Дерев'яні церкви Карпатського регіону Польщі і України
Дерев’я́ні церкви́ Карпа́тського регіо́ну По́льщі і Украї́ни (англ. Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Ukraine and Poland) — об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: серійна транскордонна номінація, що включає архітектурні ансамблі восьми українських церков на території Польщі (Малопольське, Підкарпатське воєводства) і восьми — на території України (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська області).
|
Дерев'яні церкви Карпатського регіону Польщі і України | |
|---|---|
| Країна | Україна, Польща |
| Рік внесення | 2013 |
| Критерії | (iii)(iv) |
Зміст
Історична довідка
Дерев’яні церкви із дзвіницями, спершу православні, а згодом — греко-католицькі. Церкви будували українські громади в Карпатському регіоні сучасної України й Польщі у 16–19 ст.
Церковні інтер’єри прикрашали багатоярусні іконостаси, ікони, поліхромні настінні розписи та інші твори мистецтва, завдяки яким давні сакральні об’єкти набули цінності як комплексні пам’ятки архітектури та монументального мистецтва, унікальні у світовому масштабі.
Задум щодо внесення українських дерев’яних церков до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО належить М. Бевзу — доктору архітектури, професору, зав. кафедрою архітектури та реставрації Національного університету «Львівська політехніка». Його підтримали пам’яткознавці з Польщі (зокрема М. Чуба — заступник директора Національного інституту спадщини).
2009 робоча група українських та польських експертів за підтримки міністерств культури України та Польщі обстежила кількадесят дерев’яних церков в обох країнах. Було вибрано 16 об’єктів (по 8 від кожної країни) для подання у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Документ усталеної форми («Попереднє подання») підготували 2009 спільно Національний університет «Львівська політехніка» (М. Бевз), інститут «Укрзахідпроєктреставрація» (В. Слободян), Національний інститут спадщини (М. Чуба) за участю Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень (м. Київ; архітектор-реставратор М. Гайда, В. Вечерський та ін.). 2010 зазначену номінацію внесено до Попереднього Списку (англ. Tentative List). Після цього підготовлено пакет документів для подання в штаб-квартиру ЮНЕСКО у м. Парижі.
Науково-дослідний інститут пам`яткоохоронних досліджень опрацював науково-проєктну документацію з визначення меж і режимів використання територій та буферних зон цих пам’яток (затверджено наказом Міністерства культури України 07.07.2011).
Номінаційне досьє з проєктом плану управління складено 2011 тими самими установами та експертами, які готували Попереднє подання, із залученням В. Герича — директора Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовкві.
У вересні 2012 експерт Міжнародної ради з охорони пам’яток та визначних місць (ІКОМОС), пам’яткознавиця з Греції Е. Цаканіка виконала в Україні і Польщі Місію з технічної оцінки об’єктів номінації, надавши Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО позитивний висновок. На цих підставах 21.06.2013 рішенням 37-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесено за № 1424 серійну транскордонну номінацію «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі і України».
Характеристика
Серійна транскордонна номінація означає, що до складу пам’ятки всесвітньої спадщини входить певна кількість окремих пам’яток, схожих за певними параметрами, які розташовані в різних країнах. В Україні:
- Вознесенська церква в Ясіні;
- Михайлівська церква в Ужку;
- Троїцька церква в Жовкві;
- церква Зішестя Святого Духа в Потеличі;
- церква Зішестя Святого Духа в Рогатині;
- церква Різдва Богородиці в Нижньому Вербежі;
- церква Святого Юра у Дрогобичі;
- церква Собору Пресвятої Богородиці у Маткові.
