити, уникнувши наступної логічно послідовної форми прояву — активної. Активна форма прояву характеризується швидким розвитком, масовістю, політичним радикалізмом. Основний прояв відчуження для цієї форми — протидія, уґрунтована на втраті внутрішнього зв’язку з об’єктом відчуження. Активну форму політичного відчуження через радикальність протікання важко контролювати. З часом вона може призвести до революцій і повної стагнації існуючого державного ладу.
Література
- Маркузе Г. Одновимірна людина. Дослідження ідеології розвинутого індустріального суспільства / Пер. з англ. В. Курганський // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Київ : Либідь, 1996. С. 87–134.
- Кисельов С. Відчуження політичне // Політична енциклопедія / Гол. редкол. Ю. Левенець. Київ : Парламентське видавництво, 2011. С. 105.
- Відчуження політичне // Денисенко В. М., Сорба О. М., Угрин Л. Я. та ін. Політологія: навчальний енциклопедичний словник-довідник / За наук. ред. Н. М. Хоми. Львів : Новий Світ–2000, 2014. С. 72.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Соловйова А. С. Відчуження політичне // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Відчуження політичне (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
