Макарів
Мака́рів — селище, адміністративний центр Макарівської територіальної громади Бучанського району Київської області України.
|
Макарів | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Київська область |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 9,58 |
| Територія (кв.км.) | 20,1 |
Зміст
Географічне положення
Розташоване в західній частині області, на р. Здвижі (притока р. Тетерева). Відстань до м. Києва — близько 60 км.
Територія — 20,1 км².
Історична довідка
Поблизу Макарова виявлено артефакти доби пізнього неоліту і бронзового віку, залишки городища часів Давньої Русі. Неподалік проходив один зі Змійових валів.
Згадувалося 1506 як поселення Воронине (Вороніне, Воронин) у складі маєтків литовських феодалів Івашенцевичів (Васенцевичів). За Люблінською унією 1569 увійшло до складу новоутвореної Речі Посполитої.
Сучасна назва пов’язана з іменем Макара Васенцевича, який у другій половині 16 ст. змінив прізвище на Макарович і назву села — на Макарів (за іншою версією, перейменування потім здійснили нащадки). Близько 1590 його спадкоємець заклав тут замок, який оточив валами й частоколом.
У період Хмельниччини в ньому переховувалися шляхтичі. Місцеве населення організувало козацьку сотню на чолі з Г. Петрицьким (дати й місця народження та смерті невідомі).
До Макарова 1660 й 1672 поверталися польські гарнізони. 1664–1665 проти них повстав загін овруцького полковника Д. Децика (дати й місця народження та смерті невідомі), 1694 — козаки С. Палія.
За Прутським договором 1711 залишився під владою Речі Посполитої. 1768 був осередком гайдамацького руху. Під час Коліївщини загін під проводом І. Бондаренка (близько 1746–1768; тепер Україна) вигнав звідси шляхту та поширив повстання на інші села.
Після другого поділу Польщі 1793 відійшов до Російської імперії. Від 1804 — волосний центр Київського повіту Київської губернії. Отримав статус містечка.
У період 1917–1920 влада в Макарові неодноразово змінювалася. 1920 остаточно встановлено радянську владу.
З 1923 — центр утвореного Макарівського району (до 1930 — у складі Київської округи, з 1932 — Київської області).
У роки Другої світової війни окупований, звільнений 1943.
Від 1956 мав статус селища міського типу, скасований 2024.
1991–2020 — адміністративний центр Макарівського району (тепер ліквідований) Київської області України. 2020 увійшов до Бучанського району, затверджений адміністративним центром Макарівської територіальної громади.
Від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24.02.2022 (див. Російсько-українська війна) відбувалися спроби захоплення Макарова, тривали активні бойові дії.
До російсько-української війни
Населення
Загальна кількість населення (2021, оцінка) — 9 589 осіб, густота — 476 осіб/км².
Українську мову вважали рідною 92,8 % осіб, російську — 6,7 % осіб, білоруську — 0,1 % осіб (2001, перепис).
За статевими групами: чоловіки (48 %), жінки (52 %).
Населення зменшується, 2001 становило 11,8 тис. осіб.
Господарство
Промисловість
Переважають переробна, електронна й легка галузі промисловості.
Серед підприємств — ДП «Макарівське лісове господарство», Макарівський цегельний завод, ТОВ «Потенціал» (виробництво електронних компонентів), ТОВ НВП «Аеротехніка-МЛТ» (виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації), ТОВ «Умедо Груп» (виробництво медичних і стоматологічних інструментів), фабрика «Світанок» (текстильне виробництво).
Сфера послуг
Розвинена торгівля (продовольчі й непродовольчі магазини, ринки). У Макарові розташовано територіальний центр надання соціальних послуг. Наявні банківські й поштові відділення. Працюють заклади громадського харчування й ресторанно-готельні комплекси.
Функціонують багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування і центр первинної медико-санітарної допомоги.
Транспорт
Найближча залізнична станція — Бородянка, розташована за 25 км. Є автостанція. Селищем проходять дві територіальні автомобільні дороги. Має автобусне сполучення з м. Києвом, містами Київської та Житомирської областей.
Наука, освіта, культура
Наука та освіта
Працюють 3 ясла-садочки, центр розвитку дитини, 2 ліцеї, Макарівський медичний фаховий коледж.
Серед закладів позашкільної освіти — інклюзивно-ресурсний центр, дитячо-юнацька спортивна школа, міжшкільний навчально-виробничий комбінат, дитяча школа мистецтв, центр творчості дітей та юнацтва з різними гуртками.
Культура та мистецтво
Публічна бібліотека включає загальний відділ обслуговування користувачів і дитяче відділення.
У селищі розташовано центр культури і дозвілля; на базі будинку культури працюють зразкові й народні колективи, зокрема вокальні.
Є Макарівський історико-краєзнавчий музей (засновано 1967), Макарівська картинна галерея (засновано 2003).
