Операція «Північ»
Опера́ція «Пі́вніч» (назва операції в Україні — «Трійка») — комплекс адміністративно-воєнних таємних заходів, ініційований радянською владою та реалізований у квітні 1951 з метою примусового переселення членів релігійної спільноти свідків Єгови з місць проживання (у шести республіках колишнього СРСР — Білоруській, Естонській, Латвійській, Литовській, Молдавській, Українській) до Сибіру навічно. Віряни з України становили найбільшу частину (близько 65 %) депортованих.
Зміст
Історичні передумови
Зі встановленням на українських територіях радянської влади та проведенням антирелігійної політики віряни більшості сповідань зазнали утисків, відбулося тотальне й примусове скорочення релігійної мережі. Особливо постраждали ті, хто відмовився співпрацювати з радянським режимом, зокрема й свідки Єгови. Спроби свідків Єгови отримати державну реєстрацію в 1928 та 1949, щоби сповідувати свою віру безперешкодно, були владою відхилені. Релігійна група була змушена діяти підпільно. Відомо, що в Українській РСР станом на 1946 мешкали понад 5 тис. послідовників конфесії.
Влада десятиліттями не полишала спроб змусити свідків Єгови (у документах — «антирадянську секту єговістів») припинити релігійну діяльність шляхом пропаганди, масових арештів, показових судових процесів, обмеження громадянських прав тощо. Утім, це не призвело до бажаних для режиму результатів, про що В. Абакумов, міністр держбезпеки СРСР, зазначав Й. Сталіну у «Записці МДБ СРСР» від 16.02.1951: «… сектанти-нелегали, які лишилися на свободі, продовжують вести активну антирадянську роботу та знову вживають заходів до зміцнення секти… З метою припинення подальшої антирадянської діяльності єговістського підпілля, МДБ СРСР вважає за необхідне, поряд із арештом керівних учасників єговістської секти, виселити з меж України, Білорусії, Молдавії, Латвії, Литви та Естонії виявлених єговістів із родинами в Іркутську та Томську області» (рос.: «…оставшиеся на свободе сектанты-нелегалы продолжают вести активную антисоветскую работу и вновь предпринимают меры к укреплению секты… В целях пресечения дальнейшей антисоветской деятельности иеговистского подполья, МГБ СССР считает необходимым, наряду с арестом руководящих участников иеговистской секты, выселить из пределов Украины, Белоруссии, Молдавии, Латвии, Литвы и Эстонии выявленных иеговистов с семьями в Иркутскую и Томскую области»).
Планування, підготовка та хід операції
У згаданій записці Абакумов надав Сталіну план операції «Північ». Згідно з ним, планували на початку квітня 1951 вислати до Сибіру 8 576 осіб (3 048 сімей) свідків Єгови:
- з Української РСР — 6 140 осіб (2 020 сімей);
- з Білоруської РСР — 394 особи (153 сім’ї);
- з Молдавської РСР — 1 675 осіб (670 сімей);
- з Латвійської РСР — 52 особи (27 сімей);
- з Литовської РСР — 76 осіб (48 сімей);
- з Естонської РСР — 250 осіб (130 сімей).
Списки тих, хто підлягав виселенню, формувала місцева влада, головно сільради, затверджувала Особлива нарада при МДБ СРСР. Депортація була організована за типом воєнно-конвойної операції. Для її проведення залучено кілька міністерств СРСР. Так, в Україні разом із вартою ешелонів було задіяно майже 20 тис. військових і підлеглих МДБ та 2 640 одиниць техніки, зокрема 65-та стрілецька дивізія. У Молдавії — близько 3 тис. військових і підлеглих МДБ та 415 одиниць техніки.
