Соціальна мобільність
Соціа́льна мобі́льність — процес зміни індивідом або соціальною групою свого місця в системі соціальної стратифікації. Термін запровадив П. Сорокін (1927) для характеристики змін, що відбуваються в соціальній структурі суспільства. Завдяки П. Сорокіну закріпилася традиція вивчення соціальної мобільності в контексті внутрішніх особливостей стратифікованих суспільств, зумовлених функціонуванням різних соціальних інститутів.
Зміст
Характеристика
Соціальна мобільність ― це процес, завдяки якому найактивніші та кваліфіковані представники суспільства просуваються до вищих соціальних верств завдяки суспільним механізмам відбору. Зростання шансів на індивідуальний перехід із нижніх соціальних верств у вищі свідчить про більшу відкритість суспільства, його демократичність, рівність можливостей для його членів. Для індивідів прагнення піднятися в системі соціальної стратифікації означає збільшення відсотка отримуваних соціальних благ і можливість повноцінної реалізації свого потенціалу та особистісних здібностей.
Соціальна мобільність залежить як від об’єктивних (економічний статус родини, доступність освіти, рівень розвитку економіки та ринку праці, соціальна політика держави), так і суб’єктивних чинників (волі, цілей та інтересів індивідів).
Чинники появи феномену масової мобільності в суспільстві:
- розвиток індустріальної економіки, урбанізація, створення нових ніш зайнятості, кваліфікації та праці;
- трансформації в ціннісній структурі, пов’язані з масовим прагненням отримати прибутки та забезпечити матеріальний добробут;
- політичні зміни в європейських державах і США, зникнення станових кордонів, утвердження ідеї громадянської рівності.
Принципи соціальної мобільності
У жодному з відомих людству типів суспільства не спостережено абсолютно закритих соціальних верств, у яких не було б вертикальної мобільності в її трьох основних аспектах — економічному, політичному, професійному. Водночас не виявлено суспільств із повністю вільною соціальною мобільністю, де перехід з однієї соціальної страти в іншу відбувається без будь-яких обмежень або перешкод.
Соціальна мобільність відрізняється відповідно до наявних у суспільстві обмежень (релігійних, расових, вікових, статевих, національних тощо). Ці обмеження можуть знижувати інтенсивність переходу між соціальними стратами, або сприяти йому.
Інтенсивність вертикальної соціальної мобільності залежить від культурного та історичного контексту суспільства.
У будь-якому суспільстві чи соціальній групі виокремлюють періоди, коли перехід між соціальними статусами може зростати (кількісно та якісно) або зменшуватися. При цьому в жодній з форм вертикальної мобільності не спостережено сталого руху / переміщення (ні в бік посилення, ні послаблення його інтенсивності та всеосяжності).
Типи соціальної мобільності
Існують різні типи соціальної мобільності: горизонтальна, вертикальна, індивідуальна, групова, внутрішньопоколінна, міжпоколінна (міжгенераційна).
Горизонтальна соціальна мобільність — перехід індивіда або соціальної групи з однієї соціальної групи в іншу, розташовану на приблизно одному й тому самому рівні за доходом, престижем соціальним, статусом зайнятості, посадою тощо (територіальна, релігійна, політична, сімейна, професійна).
Вертикальна соціальна мобільність — переміщення індивіда або соціальної групи з одного прошарку в інший.
Вертикальна і горизонтальна мобільності нерідко поєднуються.
Вертикальну соціальну мобільність залежно від напрямку руху ділять на висхідну та низхідну. Висхідна — перехід індивіда з нижчого прошарку у вищий. Низхідна — рух індивіда з вищої соціальної позиції на нижчу.
Каналами (або ліфтами) вертикальної мобільності (забезпечують сходження індивіда вертикальною драбиною) є армія, церква, освітні і наукові організації, власність, політичні партії та рухи, сім’я та шлюб, засоби масової інформації, професійні організації тощо.
Індивідуальною мобільністю є соціальне переміщення однієї людини, груповою — зміна соціальних позицій окремої соціальної групи.
Міжпоколінна соціальна мобільність — це зміна статусу дітей порівняно зі статусом батьків.
Внутрішньопоколінна соціальна мобільність — це соціальні переміщення в межах одного покоління.
Від готовності індивіда змінити соціальний статус виділяють потенційну та фактичну мобільність.
Потенційна мобільність — це бажання, намагання індивіда змінити свій соціальний статус і соціальну позицію. Цей стан охоплює відрізок часу між прийняттям рішення про мобільність і фактичною мобільністю або ж утриманням від неї.
