Гарпії
Га́рпії (грец. грец. Ἅρπυας, ймовірно від грец. ἁρπάζω — хапати, викрадати) — у давньогрецькій міфології — богині вихору, бурі, викрадачі людських душ; у давньоримській — духи штормових вітрів. Зображували у вигляді крилатих потвор з жіночим обличчям (пізніше і тулубом).
У міфології
Архаїчні божества. Гарпія Подагре (Подарге, тобто Прудконога) згадана в «Іліаді» Гомера як така, що народила коней для Ахіллеса. Про гарпій як викрадачок людей йдеться в «Одіссеї»; вміщено епізод, за яким гарпії були наслані ериніями на доньок Пандарея, переслідували їх до смерті, змусили страждати за гріхи батька.
За Гесіодом, це дві доньки морського велетня Тавманта й океаніди Електри, крилаті «прекраснокудрі» Аелло й Окіпета, сестри богині Іриди. Ширяють у височині, швидкі, як вітер. Згадані і як охоронниці золотих яблук Гесперид (наприклад, у Епіменіда, Акусилая).
Пізніше (вже за Есхіла) утвердилося уявлення про гарпій як лютих крилатих ненажерливих чудовиськ, напівптахів-напівжінок, із гострими пазурами на лапах, а їх кількість сягла трьох–п’яти. Раптово нападали, наче порив буревія, мали важке хрипке дихання, поширювали жахливий сморід. Відразливі зовні. Крали їжу, хапали й викрадали людей, відносили до Тартару.
Найвідоміший сюжет містять легенди про аргонавтів: гарпії мучили голодом осліпленого фракійського царя Фінея, відбирали або псували його їжу перш ніж він встигав її торкнутися. За це крилаті сини Борея Калаїд і Зет прогнали гарпій і звільнили Фінея від мук. Відтоді гарпії, врятовані заступництвом Іриди, начебто мешкали на Строфадських островах; за іншою версією — загинули. За Аполлонієм Родоським, сховалися в гротах на о. Крит. Також згадувані поряд із іншими потворами в Аїді.
Увійшли у римську міфологію. Згадані Овідієм, Вергілієм в «Енеїді», Гаєм Юлієм Гігіном (1 ст. до н. е.; зокрема, як доньки Озомени) та ін. За Сервієм Граматиком (кін. 4 — поч. 5 ст.), були дочками Понта та Геї. Римські, а згодом візантійські письменники, акцентували потворність цих істот.
У літературі, мистецтві
Зображення гарпій дійшло на античних вазах, храмових рельєфах.
Образ гарпій активно використовували у середньовіччі як символ одного з т. з. смертних гріхів — жадібності, а також ненажерливості, огиди, неохайності тощо.
Зображення гарпії міститься у середньовічних манускриптах, вміщено у книзі «Історія чудовиськ» («Monstrorum Historia»; 1642) Уліссе Альдрованді.
Образ використаний Данте Аліг'єрі в «Божественній комедії», у творах Л. Аріосто, В. Блейка, також трапляється у В. Шекспіра та ін. Зображення гарпій можна побачити на гравюрах Г. Доре («Ліс гарпій», 1868), полотнах Ф. Пер’є («Битва Енея з гарпіями», 1647), А. дель Сарто (т. з. «Мадонна гарпій», 1717), а також Дж. Белліні, Е. Мунка та ін.
Додатково
- Назву «гарпія» мають рід хижих птахів (Harpia harpyja) родини Яструбових ряду соколоподібних; від цієї ж назви утворено й назву «гарпіониктерис» на позначення роду ссавців родини Криланових ряду рукокрилих.
- П е р е н о с н о — агресивна, несамовита, люта жінка.
Література
- Словник античної міфології / Уклад.: І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів. 2-ге вид. Київ : Наукова думка, 1989. 240 с.
- Онацький Є. Українська мала енциклопедія : у 4 т. 2-ге вид., уточн. Київ : Пульсари, 2016. Т. 1. 562 с.
- Θανασησ Γ. Λεξικο τησ ελληνικησ μυθολογιασ. Θεσσαλονίκη : Μαλλιάρης Παιδεία, 2022. 784 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Гарпії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гарпії (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