Операцію починали проти ночі (у Білорусії, Молдавії, Естонії, Латвії й Литві 01.04.1951, в Україні — тижнем пізніше, 08.04), на збори родинам виділяли лише 2 години. Кожній сім’ї офіційно дозволяли взяти з собою не більш як 1 500 кг особистих речей (насправді виселенцям часто забороняли брати більше, ніж уміщалося в машину або віз, часом — лише те, що вони могли нести в руках). Усе інше майно конфіскували на користь держави (будинки, сади, худоба, великий інвентар, зерно та насіння переходили у власність колгоспів). Інвалідність, похилий вік, хвороба чи вагітність не звільняли від заслання.
За даними архівів, було депортовано 9 793 особи (12 ешелонів із 15 запланованих). В архівних документах не міститься інформації про те, що виселення можна було уникнути. Проте, за повідомленнями кількох самовидців, дехто отримав пропозицію уникнути депортації за умови підписання документа про зречення від віри.
Подорож до Сибіру тривала від 2 до 3 тижнів у антисанітарних умовах, попри те, що третину всіх виселенців становили діти. За згадками вірян, у вагонах (для перевезення використовували т. з. столипінські теплушки, пл. 17 м2), де перед цим перевозили худобу, стояв неймовірний сморід. Відомо про випадок письмового рапорту від начальника ешелону до начальника управління МДБ, у якому той виклав своє обурення жахливими антисанітарними умовами перевезення. Їжу для депортованих готували на станціях у місцевих їдальнях або в спеціальних установах до прибуття потягів. Доставка їжі була нерегулярною: часом — щоденною, проте виселенці й не раз голодували під час подорожі.
Життя в Сибіру
Сибірські селища приймали нових мешканців залежно від місцевих умов. Когось селили в бараки, інших підселювали до місцевих сімей, треті мешкали по 3—4 сім'ї в маленьких кімнатах, занедбаних хатах. Частині довелося облаштовувати землянки з матеріалів, привезених із собою або отриманих на місці. На спецпоселенні за вірянами пильно стежили й надсилали звіти до органів безпеки. За даними «Довідки про кількість спецпоселенців», станом на 1953 свідки Єгови були найчисельнішою релігійною групою у списках депортованих у Сибір.
30.09.1965 Указом Президії Верховної ради СРСР «обмеження щодо спецпоселення з учасників сект "Свідки Єгови"... і членів їхніх сімей» були скасовані. Проте вірянам заборонили повертатися до місць колишнього оселення.
Наслідки, історична пам’ять
Операція з виселення, «успішно» проведена за мірками радянської влади, у довгостроковій перспективі не досягла висунутої мети. Примусове переселення вірян сприяло розповсюдженню віровчення свідків Єгови із західних регіонів на схід СРСР. Заборона після звільнення повертатися на батьківщину спонукала до осідання членів релігійної групи в інших регіонах країни.
До 1990-х інформація про операцію «Північ» була засекречена владою, основним джерелом лишалися свідчення і спогади депортованих вірян та їхніх нащадків.
2007 в Естонії, а 2016 в Молдові національні поштові служби випустили в обіг поштові марки зі згадками про квітневу депортацію 1951. Від 2015 в Україні, завдяки наданому доступу до архівів радянських репресивних органів, історики отримали корпус цінних матеріалів для опрацювання.
08.06.2021 на згадку 70-річчя депортації Українська асоціація релігієзнавців, міжнародна дослідницька організація Центр вивчення нових релігій (італ. Centro Studi sulle Nuove Religioni, CESNUR; Італія) спільно з Центром свідків Єгови в Україні провели науково-практичну конференцію.
Дата 8 квітня 1951 внесена в історичний календар Українського інституту національної пам'яті. Започатковано вебресурс https://1951deport.org/, який консолідує інформацію про подію. Провадять роботу над поіменним відновленням списків депортованих.
За інформацією Центру свідків Єгови, станом на квітень 2021 в Україні мешкало близько 120 одновірців, які були самовидцями операції.