Наявний кінотеатр.
Архітектура
У центрі збереглося городище, де в 17–18 ст. був замок із дерев’яно-земляними укріпленнями (тепер повністю зруйновано). Залишилися окремі житлові та громадські будівлі кінця 19 — початку 20 ст., серед яких — два виробничі корпуси хлібозаводу у стилістиці історизму.
Православні церкви збудовано за доби незалежності: Свято-Іллінську 1991–2007, Свято-Димитріївську 2004–2007.
Спорт
Є центральний стадіон імені М. Бруквенка і спортивні майданчики.
Працюють спортивні клуби.
Російсько-українська війна
Із початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України (24.02.2022; див. Російсько-українська війна) російські війська через Макарів намагались прорватись до м. Києва і взяти під контроль автомобільний шлях М-06 (Київ — Чоп).
27–28.02.2022 зафіксовано пересування російських військ територією Макарівської громади. Упродовж чотирьох днів селище перебувало в оточенні. Наступ збройних формувань РФ стримували місцеві мешканці, бійці й добровольці територіальної оборони; на початку березня 2022 приєдналися Збройні сили України (ЗСУ) і Сили спеціальних операцій. Російські війська декілька разів намагались прорватись у Макарів, але українські військові утримували оборону. Окупанти розташувались попід селищем й обстрілювали його із різних видів зброї, у тому числі озброєння авіаційного, що завдавало великих руйнувань. 07.03.2022 внаслідок авіаційного удару снаряд влучив у територію хлібозаводу. У місті були відсутні електро- і газопостачання, зв’язок.
08.03.2022 відбулись бої за селище. Три українські танкові екіпажі знищили шість одиниць ворожої техніки і живу силу противника. У цьому бою загинули Герої України (посмертно) О. Васіч, В. Пархомук, О. Свинчук, поблизу Макарова загинув К. Мрочко.
На початку березня 2022 були спроби організувати гуманітарні коридори, але їхньому функціонуванню перешкоджали обстріли з боку російських збройних формувань.
21.03.2022 українські військовослужбовці вчергове відкинули окупаційні сили. Певний час населений пункт не контролювала жодна зі сторін. 01.04.2022 внаслідок контрнаступу ЗСУ Макарів було звільнено.
Під час відступу російські військові заміновували територію Макарівської громади. У квітні 2022 розпочато розмінування і документування воєнних злочинів РФ.
У результаті дій окупантів загинуло 23 особи (станом на 2024; цифри неостаточні) мирного населення; не залишилось жодної вцілілої адміністративної будівлі, знищено лікарню, два дитячих садочки, понад 200 будинків; понад 600 будівель зазнали часткових пошкоджень, зокрема школи.
Станом на 2024 Макарів зазнає обстрілів російськими крилатими ракетами, безпілотними літальними апаратами.
Персоналії
У Макарові народилися церковний діяч Дмитро Ростовський, народний артист А. Паламаренко. Тут проживають композитор В. Степурко й майстер декоративного розпису Л. Вітковська (народилася 1950), а також мешкали краєзнавець Д. Нетреба (1935–2015), учасник російсько-української війни О. Потапенко (1978–2014).
Додатково
- У боях за Макарівщину загинуло 30 добровольців.
- 10 сіл Макарівської ОТГ перебували під окупацією (Мотижин, Копилів, Северинівка, Колонщина, Березівка, Гавронщина, Пилипівка, Червоногірка, Плахтянка, Андріївка). Під час активної фази бойових лій на території Макарівської громади вщент зруйновано 585 індивідуальних житлових будинків. Із 24 шкіл громади 17 пошкоджено, з 12 садочків — 8 зазнали ушкоджень, 3 — не підлягають відбудові. У с. Андріївка зафіксовані випадки розстрілів і катування мирного населення російськими окупантами. Старосту с. Мотижин — О. Сухенко (1971–2022; Україна) разом із сином та чоловіком було розстріляно в 24.03.2022, тіла знайдено в братській могилі (02.04.2022).
Література
- Ащенко Н. В., Букет Є. В., Нетреба Д. С. та ін. Нариси з історії Макарівського району: до 15-ї річниці Незалежності України. Київ : Логос, 2006. 415 с.
- Задольник Г. П. Селище міського типу Макарів // Міста і села України. Київщина : в 2 кн. Київ : Український видавничий консорціум, 2011. С. 18–20.
- Букет Є. До проблеми датування населених пунктів на території сучасного Макарівського району Київської області // Краєзнавство. 2016. № 3–4. С. 63–75. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/168816/09-Bouquet.pdf?sequence=1
- Синяк Д. «Ми з хлопцями боронили місто 32 дні». Інтерв’ю Макарівського міського голови // Децентралізація. 2022. URL: https://decentralization.ua/news/1476
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Макарів // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Макарів (дата звернення: 27.04.2024).
Оприлюднено: 04.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
