Дипломатична служба
Дипломати́чна слу́жба — корпус дипломатів та зовнішньополітичних офіцерів, сформований і призначений урядом держави для організації системного зв'язку та співробітництва з урядами інших держав.
Зміст
Характеристика
Дипломатична служба є специфічною сферою міжнародних відносин. Органічна та іманентна частина системи державної служби країни, іноді — складник міністерства закордонних справ. Для її визначення застосовують кадрово-ресурсний та структурно-інституційний підходи.
Зовнішньополітична діяльність дипломатичної служби є невід'ємним компонентом державного службового апарату, має безпрецедентну галузеву специфіку, взаємопов'язану з ротацією особового кадрового складу дипломатичних службовців. Кадровий склад дипломатичного корпусу підпорядкований періодичному переміщенню, відрядженню на роботу з центрального апарату до дипломатичних установ, розташованих за межами країни. На дипломатичного службовця поширені законодавчі норми національного законодавства й міжнародного права. Дипломатичний персонал, акредитований в інших країнах, отримує дипломатичний імунітет.
За цільовим призначенням дипломатична служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності відповідних посадових осіб, що пов'язана з:
- реалізацією зовнішньої політики держави, захистом її національних інтересів у сфері міжнародних відносин,
- захистом прав та інтересів громадян і юридичних осіб держави, яку вони представляють, за кордоном,
- реалізацією статутних цілей міжнародної організації, репрезентації та реалізації її функцій і призначення (при цьому службовці дипломатичної служби міжнародної організації представляють інтереси її держав-членів і загальні інтереси самої міжнародної організації).
В інструментально-діяльнісному аспекті дипломатична служба — нормативно врегульований інструмент професійного забезпечення державної влади у справі реалізації її зовнішньополітичного курсу. Основоположним у діяльності цієї служби є реалізація її цілей та завдань через використання дипломатії.
У змістовно-видовому розумінні це переважно адміністративно-організаційна діяльність, пов'язана з вирішенням завдань кадрового, інформаційно-аналітичного, адміністративно-розпорядчого, організаційно-управлінського та матеріально-технічного характеру. Передбачає правове, протокольне, документаційне, інформаційно-технічне та фінансово-економічне забезпечення міжнародного політичного процесу.
Правовий статус
Правовий статус дипломатичної служби конкретної держави визначений національним законодавством, а її структур за кордоном — нормами міжнародного права (комплексом міжнародних конвенцій із дипломатичного та консульського права).
Правовий статус дипломатичної служби міжнародної міждержавної організації визначений у статуті та міжнародних міждержавних угодах, укладених між цією організацією та її державою-членом (наприклад, Угода між Урядом України та ООН про заснування Представництва ООН від 06.10.1992).
Правовий статус дипломатичної служби при міжнародних міжурядових організаціях визначають їхні статути, окремі угоди між такою організацією та її державою-членом або державою-співробітницею («третя держава»), відповідне положення про Представництво держави при міжнародній організації або Представництво міжнародної організації в конкретній державі (наприклад, Угода між Урядом України та Організацією Північноатлантичного договору про статус Представництва НАТО в Україні від 22.09.2015).
Дипломатична служба України
В Україні нормативну базу існування та функціонування дипломатичної служби становлять Закон України «Про дипломатичну службу» № 2449-VIII від 07.06.2018 р. (зі змінами), Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 (з відповідними змінами та доповненнями), Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України» від 30.03.2016 № 281 та відповідне «Положення про Міністерство закордонних справ України», інші акти законодавства України.
Відповідно до Закону України «Про дипломатичну службу України» дипломатична служба — «це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності посадових осіб дипломатичної служби, пов’язаній з реалізацією зовнішньої політики України, захистом національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном» (ст. 1).
Основними принципами дипломатичної служби України є: патріотизм, відстоювання національних інтересів України, пріоритет прав та свобод людини і громадянина, демократизм і законність, гуманізм і соціальна справедливість, професіоналізм, компетентність, ініціативність, об’єктивність, чесність, порядність, належне виконання службових обов’язків і додержання трудової дисципліни, інші принципи, визначені Законом України «Про державну службу».
Систему органів дипломатичної служби в Україні утворюють (ст. 5):
- Міністерство закордонних справ України;
- представництва Міністерства закордонних справ України на території України;
- закордонні дипломатичні установи України.
Міністерство закордонних справ України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики і координацію діяльності державних органів у сфері зовнішніх відносин. Здійснює свої повноваження безпосередньо та через інші органи дипломатичної служби. Статус, завдання та функції Міністерства закордонних справ України визначені Законом України «Про дипломатичну службу», іншими законами України та «Положенням про Міністерство закордонних справ України».