Додатково
- Кодова назва операції придумана в МДБ і позначала напрямок переміщення депортованих у північні регіони країни, тоді як 1949 під час проведення операції «Південь» людей депортували в Казахстан та інші південні області СРСР.
- З невідомої причини в останній момент відмінили виселення вірян із Закарпаття. Звідси одновірці надсилали виселенцям теплі речі, їжу, релігійну літературу, тут діяла мережа нелегальних друкарень.
- У радянській літературі, офіційних документах органів влади свідків Єгови часто називали єговістами, хоча ця скорочена назва конфесії не є адекватною та одночасно була самоназвою єговістів-ільїнців (послідовників хіліастичного вчення Н. С. Ільїна, заснованого в Російській імперії в 1840-х, які діяли також і в Україні, у радянські часи — в глибокому підпіллі).
Цитата
З доповіді міністру державної безпеки Союзу РСР В. Авакумову від 27 березня 1951 р.: «Докладываем, что к проведению операции по выселению с территории западных областей Украинской ССР кулаков, активных участников секты иеговистов и андерсовцев с семьями готовы. Утверждено дел на выселение 4432 семей в составе 16804 человек. В том числе: мужчин 5717, женщин 7140, детей 3947. Из них: Семей кулаков 1986, человек 8028, мужчин 2949, женщин 3510, детей 1570. Семей иеговистов 2159, человек 7782, мужчин 2429, женщин 3284, детей 2069. Семей андерсовцев 286, человек 1004, мужчин 339, женщин 357, детей 308.
Дела оформлены в соответствии с инструкцией. Списки кулаков утверждены облисполкомами. В операции примут участие: оперативных работников 4476 человек, солдат 6889 человек, милиционеров 3100, совпартактива 8864 человека.
В Волынской, Дрогобычской, Львовской, Ровенской, Тернопольской Черновицкой областях операция обеспечивается собственным оперативным составом и войсками существующих гарнизонов. В Закарпатскую область прикомандировывается 600 человек оперативного состава на восточных областях УССР 1500 солдат. В Станиславскую область прикомандировывается 100 человек оперативного состава…
Для этапирования выселяемых к местам поселения сформировано 15 железнодорожных эшелонов в составе 750 вагонов, оборудованных под людские перевозки в зимних условиях. Эшелоны находятся в пунктах отстоя на Винницкой, Одесской и Юго-Западной дорогах и на станции погрузки будут поданы в ночь начала операции. Погрузка выселяемых в вагоны будет производиться на 59 станциях. Конвойные войска прибыли и находятся в пунктах отстоя эшелонов».Цит. за: Бережко К. А. История Свидетелей Иеговы в Украине (Архивы КГБ) : в 5 т. Феодосия : Типография РА «Арт-Лайф», 2012. Прил. 1. С. 66–67.
Джерела
- Одинцов М. И. Совет Министров СССР постановляет: «выселить навечно!». Москва : Объединение исследователей религии ; Арт-Бизнес-Центр, 2002. 240 с.
Література
- Історія релігії в Україні : у 10 т. / Гол. ред. А. Колодний. Київ; Дрогобич : Сурма G, 2008. Т. 6: Пізній протестантизм в Україні (П’ятидесятники, Адвентисти, Свідки Єгови). 632 с.
- Бережко К. А. История Свидетелей Иеговы в Украине (Архивы КГБ) : в 5 т. Феодосия : Типография РА «Арт-Лайф», 2012. Прил. 1: Архивы КГБ. 220 с.
- Бережко К. О., Ашурков Т. Т. Столітня діяльність Свідків Єгови в Україні (70-річчю трагедії операції «Північ» присвячується) // Історія релігій в Україні. 2021. Вип. 31. С. 166–189.
- Операція «Північ». Наслiдки i пiдсумки // 70 років. Операція «Північ». URL: https://1951deport.org/uk/results/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бережко К. О. Операція «Північ» // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Операція «Північ» (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
