Генотеїзм
Генотеї́зм (нім. Henotheismus, англ. henotheism, від грец. ἑνός (εἱ̃ς) — один і грец. θεός — бог) — форма (тип) уявлень про надприродне, проміжна між політеїзмом і монотеїзмом, коли з-поміж багатьох богів виділяється головне, верховне божество, навколо якого й зосереджено релігійний культ.
Зміст
Запровадження терміна
Винайдення терміна пов’язують з ім’ям Ф. Шеллінга. До широкого наукового обігу термін був уведений філологом і релігієзнавцем Ф. М. Мюллером для позначення такого типу релігійних уявлень про надприродне, коли одиничні божества ще не мають визначеності, усталеності, кожне може заміняти всіх.
Поняття генотеїзму було реконструйоване Мюллером на основі давньоіндійської релігійної та літературної пам’ятки «Ріґведа». В її окремих гімнах різні боги, зокрема Агні, Варуна, Індра, проголошені верховними божествами і в такий спосіб, що в загалі текстів «Ріґведи» практично неможливо виявити та відслідкувати чітку ієрархію богів.
Подібний тип уявлень, на думку Мюллера, не варто означувати терміном «політеїзм». Останній точніше характеризує давньогрецьку та давньоримську релігії, де багатобожжя систематизовано в струнку ієрархію богів, що передбачає їх субординацію та верховенство одного бога. Певні ознаки генотеїзму вчений знаходив також у старозавітному культі Ягве.
Мюллер вважав, що генотеїзм репрезентував собою певний етап розвитку релігії, який передував формуванню політеїзму та монотеїзму та містив у собі дві тенденції еволюції до тієї чи тієї форми уявлень про надприродне. Відтак, згідно з візією вченого, рух від генотеїзму до політеїзму призводив до ієрархізації пантеону божеств та утвердженню віри у верховного бога, який керував іншими божествами. Натомість реалізація монотеїстичної тенденції вела до уявлень про Єдиного Бога й виключала саму можливість існування багатьох божеств.
У працях Мюллера разом з терміном «генотеїзм» у синонімічному значенні використано й поняття «катенотеїзм» на позначення специфічної ситуації боговшанування, за якої вірянин залежно від часу та обставин у своїх молитвах, релігійних практиках виокремлює із сукупності богів лише одне, осібне божество.
У сучасному релігієзнавстві
У дослідженнях та напрацюваннях сучасних академічних релігієзнавців термін «генотеїзм» вживають переважно в широкому розумінні — як вшанування одного верховного бога, за допущення можливості існування багатьох богів. Типовий характер генотеїзму підтверджують прикладами з історії розвитку низки релігійних систем, зокрема, давньошумерської (месопотамської, де вирізнялися риси культу Мардука), або давньоєгипетської релігії (культ Амона).
У вужчому розумінні, приміром у царині студій історії релігії, генотеїзм розглядають як форму уявлень про надприродне, що зовні виглядає як єдинобожжя, проте не тотожна з ним, оскільки бог, якому в певний момент часу здійснюють поклоніння, сприймається як єдиний і такий, що несе в собі риси від низки інших богів. Зокрема, в індуїзмі один з богів — Індра або Агні, — до якого шанувальник звертався з молитвою, поєднував для нього атрибути всіх інших і маніфестував на цей момент єдине верховне божество. Такий спосіб релігійного ставлення був характерним для ведизму, неоплатонізму тощо.
У контексті досліджень сучасних релігійних феноменів із генотеїзмом досить часто асоціюють віру в те, що існує одночасно і єдиний трансцендентний Бог, і безліч інших богів, що їх інтерпретують як Його вияви, породжені Його єдиною Першоосновою. Поклоніння при цьому переважно здійснюють «вторинним» богам (виявам верховного Бога). Таке богорозуміння і боговшанування притаманне для окремих течій індуїзму та напрямів сучасного неоязичництва.
Джерело
Müller F. M. Vorlesungen über den Ursprung und die Entwickelung der Religion mit besonderer Rücksicht auf die Religionen des alten Indiens. 2 aufl. Strassburg : Trübner, 1881. 439 р. URL: https://digi.ub.uni-heidelberg.de/diglit/mueller1881
Література
- Беднарчик Т. Формування основ рідновірської релігійної ідеології Володимира Шаяна // Українське релігієзнавство. 2003. № 27–28. С. 90–101. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/20450/10_Bednarchik.pdf?sequence=1
- Henotheism // Jones L., Eliade M., Adams Ch. Encyclopedia of Religion : in 15 vol. 2nd ed. Detroit : Thomson Gale, 2005. Vol. 6. 10735 p.
- Балух В. Монотеїзм у системі релігійних вірувань // Релігія та соціум. 2015. № 4. С. 5–11. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/relsoc_2015_4_3
- Базик Д. Генотеїзм // Українська релігієзнавча енциклопедія : в 3 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2022. Т. 1. С. 415.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Генотеїзм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Генотеїзм (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
