Горючі корисні копалини України
Горю́чі ко́рисні копа́лини Украї́ни — природні органічні сполуки, що мають здатність горіти, поклади яких розташовані на території України.
Поширені в природі у твердому (кам'яне та буре вугілля, торф, горючі сланці, сапропеліти), рідкому (нафта, нафтоподібні речовини — природні асфальти, озокерит, кір тощо) й газоподібному (горючі гази природні) станах.
У структурі запасів вуглеводневої викопної сировини України вугілля становить 94,5 %, нафта — 2 %, газ — 3,6 %.
Зміст
Тверді горючі копалини
Вугілля
Вугілля — єдина вуглеводнева викопна сировина, запаси якої можуть забезпечити потреби промисловості й енергетики України в найближчі 200–500 рр. У паливно-енергетичному балансі України вугілля займало провідне місце. До початку російсько-української війни (2014) його розглядали як надійний ресурс забезпечення національної енергетичної безпеки.
На 01.01.1999 ресурси вугілля в Україні (до глибини 1500 м) становили 117,2 млрд т, із яких 45,8 млрд т — розвідані запаси. Балансові запаси кам`яного вугілля (категорії А+В+С1+С2) зосереджені в Донецькому та Львівсько-Волинському вугільних басейнах і складають 94,8 % від загальних запасів вугілля України, зокрема в Донецькому басейні – 92,4 %, у Львівсько-Волинському — 2,4 %. Вугленосність басейнів приурочена до відкладів карбонового віку. Понад третина запасів цих басейнів — коксівне вугілля.
Балансові запаси бурого вугілля (категорії А+В+С1+С2) складають 5,2 % від загальних запасів вугілля України.
На 01.01.2021 усього запасів кам’яного вугілля (категорій А+В+С1) — 41 181 875 тис. т, категорії С2 — 11 096 862 тис. т; запасів бурого вугілля (категорій А+В+С1) — 2 593 350 тис. т, категорії С2 — 299 181 тис. т.
Основний вугільний басейн — Донбас — поділяється на 30 вугленосних районів.
Умови залягання вугілля в Донбасі складні: глибина — 1 200 м, товщина пластів — 0,5–2,0 м, висока крутизна падіння пластів. Це ускладнює видобуток вугілля і зумовлює його високу собівартість. Видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні простіший, товщина пластів досягає 2 м, запаси становлять 1 млрд т. Родовища бурого вугілля зосереджені у Дніпровському вугільному басейні, частково — в межах Донецького басейну, а також у Закарпатській, Полтавській, Харківській областях. Більшість промислових покладів пов'язана з гірськими породами палеогену і неогену. Головні родовища — Коростишівське (Житомирська область), Звенигородське (Черкаська область), Олександрійське (Кіровоградська область), а також Андрушівське, Козацьке, Новомиргородське, Морозівське та інші.
Метан вугільних родовищ
Метан є супутнім продуктом видобутку вугілля. Його вміст у пластах становить від 5 до 30м³/т. Викиди метану в атмосферу призводять не тільки до втрат цієї копалини, а й до забруднення довкілля. Досвід США свідчить, що можна використовувати 70–80 % супутнього метану. На кінець 2018 балансові запаси метану у вугільних пластах (категорій А+В+С1 та С2) оцінювали в 350 млрд м³. Промисловий видобуток метану вугільних родовищ в Україні розпочато 2008. Основний спосіб видобутку — каптаж метану засобами дегазації, зокрема свердловинами з поверхні. Станом на 2012 на шахтах було каптовано 370 млн м³ метану, з них утилізовано 160 млн м³. Дослідно-промисловий видобуток метану за 2017 (на Лисичансько-Тошківській площі) становив 0,84 млн м³.
