Демілітаризована зона
Демілітаризо́вана зо́на — територія, де за міжнародним договором чи іншим (зокрема, внутрішньодержавним) актом ліквідовано військові споруди та інші об’єкти, заборонено утримання формувань збройних сил, зведення фортифікаційних споруд, виконання військових маневрів тощо, тобто проведена її демілітаризація.
Зміст
Загальна характеристика
Демілітаризовані зони в цільовому контексті часом називають нейтралізованими (поряд із т. з. нейтралізованими територіями). У змістовно-діяльнісному розумінні — демілітаризована зона це територія, відносно якої держави схвалили міжнародне зобов’язання скоротити або взагалі не розташовувати в її межах військові укріплення і споруди; нейтралізована територія — та, яку заборонено використовувати як театр військових дій.
За ширшого підходу, під демілітаризованими зонами розуміють певні простори (наземні, морські, повітряні), в межах яких заборонені будь-які види воєнної діяльності, тобто забороняється розміщувати збройні сили та озброєння, утворювати військові бази, проводити військові навчання, виробляти й ввозити військові матеріали, виробляти й випробовувати зброю. Дія такого режиму в просторі означає, що заборонені будь-які польоти військових літаків у повітряному просторі зазначених територій. Водночас такі обмеження розповсюджуються і на внутрішні води й територіальне море в разі, коли демілітаризована зона має вихід у море.
Послідовна реалізація демілітаризації є об’єктивним і ефективним заходом з метою запобігання війни як засобу вирішення міжнародних суперечок, повороту до без’ядерного, ненасильницького світу. Для досягнення таких цілей створення демілітаризованих, а також нейтралізованих територій є вкрай необхідним.
Міжнародна практика
Міжнародна договірна практика держав упродовж 19 — на початку 20 ст. свідчила про відсутність чітких розбіжностей у правовій регламентації створення демілітаризованих і нейтралізованих територій. Держави переважно укладали між собою договори про створення зон, які містили в собі ознаки як демілітаризованих, так і нейтралізованих територій. Це зумовлювало проблему невизначеності в регулюванні цих відносин.
Міжнародне співтовариство розглядало нейтралізацію та демілітаризацію як свідчення миролюбного зовнішньополітичного курсу будь-якої держави. У цьому контексті згадані терміни увійшли в постійний обіг у документах найвпливовіших міжнародних організацій, зокрема ООН, міжнародних конференцій (від спеціальної Міжнародної конференції зі взаємозв’язку між роззброєнням і розвитком під егідою ООН, серпень — вересень 1987). Демілітаризація у найширшому значенні розуміється як заборона на проведення спеціальних військових заходів на певній (демілітаризованій) території.
Відповідно до ст. 60 «Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів» (Протокол I, від 08.06.1977) визначено такі ознаки демілітаризованих зон:
«a) всі комбатанти, а також мобільні бойові засоби й мобільне воєнне спорядження повинні бути евакуйовані;
b) стаціонарні воєнні установки і споруди не повинні використовуватися у ворожих цілях;
c) ні власті, ні населення не повинні чинити ворожих дій; і
d) будь-яка діяльність, пов’язана з воєнними зусиллями, повинна бути припинена».
Юридичною підставою для встановлення демілітаризованої зони є угода, укладена між державами. Якщо держава сформулює намір створити таку зону на підставі висловленого нею одностороннього акту, останній матиме суто політичне значення та не обумовлюватиме правових наслідків.
Розрізняють обмежені (часткові) та повні демілітаризовані зони. Режим обмеженої демілітаризованої зони передбачає, що держава зобов’язується не будувати нових укріплень (але має право зберігати старі) та не збільшувати чисельність військ на даній території. За повної демілітаризованої зони держава зобов’язується ліквідувати всі військові споруди і вивести всі війська з цієї території.
Демілітаризацію територій відрізняють від нейтралізації, під якою розуміють заборону вести військові дії на певній території або використовувати її як базу для воєнних дій. На нейтралізованої території заборонено будь-яке військове будівництво.
Ключовою темою повоєнного устрою України після закінчення російсько-української війни має стати запровадження демілітаризованої зони в 100–120 км на території Бєлгородської, Брянської, Курської, Ростовської областей Російської Федерації. Це необхідно для уникнення повторення агресії Росії проти України в майбутньому. Імовірно, на першому етапі у демілітаризованій зоні діятиме міжнародний контрольний контингент.
Історична довідка
У практиці міжнародних відносин демілітаризації та нейтралізації піддавалися прикордонні зони, міжнародні протоки й міжнародні канали, острови, а також окремі міста.
Так, відповідно до Угоди між США і Великою Британією від 28–29.04.1817 демілітаризована прикордонна зона була встановлена на Великих озерах, через які пролягає державний кордон США і Канади.
Угодою між Швецією та Норвегією від 26.10.1905 обабіч державного кордону створювалися демілітаризовані та нейтралізовані зони завширшки бл. 25 км.
Зазвичай прикордонні демілітаризовані зони встановлюють рівної ширини по обидва боки кордону, але відомі й інші випадки. Так, на підставі ст. 42–44 і ст. 180 Версальського мирного договору 1919 була створена демілітаризована зона лише на території Німеччини завширшки 50 км на схід від р. Рейну, з метою попередження німецької агресії (Рейнська демілітаризована зона).