У Польщі це такі архітектурні ансамблі, що, як і в Україні, мають визначені межі й площі територій пам’яток та буферних зон:
- церква Архангела Михаїла 1830 у с. Брунарах Вижніх (пол. Brunary Wyżne) Малопольського воєводства: територія пам’ятки 0,32 га, буферна зона 3,36 га;
- церква Архангела Михаїла 1791 у с. Смільнику (пол. Smolnik) Підкарпатського воєводства: територія пам’ятки 0,35 га, буферна зона 34,85 га;
- церква Архангела Михаїла 1803 у с. Туринському (пол. Turzańsk) Підкарпатського воєводства: територія пам’ятки 0,3 га, буферна зона 3,02 га;
- церква Покрови Пресвятої Богородиці 1653, 1710 у с. Овчарах (пол. Owczary) Малопольського воєводства: територія пам’ятки 0,38 га, буферна зона 2,87 га;
- церква Різдва Пресвятої Богородиці 1600 у с. Хотинцю (пол. Chotyniec) Підкарпатського воєводства: територія пам’ятки 0,67 га, буферна зона 4,34 га;
- церква Святої Параскеви 1811 у с. Квятоні (пол. Kwiatoń) Малопольського воєводства: територія пам’ятки 0,26 га, буферна зона 1,82 га»
- церква Святої Параскеви 1583 у с. Радружі (пол. Radruż) Підкарпатського воєводства: територія пам’ятки 0,3 га, буферна зона 2,11 га;
- церква Святого Якова 1600, 1778, 1814 у с. Поврознику (пол. Powroźnik) Малопольського воєводства: територія пам’ятки 0,71 га, буферна зона 1,1 га;
Церква Святої Параскеви у с. Радружі є музеєм, решта пам’яток є діючими храмами. Всі вибрані об’єкти лежать на підгір’ї Карпат, в західній частині України та в північній і високогірній смузі Східних Карпат. Об’єкти розташовані в мальовничих долинах серед гір. Ці 16 церковних ансамблів представляють кілька регіональних шкіл народної архітектури:
- давньої галицької (церкви Зішестя Святого Духа в Рогатині й Потеличі, Святої Параскеви у Радружі);
- нової галицької (Троїцька церква у Жовкві, церкви Святого Юра у Дрогобичі, Різдва Пресвятої Богородиці у Хотинці);
- бойківської (Михайлівська церква в Ужку, церкви Собору Пресвятої Богородиці у Маткові, Архангела Михаїла у Смільнику);
- гуцульської (церква Різдва Богородиці у Нижньому Вербежі, Вознесенська церква в Ясіні);
- західнолемківської (церкви Святої Параскеви у Квятоні, Покрови Пресвятої Богородиці в Овчарах, Святого Якова у Поврознику, Архангела Михаїла у Брунарах Вижніх);
- східнолемківської (церква Архангела Михаїла у Туринському).
Усі пам’ятки є унікальними у світовому масштабі, автентичними, добре збереженими й реставрованими, а також добре адміністрованими. Вони відповідають двом усталеним критеріям:
- Церкви є винятковим свідченням сталої церковно-будівельної традиції, яка ґрунтується на канонічних засадах православної церкви, поєднаних з місцевою архітектурною мовою. Композиції, конструкції та принципи застосування декору характерні для звичаєвих культурних практик місцевих мешканців Карпатського регіону та ілюструють безліч символічних посилань та сакральних значень, пов’язаних із традиціями.
- Церкви — видатний приклад групи будівель традиційного зрубного конструктивного типу, що представляє важливий історичний етап розвитку архітектури в Карпатському регіоні. Спираючись на будівельні практики, вироблені для потреб православного богослужіння і пристосовані до місцевих культурних традицій, ці церкви, розвиваючись з 16 по 19 ст., відображають локальну релігійно-культурну тотожність місцевих громад.
Значення
Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі і України є унікальним явищем, що в контексті європейського мистецтва відзначається своєрідністю, яку не можна легко вкласти в загальні схеми історії архітектури. Цей феномен не має прямих аналогів у світовій спадщині, бо дерев’яне будівництво на цих теренах було явищем не другорядним чи маргінальним, а провідним і розвивалося паралельно з мурованим будівництвом. Дерев’яні церкви є неповторними за своїми композиційно-просторовими побудовами, розпланувальною структурою та мистецьким вирішенням і як оригінальна культурна спадщина заповнює прогалину в картині традиційного сакрального будівництва Європи, без якої вона не є універсальною.
Додатково
Українські дерев'яні храми у міжнародному історико-культурному контексті — явище не менш потужне й оригінальне, ніж широко знана в світі дерев'яна храмова архітектура Японії. Проблемою було переконати світову пам'яткоохоронну спільноту, зокрема і в тому, що українці здатні самостійно подбати про ці раритети. В англомовній назві номінації (яка є основною) спеціально вжито український термін «Tserkva», а не «Church» чи «Temple», щоб підкреслити належність цього історико-культурного феномена саме до української традиції. Попри те, що номінація спільна і номінаційне досьє підписали міністри культури України і Польщі, пакет документів у штаб-квартиру ЮНЕСКО (м. Париж) за узгодженням з польською стороною направило Міністерство закордонних справ України через Посольство України у Франції. До успішного просування цієї номінації великих особистих зусиль доклали міністри культури України: М. Кулиняк, доктор історичних наук, професор Л. Новохатько, президент Українського національного комітету ІКОМОС М. Яковина.
Література
- Дерев'яні церкви Карпатського регіону України і Польщі. Львів : Компанія Гердан, 2011. 36 с.
- Вечерський В. В. Чи будуть наші дерев'яні церкви у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО? // Українська культура. 2012. № 10 (1006). С. 26–29.
- Герич В. П. Спільне транскордонне подання в Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Дерев'яні церкви польських та українських Карпат». Вибрані аспекти // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. 2013. Вип. 8. С. 41–55.
- Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine // UNESCO. URL: http://whc.unesco.org/en/list/1424
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Дерев'яні церкви Карпатського регіону Польщі і України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дерев'яні церкви Карпатського регіону Польщі і України (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
