Карнотит
|
Карнотит | |
|---|---|
| Клас мінералу | ванадати |
| Колір | жовтий, зеленувато-жовтий |
| Сингонія | моноклінна |
| Твердість | 2, 0—3, 75 |
| Блиск | матовий |
| Прозорість | напівпрозорий |
| Густина | 4, 46 г/см3 |
| Радіоактивність | радіоактивний |
| Особливі характеристики | крихкий |
Карноти́т [ від прізвища гірничого інженера і хіміка М. А. Карно (фр. Carnot) ] — мінерал, водний уранованадат калію шаруватої будови.
Належить до групи уранових слюдок. Ванадієва і уранова руда.
Зміст
Історична довідка
Уперше виявлено поблизу м. Уравана (штат Колорадо, США). 1899 мінерал описали хімік Ш. Фрідель (1832–1899) та мінералог Е. Куменж (1828–1902) і назвали його на честь гірничого інженера та хіміка М. А. Карно(1839–1920; усі — Франція).
Характеристика
Хімічний склад
Хімічна формула: K2(UO2)2[VO4]2·3H2O.
Хімічний склад, %: UO3 — 63,41; V2O5 — 20,16; K2О — 10,44; H2O — 5,99.
Домішки: Са, Ва, Mg, Cu, Pb.
Фізичні властивості
Сингонія моноклінна. Спайність досконала. Густина — 4,46 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 2,0—3,75. Злам нерівний, ступінчастий. Колір жовтий, зеленувато-жовтий. Блиск матовий з шовковистим полиском. Прозорий, напівпрозорий. Сильно радіоактивний. Крихкий.
Асоціації: барит, гіпс, г'юетит, метаторберніт, метатюямуніт, тангеїт, тюямуніт, россит, фольбортит та інші.
Походження. Розташування родовищ
Вторинний мінерал урану та ванадію. Трапляється переважно в зонах вивітрювання осадових гірських порід, зазвичай у палеоканалах пісковиків, збагачених органічними залишками. Продукт зміни уранініту, монтрозеїту або давидиту.
Найбільші скупчення карнотиту розташовані в районі плато Колорадо (США). Виявлений у штатах Юта, Нью-Мексико, Аризона. Родовища є у Мексиці, Австралії (Північні території, захід і південь материка), Середній Азії (Ферганська долина), Демократичній Республіці Конго. Основні методи вилучення з руд: радіометрична сепарація та гідрометалургійна переробка.
Додатково
Типові зразки карнотиту знаходяться в Університеті штату Колорадо в м. Боулдері та Гарвардському університеті.
Література
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Карнотит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
- Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.
- Карнотит // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
- Back M. Fleischer’s Glossary of Mineral Species. 12th ed. Tucson : Mineralogical Record, 2018. 410 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Карнотит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Карнотит (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
