Геласій I
Гела́сій І (лат. Gelasius І; дата і місце народження невідомі, тепер Туніс — 19.11.496, м. Рим, тепер Італія) — церковний діяч, Папа Римський у 01.03.492 — 19.11.496, святий.
|
Геласій I (Gelasius І) | |
|---|---|
| Народження | невідомо«невідомо» не є числом |
| Місце народження | Туніс |
| Смерть | 19.11.496 |
| Місце смерті | Рим |
| Місце поховання | Рим |
| Місце діяльності | Італія |
| Напрями діяльності | богослов'я, церковне управління, дипломатія |
| Традиція/школа | християнство |
Зміст
Життєпис
Відомостей про життєпис до обрання на Святий престол небагато.
За панівною версією, народився в Римській провінції Африка (Геласія вважають третім і натепер останнім єпископом Рима з Північної Африки). До сходження на папський престол служив архідияконом у канцелярії папи Сімпліція, а після його смерті був довіреним радником і помічником наступного понтифіка — Фелікса ІІІ. Уже тоді набув помітного церковно-політичного впливу.
Після обрання Геласій «отримав у спадок» від Фелікса ІІІ конфлікти з імператором Східної Римської імперії Анастасієм І і патріархом Константинополя Євфимієм (489–495) та продовжив розпочаті ними змагання щодо примату в християнському світі. Був наполегливим і рішучим поборником першості Римського престолу у Вселенській церкві.
Похований 21.11.496 у притворі базиліки Св. Петра в Римі.
Діяльність і праці
Початок понтифікату папи Геласія припав на часи глибокої соціальної та духовної кризи, спричиненої захопленням Італії вестготами. Прагнув зробити все можливе, щоби полегшити страждання народу Риму від голоду, злиднів, епідемій. Сприяв церковній доброчинності, наполягав на перерозподілі церковних доходів (четверту частину яких єпископи мали спрямовувати на потреби бідних і нужденних).
У таких складних умовах діяв як досвідчений політик, аби нормалізувати відносини з Візантією, порушені через Акакієву схизму (тривала у 484–519), і в такий спосіб захистити Рим від можливого розпаду. Проголосив авторитет Вічного міста недоторканним. Разом з тим у теологічних питаннях посів непримиренну позицію, наполягав на вилученні імені патріарха Акакія (472–489) з диптихів.
Після утворення Остготського королівства підтримував постійні стосунки з Теодоріхом Великим. Залежно від обставин у своїх листах підкреслював спільність чи відмінність у християнському віросповіданні остготів і римлян.
Геласій оприлюднив низку богословських творів, в яких обґрунтовував верховенство інституту папства через його спадкоємність від апостола Петра (якому, за тлумаченням, Ісус дарував першість над усією Церквою). Вже на Римському соборі 495 Геласій уперше в історії папства був титулований «намісником Христа» (лат. vicarius Christi).
Виявив організаторські здібності не лише у сфері церковної політики та суспільного адміністрування, але й у царині практичного і догматичного богослов'я. Непримиримо ставився до язичницьких звичаїв, укорінених у світському житті римлян та навіть серед частини римських сенаторів, зокрема святкування Луперкалій. Геласій наголошував на тому, що велич Риму не потребує жодної підтримки від язичників, і в 496 офіційно заборонив свято. Натомість увів до церковного календаря свято Очищення Пресвятої Діви Марії (Стрітення Господнє), а також день пам’яті св. Валентина (див. День святого Валентина).
Розвивав ідею про співіснування двох влад — єпископської та світської, що дає підстави вважати його одним із фундаторів світської політичної науки. У 494 написав листа до імператора Анастасія І (відомий під назвою «Duo sunt»), з обґрунтуванням дуалістичного принципу розділення світської, або королівської влади (regalis potestas) та священної влади понтифіків (auctoritas sacrata pontificum). Наполегливо доводив, що ці дві гілки влади мають функціонувати незалежно одна від одної, але за необхідності діяти разом.
Полеміка папи супроти вчення монофізитів ґрунтувалася на ідеї гармонійного співвідношення в людині Божого й тілесного (ідея передіснування духовного в людині). Свої погляди виклав у праці «De duabus in Christo naturis», в якій розтлумачив католицьку доктрину про дві природи Христа.
Розмірковував про сутність хліба і вина в таїнстві причастя: вбачав у них символи і передумови існування реального світу. Висновував, що під дією Святого Духа хліб і вино переходять у вищу субстанцію без втрати матеріальної складової, ось чому Ісус Христос, будучи Богом, не втрачає єдності з тілом.
Геласію також приписують створення важливих документів — «Декрету Геласія» («Decretum Gelasium») та «Сакраментарія Геласія» («Sacramentarium Gelasianum»; одна з найдавніших літургійних книг, що дійшла до нашого часу). Декрет Геласія «De libris recipiendis et non recipiendis» (495) містив перелік схвалених і несхвалених книг: канонічних текстів за авторства визнаних Церквою письменників, і книг апокрифічних (див. Апокрифи), анонімного авторства. Відібрані джерела були зведені та оприлюднені у відповідних каталогах, кінцевий варіант під іменем Геласія був завершений на поч. 6 ст. До «Сакраментарія» увійшли вимоги церкви до здійснення літургії, а також тексти відповідних молитов, серед яких, за припущенням, знаходяться гімни та фрагменти дійсного авторства Геласія.