Представництва Міністерства закордонних справ України на території України є органами дипломатичної служби, утвореними в регіонах, де діють іноземні консульські установи чи представництва міжнародних організацій. Статус, завдання та функції представництва Міністерства закордонних справ України на території України визначені Законом України «Про дипломатичну службу» та Положенням про Представництво Міністерства закордонних справ України на території України, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Закордонні дипломатичні установи України є «постійно діючими органами дипломатичної служби», основними завданнями яких є представництво України в державах перебування або при міжнародних організаціях та підтримання з ними офіційних відносин, відстоювання національних інтересів України, виконання консульських функцій, зокрема захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном. Закордонними дипломатичними установами України є: Посольство України, Посольство України з резиденцією Надзвичайного і повноважного посла України в м. Києві, Постійне представництво України при міжнародній організації, Представництво України при міжнародній організації, Місія України при міжнародній організації, консульська установа України (Генеральне консульство України, Консульство України, Віцеконсульство України та Консульське агентство України). Статус, завдання та функції закордонних дипломатичних установ України визначені Законом України «Про дипломатичну службу» та «Положенням про закордонні дипломатичні установи України» (від 15.03.2021 № 99/2021), затвердженим Президентом України.
Закон України «Про дипломатичну службу України» встановлює специфічні права та гарантії, особливі обов'язки, вимоги та обмеження, які є визначальними ознаками дипломатичної служби, поширеними на кадровий склад дипломатичного апарату. Законом установлено порядок організації дипломатичної служби, визначено фахові вимоги щодо штатних працівників дипломатичного апарату, подано їхню докладну класифікацію, встановлено правові засади щодо дипломатичних службовців та обмеження, які їх стосуються. У ньому визначено основні поняття, завдання та функції дипломатичної служби.
Дипломатичний службовець — це громадянин України, який обіймає дипломатичну посаду в органі дипломатичної служби, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням дипломатичних або консульських функцій, дотримується принципів цієї служби.
Під посадами дипломатичної служби розуміють дипломатичні та адміністративні посади органів цієї служби. Посадовими особами є дипломатичні та адміністративні службовці органів дипломатичної служби.
Правову основу дипломатичної служби України, діяльності її органів та посадових осіб становлять Конституція України, чинні міжнародні договори України, Закон України «Про дипломатичну службу» та інші закони України, постанови Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, інші акти законодавства України.
Відносини, що виникають з огляду на вступ посадових осіб на цю службу, її проходження, припинення, оплату праці, соціально-побутове забезпечення, заохочення й соціальні гарантії, робочий час і час відпочинку, відпустки та відповідальність посадових осіб урегульовані Законами України «Про дипломатичну службу» та «Про державну службу» та іншими актами законодавства України.
Процеси європейської інтеграції позначені зростанням взаємозалежності внутрішніх адміністративних систем країн-членів Європейського Союзу і «третіх держав» (держав-аплікантів) та держав, що ведуть переговори з ЄС щодо вступу. У зв’язку з активізацією європейської інтеграції України є проблема якісного оновлення і вдосконалення дипломатичної служби України, підвищення її ефективності, запозичення позитивного досвіду функціонування дипломатичної служби ЄС та його країн-членів.
Джерела
- Про державну службу: Закон України № 889-VIII від 10 грудня 2015 р. // Відомості Верховної Ради. 2016. № 4. Ст. 43. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text
- Про дипломатичну службу: Закон України № 2449-VIII від 07 червня 2018 р. // Відомості Верховної Ради. 2018. № 26. Ст. 219. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2449-19#Text
- Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України: Постанова Кабінету Міністрів України № 281 від 30 березня 2016 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/281-2016-%D0%BF#Text
- Угода між Урядом України та Організацією Об’єднаних Націй про заснування Представництва Організації Об’єднаних Націй від 6 жовтня 1992 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c36#Text
- Угода між Урядом України та Організацією Північноатлантичного Договору про статус Представництва НАТО в Україні від 22 вересня 2015 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950_033#Text
- Diplomatic Service of the Czech Republic (офіційний сайт). URL: https://www.ds.cz/en/
Література
- Гуменюк Б. І., Щерба О. В. Сучасна дипломатична служба. Київ : Либідь, 2001. 255 с.
- Гуменюк Б. Дипломатія доби глобалізації: нові виклики та завдання // Зовнішні справи. 2008. № 12. С. 9–13.
- Опанасюк О. Новітні тенденції в роботі дипломатичного агента ХХІ ст. // Міжнародний вісник. Серія: Політичні науки. 2012. Вип. 12. С. 35–41.
- Сагайдак О. П., Сардачук П. Д. Посольство і консульство: організація і форми роботи. Київ : Знання, 2014. 318 с.
- Палагусинець Р. В. Роль дипломатичної служби в формуванні ефективного державного управління зовнішньою політикою держави // Державне управління: удосконалення та розвиток. 2020. № 2. С. 1–10. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2020_2_17
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Баймуратов М. О., Кофман Б. Я. Дипломатична служба // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дипломатична служба (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
