Покриття (будівництво)
Покриття́ — один із основних елементів будинку, споруди: верхня зовнішня огороджувальна конструкція, призначена для виділення споруди та її приміщень у просторі, ізоляції приміщень від атмосферних впливів.
Характеристика
Покриття є перекриттям останнього горішнього поверху споруди або розміщується як окрема конструкція над ним, утворюючи у проміжку горищний простір. Основне призначення покриття — ефективне відведення атмосферних опадів і сприймання снігових та вітрових навантажень. Зазвичай покриття спирається на вертикальну огорожу (стіни), але в окремих випадках, коли внутрішній простір утворює єдине приміщення, може спиратися безпосередньо на основу споруди і виконувати функції не тільки горизонтального, а й вертикального огородження.
Різновиди
Покриття за геометричною формою буває плоским (горизонтальним і похилим), багатогранним і криволінійним (склепінчастим, купольним тощо). Покриття розрізняють за конструкційною системою (балкові, рамні, аркові тощо), матеріалом виготовлення (дерев’яні, залізобетонні, металеві тощо), способом виробництва (збірні, монолітні, збірно-монолітні) та іншими ознаками.
Розрізняють покриття:
- суцільне — конструкція поєднує тримальні й огороджувальні функції;
- ґратчасте — частина конструкції утворює тримальний каркас, чарунки якого заповнюють або покривають огороджувальними конструкціями і виробами.
Особливу групу утворюють великопрогонові покриття із прогоном понад 18 м, конструкції яких спираються на суцільний опорний контур чи окремі опори по периметру простору, що перекривається, або поза ним. Їх застосовують у цивільних, промислових, транспортних і складських будівлях і спорудах над приміщеннями або відкритим простором, у яких небажані внутрішні опори (глядачеві, спортивні, виставкові зали, ангари, елінги тощо). Конструкції великопрогонових покриттів виконують із залізобетону, металу, деревини, синтетичних матеріалів (див. Будівельні матеріали синтетичні полімерні). Властивості матеріалу визначають характер, принципи функціонування (роботу) і технологію спорудження покриттів, які можуть бути як збірними, так і монолітними. За способом передачі навантажень на основу розрізняють жорсткі або лежачі системи та гнучкі або висячі. До жорстких належать покриття по великопрогонових балках і фермах, а також складчасті, стержньові системи (структури), склепіння, куполи тощо; до гнучких — вантові покриття, висячі оболонки, мембранні покриття, тенти тощо. За статичною роботою великопрогонові покриття поділяють на площинні й просторові. Площинні утворюють окремі конструкції великопрогонових рам, балок, арок, ферм (жорстких і висячих); просторові є єдиною конструкцією, що спирається по периметру на суцільний опорний контур або окремі опори. До просторових великопрогонових покриттів належать плоскі та криволінійні жорсткі (структури, оболонки, складки), гнучкі (висячі, мембранні, тентові) і комбіновані (структурно-вантові, плитно-вантові, мембранно-вантові тощо) конструкції, а також пневматичні споруди.
Висяче покриття є різновидом великопрогонового покриття, у якого основна конструкція, що перекриває прогін, працює на розтягнення.
Усі висячі покриття є розпірними системами з такими складниками:
- прогонова частина у вигляді криволінійної огороджувальної поверхні;
- жорсткий опорний контур, який сприймає усі навантаження від прогонової частини, зокрема розпір.
Опорний контур може бути замкненим (стіна, кільце на опорах тощо) або складатися з окремих опор (колон, пілонів тощо). Сприйняття розпору можливе також за допомогою заанкерованих у ґрунт відтяжок або контрфорсів.
Висячі покриття можуть покривати без проміжних опор значні площі (прогін понад 100 м); вони відносно прості у виготовленні, економічно ефективні й різноманітні за формами. Це зумовило широке застосування їх протягом 20 ст. у громадських спорудах із великими залами (видовищні, спортивні, виставкові тощо) та в промислових спорудах.
Залежно від конструкційних особливостей прогонової частини і сприйняття навантажень висячі покриття поділяють на:
- вантові покриття, в яких усе навантаження сприймають тільки сітчасті системи самих вантів;
- висячі оболонки, в яких вантові системи працюють спільно з матеріалами огороджень, що їх покривають;
- підвісні покриття, або конструкції з зовнішніми вантами, в яких жорстка конструкція огородження підвішена до опор на вантах.
Можливі також комбіновані системи конструкцій висячих покриттів.
Додатково
Покриттям також називають верхній (тобто той, що покриває) шар конструкції, виробу, споруди, наприклад: металеве покриття даху, асфальтове покриття дороги, фарбове покриття стін тощо.
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 222–224.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 335.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Покриття (будівництво) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Покриття (будівництво) (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