Епістолярна спадщина Геласія (за неповних п’ять років правління), що дійшла до наших часів, налічує близько 100 творів, з них 42 листи (6 свідчать про контакти з остготами), 49 фрагментів рукописів, 6 декретів (3 стосуються Акакієвої схизми, інші — присвячені боротьбі з єресями, зокрема Євтіхія й Нестора, та язичництвом).
Визнання
Геласія І вважають «теоретиком папської влади», найпродуктивнішим за кількістю праць понтифіком за перші п’ять століть історії християнства. Його спадок справив глибокий вплив на розвиток церковного устрою, літургії та церковної дисципліни. Значна кількість декретів папи були включені в канонічне право.
Пам’ять про св. Геласія Католицька церква шанує 21 листопада (день його поховання).
Цитата
«Є дві сили, найясніший Імператоре, якими головно керується цей світ: священна влада єпископів і королівська влада. З цим вага священиків стає ще більшою, бо вони самі дадуть звіт царям на Божественному суді. Бо ти знаєш, найлагідніший сину, що хоча ти можеш з гідністю головувати над людським родом, але смиренно схиляєш свою голову перед тими, хто відповідає за духовні справи, і шукаєш у них засобів і причин свого спасіння, а щодо прийняття та відправлення небесних таїнств, ти знаєш, що повинен підкорятися релігійному порядку, а не головувати в ньому. Ти знаєш, що в цих справах залежиш від їхнього судження, і вони не хочуть підкорятися твоїй волі».
«Es sind zwei Gewalten, erhabener Kaiser, von welchen diese Welt hauptsächlich regiert wird: die geheiligte Autorität der Bischöfe und die königliche Gewalt. Bei diesen wiegt das Gewicht der Priester umso schwerer, als sie auch selbst für die Könige beim göttlichen Gericht Rechenschaft ablegen werden. Du weißt nämlich, mildester Sohn, dass du, magst du auch an Würde den Vorsitz führen über das Menschengeschlecht, du doch demütig dein Haupt beugst unter die, die den geistlichen Dingen voranstehen und du erwartest von ihnen die Mittel und Ursachen deines Heils, und, was den Empfang und die Verwaltung der himmlischen Sakramente betrifft, erkennst du, dass du dich der religiösen Ordnung eher unterwerfen musst als dass du ihr vorstehst. Du weißt, dass bei diesen Angelegenheiten du von ihrem Urteil abhängst und nicht sie deinem Willen unterworfen werden wollen».Brief an Kaiser Anastasios // Die Briefe der Päpste und die an sie gerichteten Schreiben von Linus bis Pelagius II. (vom Jahre 67-590). Zusammengestellt, übersetzt und mit Einleitungen und Anmerkungen versehen von Severin Wenzlowsky. Bände VI und VII in einem Band. Kempten Kösel, 1880. Bd. 7. S. 122.
Додатково
У листі до імператора Анастасія І Геласій називав себе «Romanus natus», буквально — уроджений римлянин. Дослідники інтерпретують цей вислів як вказівку на те, що Геласій народився у сім’ї римського походження або мав від народження статус римського громадянина.
Джерела
- Thiel А. Epistolae Romanorum pontificum genuinae et quae ad eos scriptae sunt A. S. Hilario usque ad Pelagium 2. Hildesheim : G. Olms, 1974. 1018 p.
- Brief an Kaiser Anastasios // Die Briefe der Päpste und die an sie gerichteten Schreiben von Linus bis Pelagius II. (vom Jahre 67–590). Kempten : J. Kösel, 1880. 607 p.
- Gelasiі Рарае І. Epistolae et Decreta // Documenta catholica omnia. URL: http://www.documentacatholicaomnia.eu/01p/0492-0496,_SS_Gelasius_I,_Epistolae_Et_Decreta,_MLT.pdf
Література
- Ullmann W. Gelasius I. (492–496). Das Papsttum an der Wende der Spätantike zum Mittelalter. Stuttgart : Hiersemann, 1981. 318 р.
- Cantor N. F. The Civilization of the Middle Ages: A Completely Revised and Expanded Edition of Medieval History. New York : Harper Collins, 1993. 604 p.
- Fischer-Wollpert R. Leksykon papieży. Kraków : Znak, 1996. P. 31.
- Browne M. The Three African Popes // The Western Journal of Black Studies. 1998. Vol. 22 (1). P. 57–58.
- Chapin J. Gelasius I, Pope, St. // The New Catholic Encyclopedia : in 15 vol. 2nd еd. Detroit : Gale, 2002. Vol. 6. Р. 121–123.
- Cohen S. Gelasius and the Ostrogoths: jurisdiction and religious community in late fifth‐century Italy // Early Medieval Europe. 2022.
Vol. 30 (1). P. 20–44. - Murphy J. F. X. Pope St. Gelasius I // New Advent. URL: http://www.newadvent.org/cathen/06406a.htm
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Геласій I // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Геласій I (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