Високозольні вуглевмісні шлами
У процесі збагачення вугілля утворюються шлами крупністю до 0,5 мм або до 1 мм. Розмір частинок до 0,5 мм є межею ефективного збагачення вугілля методами відсаджування, більших за 0,5 мм — флотації. Велика частина високозольних шламів потрапляє у відходи збагачення, які складують у мулонакопичувачах. За даними проєктного інституту «Дондіпрошахт» (м. Донецьк) у 2005 на підприємствах з переробки вугілля в Україні запаси високозольних забалансових шламів склали 4,86 млн т.; відходів флотації зольністю до 70 % — 43,11 млн т. Пересічна зольність шламів Аd=50–60 %; масова частка загальної сірки — 2,3 %; теплота згоряння — 13,2 МДж/кг. Переробляють забалансові вугільні шлами гравітаційними методами, флотацією, селективною флокуляцією.
Горючі сланці
На поч. 21 ст. основні поклади горючих сланців (3,7 млрд т) були зосереджені на у Бовтиській западині й пов'язані з гірськими породами палеогену. Виділено 5 горизонтів потужністю 2–40 м, що залягають на глибинах 180–500 м. Вміст керогену — 30-40 %, вихід смол — 10–20 %, зольність — 50–60 %, теплота згоряння — 10–16 МДж/кг. Поклади виявлено також у межах Дніпровсько-Донецької западини, Волино-Подільської плити, в Карпатах і Кримських горах.
Менілітові сланці (бітумінозні аргіліти) у великій кількості залягають у Карпатах. Станом на 2019 горючі та менілітові сланці України не використовують як паливно-енергетичну сировину.
Торф
Станом на поч. 21 ст. в Україні було понад 2 500 родовищ торфу. Станом на 01.01.21 оцінено запаси по 1 983 родовищах, з них Державним балансом корисних копалин України (далі – Державний баланс) обліковано 682 родовища торфу; 40 періодично розробляють. По 999 торфородовищах підраховано прогнозні ресурси у кількості 794 991 тис. т; 54 063 тис. т геологічних запасів зосереджено на 302-х затоплених, забудованих та дрібноконтурних родовищах.
Торфові родовища найбільше поширені в північній частині Волино-Подільської плити, Українського кристалічного щита та Дніпровсько-Донецької западини. Поклади торфу розміщені в основному у Волинській, Рівненській, Київській, Чернігівській і Львівській областях.
У зональному розрізі в Україні виділяють п'ять торфово-болотних областей: Полісся (58 % запасів торфу-сирцю), Мале Полісся (7 %), Лісостеп (35,9 %), Степ (0,4 %), Карпати і Прикарпаття (2,9 %). Крім того, на території України відомі поклади сапропелю (близько 350 родовищ, Державним балансом враховано 274).
На 01.01.2021 всього балансових запасів торфу А+В+С1+С2 — 759 532 тис. т.
Нафта і природний газ
У межах України виділяють 4 нафтогазоносні провінції: Дніпровсько-Прип'ятську, Балтійсько-Переддобруджинську, Карпатську, Причорноморсько-Північно-Кавказько-Мангишлацьку.
Наприкінці 20 ст. в Україні було відомо близько 350 родовищ вуглеводнів (нафти, газу і конденсату) у трьох нафтогазоносних регіонах: Західному, Східному та Південному.
Станом на 01.01.2021 в Україні нараховано 467 об’єктів обліку (родовища природного газу та перспективні газові площі). Більша частина з них є комплексними: 65 нафтових, 111 газових, 18 нафтогазових та газонафтових, 155 газоконденсатних, 115 нафтогазоконденсатних, 3 газоконденсатнонафтових. У промисловій розробці — 285 родовищ з балансовими (видобувними) запасами природного газу 618 719 млн м3. Підготовлені до промислового освоєння 22 об’єкти з балансовими (видобувними) запасами газу 26 143 млн м3.
Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область, виділена в 1950-х, є основною; перспективна площа — бл. 78 тис. км². Нафтові й газові поклади пов'язані з нещільними зонами порід кристалічного фундаменту і відкладами девонського, кам'яновугільного, пермського, тріасового і юрського періодів. Вони містяться в теригенних і карбонатних гірських породах. Нафта малосірчиста, містить багато легких фракцій, густина її 850–860 кг/м³. Газ метановий (до 98,5 %), сума важких вуглеводнів змінюється від десятих часток до декількох відсотків. Кількість продуктивних горизонтів — 45, потужність нафтогазоносних відкладів близько 1 000 м. Нафтові відклади залягають переважно на глибині до 4 500 м, газові і газоконденсатні — до 5 000–6 000 м. Найбільші родовища газу — Шебелинське, Західно-Хрестищинське, Єфремівське (сумарні запаси перевищують 970 млрд м³ і зростають). Найбільші нафтові родовища — Леляківське, Гнідницівське, Глинсько-Розбищівське, які дали понад 70 % нафти Дніпровсько-Прип'ятської газонафтоносної провінції.
Карпатська нафтова область охоплює Передкарпаття, Українські Карпати і Закарпаття. Більшість родовищ тяжіють до Передкарпатського прогину. Поклади нафти зосереджені в палеогенових, газу — у верхньоюрських, верхньокрейдових та міоценових відкладах. Глибина залягання нафтових родовищ 500–4 800 м, газових 100–5 000 м. Поклади вуглеводнів пов'язані головним чином з піщаними, рідше — з карбонатними товщами. Нафта малосірчиста, вміст парафіну 7–10 %, густина 800–900 кг/м³, газ — метановий (93–99 %). Найбільші родовища — Долинське і Бориславське. Перспективною вважають Рава-Руську ділянку.
Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна провінція охоплює Причорноморську западину з Кримським півостровом, акваторію Чорного і Азовського морів. Тут розвідано понад 60 родовищ нафти і газу. Промислові газові, газоконденсатні та нафтові поклади розташовані в палеогенових і нижньокрейдових гірських породах на глибині 100–4 500 м. У підводних надрах Чорного моря родовища газу виялено на глибині 300–750 м. Найбільші газові родовища — Штормове, Фонтанівське, Голіцинське. Переважна більшість вуглеводневих родовищ пов'язана з зонами глибинних розломів.
За оцінками експертів, на сході України доцільно вивчити промислову газоносність стратиграфічно і літологічно екранованих пасток, карбонатних порід різного віку, докембрійських і девонських утворень. У західному регіоні перспективними на нафту і газ вважають піднасувні частини геологічних розрізів, а також глибокі горизонти Передкарпаття і Карпат. У південному районі найбільш перспективні — піднасувні комплекси Переддобруджинського прогину і палеозойські карбонатні товщі заходу Причорномор'я.
Оцінка ресурсів і запасів метану вугільних родовищ України за різними джерелами різна. За даними науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України» (Геоінформ) ресурси метану у вугільних пластах становили 491 млрд м³, за межами діючих шахт — 592 млрд м³. Ресурси вільного метану у вмісних породах становили 37,65 млрд м³. За даними різних експертів оцінка запасів метану змінювалася від 4 трлн м³ (1998) до 12 трлн м³ (2002).
На 01.01.21 Державним балансом обліковано видобувні запаси природного газу (вільного+розчиненого+газу центрально-басейнового типу) в кількості 719 064 млн м3; з невизначеним промисловим значенням — 373 103 млн м3, позабалансові запаси — 11 097 млн м3. 94 % запасів газу зосереджено на 443 об’єктах суші, 6,0 % — на 15 родовищах шельфу Азовського і Чорного морів. Усього ресурси природного газу складають 5 506 млрд м3.
Література
- Атлас родовищ нафти і газу України : у 6 т. / гол. ред. М. М. Іванюта. Львів : Центр Європи, 1998.
- Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. та ін.; за ред. Л. С. Галецького. Київ : Геос-ХХІ століття, 2001. 168 с.
- Мала гірнича енциклопедія: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Горючі корисні копалини України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Горючі корисні копалини України (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
