Гіганти

Гіганти (фрагмент). Мозаїка триклінія Вілли Романо дель-Казале, 4 ст., Сицилія

Гіга́нти (грец. Γίγαντες) — у давньогрецькій міфології — хтонічні велетні, «друге покоління» синів Геї та Урана, яких перемогли й знищили боги-олімпійці під проводом Зевса.

У міфології

Теогонічні міфи оповідають про гігантів як чисельне плем’я зі ста велетнів (за Гесіодом — 150), що були народжені землею-Геєю від крові Урана, оскопленого Кроносом. Гіганти повстали проти олімпійських богів, вели супроти них тривалу й запеклу боротьбу (див. Гігантомахія). Тільки за допомогою Геракла богам вдалося перемогти.

Проте ранні й пізні легенди різняться. Так, Гомер описував гігантів як дику автохтонну расу людей, що мешкала далеко на заході, знищену богами через зухвалість і зневагу до них. За Гесіодом, це божественні істоти, які виросли з крапель Уранової крові, що падала на землю. Але ні Гомер, ані Гесіод не згадують про велику битву гігантів із богами. За іншими версіями, є синами Геї й Тартара. За Аполлодором Афінським, народжені Геєю невдовзі після поразки Титанів у титаномахії, щоб помститися Зевсу та його союзникам.

Вказані й різні місця їх зародження — від Сицилії до Фракії. Пізніші поети і міфографи часто плутали Гігантів із Титанами.

Описані як дикі агресивні істоти, жахливі й непереможні воїни надзвичайної сили (хоча не завжди велетенського зросту), у скульптурі та мозаїчному мистецтві часто зображені зі змієподібними кінцівками. Внаслідок гігантомахії більшість велетнів було знищено, частину — поховано під скелями, вулканами і островами (начебто їх підземні рухи спричинюють виверження та землетруси). Серед найвідоміших персонажів-гігантів згадані: Енкелад (похований Афіною під г. Етною), Полібот (розчавлений островом, що його кинув Посейдон), Порфиріон (убитий Зевсом і Гераклом), Паллант (убитий Афіною уламком скелі, звідси часом виводять теонім Паллада), Еврімедон (цар гігантів, знищений разом зі своїм народом), Арістей (єдиний із велетнів, хто вижив у гігантомахії) та ін.

У переказах про гігантів вбачають міфологему боротьби між космічним божественним порядком і силами хаосу; спроби міфологічного пояснення вулканічної та сейсмічної активності, метафору значущих геоморфних змін; алегорію протистоянння людини з природою, або ж загальногрецької релігії з архаїчними віруваннями; відгомін зіткнення греків з варварськими племенами Фракії, первісна культура яких контрастувала з полісною цивілізацією тощо.

У класичному мистецтві

Гігантомахія (фрагмент). Аттичний червонофігурний вазопис, 4 ст. до н. е. Лувр, Париж

Битва гігантів з богами (гігантомахія) стала популярним сюжетом античного мистецтва. Зображена, зокрема, на великому фризі Вівтаря Зевса в Пергамі, східних метопах Парфенона, північному фризі Сифнійської скарбниці в Дельфах (див. Дельф археологічні пам'ятки). За свідченням Плінія Старшого, сценою гігантомахії скульптор Фідій прикрасив внутрішній бік щита статуї Афіни Парфенос (не збереглася). Дійшли численні взірці червоно- й чорнофігурного вазопису, грецькі й римські мозаїки (зокрема, на Віллі Романа дель-Казале).

Тема гігантомахії пронизує й римську літературу, часто як поетична алегорія
[у творах Вергілія, Горація, Тита Лукреція Кара, Цицерона, Овідія, Аннея Лукана, Гая Валерія Флакка (обидва — 1 ст.), Клавдіана (4 ст.) та інших].

Переносно — об’єкти, істоти, споруди надвеликого розміру, що значно перевершують звичні, поширені (див.: Гігантизм, Гігантопітек, Планети-гіганти).

Література

  1. Moore M. B. Lydos and the Gigantomachy // American Journal of Archaeology. 1979. Vol. 83. Р. 79–99.
  2. From Pergamon to Sperlonga: Sculpture and Context / Ed. by N. T. de Grummond, B. S. Ridgway. Berkeley : University of California Press, 2001. 339 р.
  3. Гесіод. Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла / Пер. з давньогрец. А. Содомори. Львів : Апріорі, 2018. 134 с.
  4. Morford M., Lenardon R., Sham M. Classical Mythology. 11th ed. New York : Oxford University Press, 2018. 792 р.
  5. Mayor A. The First Fossil Hunters: Dinosaurs, Mammoths, and Myth in Greek and Roman Times. Princeton : Princeton University Press, 2023. 400 р.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Гіганти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гіганти (дата звернення: 29.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
19.05.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