Питання про демілітаризацію кордонів був предметом розгляду у Лізі Націй. 1923 при обговоренні проєкту договору про взаємну допомогу представник Великої Британії запропонував створити під егідою Ліги Націй демілітаризовані зони на кордонах всіх держав — учасників договору, з метою запобігти агресії та полегшити її виявлення. Однак проєкт договору про взаємну допомогу лише рекомендував встановити такі зони. Женевський протокол про мирне вирішення міжнародних суперечок 1924 також рекомендував створювати демілітаризовані зони. Аналогічні рекомендації були зроблені Лігою Націй у 1928.
Після Другої світової війни встановлення нейтральних зон передбачалося угодами: між Єгиптом та Ізраїлем від 24.02.1949, Йорданією та Ізраїлем від 03.04.1949, Сирією та Ізраїлем від 20.06.1949.
Натепер величезною демілітаризованою зоною у світі є Синайський півострів — 60 тис. км2. Під час арабо-ізраїльської війни 1967 півострів був захоплений Ізраїлем, під контролем якого перебував упродовж 15 років. Після підписання Кемп-Девідських угод 1978, які ознаменували закінчення війни, Ізраїль зобов’язався вивести свої війська зі Синайського півострова, що став демілітаризованою зоною. Втім, Єгипту дозволено тримати там деяку кількість військ для підтримання порядку, а за виконанням угоди стежить миротворча місія. Щоби ввести до Синаю додаткові війська, Єгипту необхідно отримати згоду Ізраїлю.
Подібні демілітаризовані зони були встановлені відповідно до Угоди про перемир’я в Кореї від 27.06.1953 і Женевських угод про припинення воєнних дій у В’єтнамі від 21.07.1954. Демілітаризована зона, що знаходиться між Північною Кореєю та Південною Кореєю, — найвідоміша в світі; була створена після корейської війни 1950–1953 і розділяє Корейський півострів навпіл уздовж 38-й паралелі. Ширина лінії — 4 км, довжина — 240 км.
Після війни у Придністров'ї було створено (1992) демілітаризовану буферну зону 225 км завдовжки і до 20 км завширшки. Росія має право утримувати там 2,4 тис. військових.
Влада Судану та Південного Судану 2011 домовилися про створення демілітаризованої зони завдовжки понад 2 тис. км.
Демілітаризований статус мають Аландські острови у Балтійському морі (автономія в складі Фінляндії; мова регіону — шведська). Такий статус автономії передбачено у Паризькому мирному договорі, підписаному після закінчення Кримської війни 1853–1856. Пізніше Аландська конвенція 1921 закріпила демілітаризований статус території. На островах немає військових частин та баз, вони не можуть бути залучені до театру військових дій у разі конфліктів, заборонено зберігання та носіння вогнепальної зброї. Натепер Аландські острови повністю демілітаризовані на підставі Мирного договору між СРСР і Фінляндією від 1947. Цікаво, що від осіб, які постійно проживають на островах, не вимагають відбування військової повинності. Замість цього вони можуть вступати на лоцманську або маякову службу, в інші цивільні органи Аландських островів.
Демілітаризації неодноразово піддавалися міжнародні водні шляхи, як-от протоки і канали, з метою забезпечити свободу і безпеку судноплавства ними. За Лозаннської конвенції 1923 були оголошені демілітаризованими Чорноморські протоки. Режим проток був змінений 1936 конвенцією, підписаною в Монтре.
У кінці 1950-х питання про демілітаризацію та нейтралізацією вільних міст виникло у зв’язку з німецьким питанням. Зважаючи на специфічні обставини, які склалися в м. Берліні після Другої світової війни, у 1958 було утворене демілітаризоване й нейтралізоване вільне місто Західний Берлін.
Демілітаризованими зонами відповідно до міжнародних договорів є:
- Антарктида та простір від її кордонів на 120 миль (190 км) за договором від 01.12.1959. Тут, зокрема, заборонені будь-які заходи військового характеру (створення військових баз і укріплень, проведення військових маневрів тощо), а також випробування будь-яких видів зброї;
- космічний простір, поширюється від Землі на 100 миль (160 км).
Винятково важливий вид демілітаризованих і нейтралізованих зон відображений у міжнародних договорах про створення т. з. без’ядерних зон у різних районах світу. Без’ядерна зона є частково демілітаризованою, оскільки на її території в жодному разі не повинно бути ядерної зброї та установок для її обслуговування. З цією метою держави, що входять в без’ядерну зону, беруть на себе зобов’язання не виробляти, не ввозити для власних цілей і не дозволяти розміщення на своїй території ядерної зброї всіх типів, а також установок для її обслуговування.
Джерела
- Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text
- Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text
- Resolution 2032 (2011) Аdopted by the Security Council at its 6699th Meeting, on 22 December 2011 // United Nations Digital Library. URL: https://digitallibrary.un.org/record/718370?ln=en
Література
- Баймуратов М. О. Міжнародне публічне право. Одеса; Київ : Фенікс, 2018. 762 с.
- Міжнародне публічне право : у 2 т. / За заг. ред. В. В. Мицика, М. В. Буроменського, М. М. Гнатовського та ін. Харків : Право, 2018.
Т. 2. 624 с. - Роянова І. Демілітаризовані та нейтралізовані території в міжнародному гуманітарному праві // Юридичний вісник. 2020. № 4. С. 201–209.
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Баймуратов М. О., Кофман Б. Я. Демілітаризована зона // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Демілітаризована зона (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