Фактична (реальна) мобільність — це зміна статусу індивіда, його перехід в іншу групу.
Особливим різновидом соціальної мобільності є міграція.
Вимірювання соціальної мобільності
Соціальну мобільність вимірюють за допомогою різних показників. Головним з них є дистанція мобільності, об’єм мобільності, інтенсивність мобільності.
Дистанція мобільності — це кількість сходинок, на які вдалося піднятися або на які змушені були спуститися індивіди.
Об'єм мобільності — це кількість індивідів, які переміщуються з однієї соціальної позиції до іншої (наприклад, зниження або підвищення доходу, зміна професії, переїзд у інше місто чи країну). Цей показник зазвичай вимірюється у відсотках або числових значеннях, що вказують на кількісний аспект мобільності.
Інтенсивність мобільності — характеристика, що позначає число індивідів, які змінюють соціальні позиції у вертикальному або горизонтальному напрямі за певний проміжок часу. Інтенсивність мобільності може бути різною залежно від країни, регіону, культурного та історичного контексту, а також від наявних можливостей для руху між соціальними верствами.
Для характеристики соціальної мобільності застосовують показники рівня мобільності: абсолютного (відсоткова частка мобільних (чи немобільних) індивідів у межах певної категорії людей) і відносного (свідчить про відносні шанси доступу до окремих класових позицій індивідів різного класового походження).
У більшості індустріально розвинених країн розвинена вертикальна мобільність. Але більшість переміщень відбуваються в межах близьких професійних позицій і приграничних прошарків. «Дальні» соціальні переміщення, мобільність «великої амплітуди» — явище рідкісне. Перепонами на шляху соціальної мобільності є расова належність, релігія, вік, стать, національність, соціальне походження.
Значення
Соціальна мобільність — один із найважливіших індикаторів відкритості або закритості суспільства. Відкритому суспільству притаманний високий рівень мобільності завдяки незначному впливу привілеїв, які можуть передавати між поколіннями. У закритих суспільствах інституційний устрій і соціальні умови відтворюють низький рівень мобільності та заохочення для соціальних переміщень.
Додатково
В українському суспільстві показники відносної мобільності узгоджено зі світовими тенденціями. Освіта є головним чинником соціальної мобільності. Для всіх вікових когорт і однаково для чоловіків і жінок походження істотно впливає на початок трудової кар’єри. Діти батьків із високим професійним статусом мають кращі шанси здобути високий професійний статус уже на першому місці роботи незалежно від рівня освіти. Нерівність шансів на ринку праці після закінчення закладів вищої освіти, висока значущість персоналізованих зв’язків у професійній сфері, відсутність прозорих конкурсів на обіймання посад — посилюють роль статусу батьків та їхнього соціального капіталу в шансах вертикальної висхідної мобільності.
Література
- Lipset S., Bendix R. Social Mobility in Industrial Society. Berkeley; Los Angeles : University of California Press, 1959. 309 p.
- Sorokin P. Social Mobility. London : Routledge, 1998. 560 p.
- Оксамитна С. Міжгенераційна класова та освітня мобільність. Київ : Національний університет «Києво-Могилянська академія» ; Аграр Медіа Груп, 2011. 287 с.
- Yaish M., Andersen A. Social Mobility in 20 Modern Societies: The Role of Economic and Political Context // Social Science Research. 2012. № 41 (3). P. 527–538.
- Балакірєва О. М., Середа Ю. В., Дмитрук Д. А. та ін. Процеси соціальної мобільності в сучасному українському суспільстві. Київ : ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», 2014. 288 с.
- Левин Р. Освітня нерівність як бар’єр висхідної мобільності // Український соціум. 2014. № 2. С. 80–89.
- Юрченко Ю., Кутуєв П., Єнін М. та ін. Класовий поділ і соціальна нерівність у незалежній Україні // Нариси новітньої історії України, 1991–2021 / Ред.: М. Мінаков, Г. Касьянов, М. Роджанскі. Київ : Laurus, 2021. 344 с.
- Yurchenko Y., Kutuev P., Yenin M., Korzhov H. Class Divisions and Social Inequality in Independent Ukraine // The Ukraine to Ukraine. A Contemporary History, 1991–2021. Berlin : Ibidem Verlag, 2021. 386 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Пиголенко І. В., Єнін М. Н. Соціальна мобільність // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Соціальна мобільність (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
