Постмодернізм (архітектура)
Постмодерні́зм — напрям у світовій архітектурі другої половини 20 ст., який прийшов на зміну модернізму (архітектурі сучасній, функціоналізму).
Зміст
Історична довідка
Термін «постмодернізм» стосовно архітектури вперше вжив 1949 історик і теоретик архітектури, професор Гарвардського університету Дж. Хаднат (1886–1968; США), характеризуючи намагання молодих архітекторів подолати догми модернізму. Згодом термін підхопив журнал «Ньюзвік» («Newsweek», США) та інші видання. 1966 архітектор Р. Вентурі опублікував книгу «Складність і суперечності в архітектурі», у якій підкреслив, що архітектура постає з хаосу й вульгарності повсякденного життя. Сформулював також основний принцип архітектурної творчості: архітектура не відкидає складнощі й суперечності реального життя, а вводить їх у систему «складного порядку». Це названо інклюзивним підходом.
1977 — точка відліку постмодернізму в архітектурі як світового явища, яке тривало недовго (архітектор Ч. Дженкс опублікував працю «Мова архітектури постмодернізму»). У 1990-х на зміну постмодернізму прийшли інші архітектурні напрями (неораціоналізм, хай-тек, деконструктивізм тощо).
Характеристика
Постмодернізм — узагальнене поняття, яким охоплюють окремі творчі напрями в архітектурі спершу США, а згодом європейських та інших країн світу протягом 1970-х — 1990-х. Унаслідок такої різноманітності неможливо укласти достеменний перелік архітекторів-постмодерністів [приміром, Ф. Гері вважають і постмодерністом, і деконструктивістом, А. Россі — постмодерністом і неораціоналістом; Н. Фостера (хай-тек) до постмодерністів зараховано безпідставно].
Теоретики постмодернізму сформулювали три мистецькі стратегії стосовно хаосу у світовій історії архітектури: класична (до кінця 19 ст.) — гармонізація хаосу; модерністська (кінець 19 — перша половина 20 ст.) — подолання хаосу; постмодерністська — діалог із хаосом.
Архітектура як особлива мова образів є засобом комунікації. Архітектор, формулюючи своє послання, оперує архітектурними формами як словами, вибудовуючи з них словосполучення, речення, метафори. Основа специфічності архітектури постмодернізму полягає в символічній ролі архітектурної форми. Загальновизнаними є 5 принципів архітектури постмодернізму:
1. Історизм або історицизм (радикальний еклектизм, див. Еклектика) є основою постмодернізму. Архітектурі повернули втрачений модернізмом зв’язок із культурою і традицією. Історія, як і в попередні епохи, є джерелом форм і образів. Вимога новизни перестала бути обов’язковою. Засада радикального еклектизму полягає в програмній плюралістичності архітектури і є закономірним результатом розвитку демократичної культури, що дає свободу вибору. З цим пов’язаний «стрейт рівайвалізм» (пряме відродження) — відвертий ретроспективізм, що передбачає пряме відтворення архітектурних форм минулого.
2. Контекстуалізм (інклюзивна архітектура, адгокізм — див. Ад гок). Контекстуалізм означає, що будівля чи споруда є фрагментом більшого цілого, вона підпорядкована довкіллю, органічно входить у нього. З цим пов’язані: «неовернакуляр» — нове звернення до локальних архітектурних традицій, зокрема непрофесійного будівництва; адгокізм — увага до конкретних умов місця розташування будівлі.
3. Символізм, метафоричність, алюзіонізм (див. Алюзія), принцип подвійного кодування, що призводить до постмодерністської іронії. Це означає, що до композиції вводять історичні асоціації, натяки, «відсилання». Сучасну архітектуру трактують як історичне й культурне відлуння минулого. Засада подвійного кодування означає, що архітектура враховує смакові коди як невтаємниченого обивателя-споживача, так і естета-професіонала: кожен із них знаходить у такій архітектурі щось своє.
4. Колаж як принцип формування архітектурного твору означає поєднання в одному витворі різнорідних елементів, здебільшого непоєднуваних у попередній архітектурі.
5. Відродження декору й орнаменту, назване орнаменталізмом. Архітектурі повернуто ті елементи, які мають значення поза виконанням суто утилітарних функцій.
Визнають ще шостий принцип (за Ч. Дженксом): специфічне постмодерністське розуміння простору: театралізоване, ігрове, загадкове.
Постмодернізм є відкритою системою. Просторова відкритість цієї архітектури полягає в пов’язаності її творів із середовищем, діалозі з довкіллям. Хронологічна відкритість — це звернення до архітектурного минулого, діалог з історією. Смислова відкритість полягає в насиченості архітектурних творів різноманітними значеннями й символами.
Основні твори архітекторів-постмодерністів
Р. Вентурі: Гілд-хауз (шпиталь) у м. Філадельфії, штат Пенсильванія 1963; заміський (лижний) будинок у м. Вейлі, штат Колорадо 1977; сільський житловий будинок у штаті Делавер 1978–1981; Музей Б. Франкліна в м. Філадельфії 1978; корпуси Прінстонського університету в м. Прінстоні, штат Нью-Джерсі 1983–1985 (всі — США); крило Сейнсбері Лондонської національної галереї 1986–1991 (Велика Британія).
Ч. Мур: площа Італії в м. Новому Орлеані, штат Луїзіана (США)1975–1981.
М. Грейвс (1934–2015; США): будинок комунальних служб (міська адміністрація) в м. Портленді, штат Орегон (США) 1979–1982.
Дж. Стерлінг: історичний факультет Кембриджського університету (Велика Британія) 1964–1967; художній музей у м. Дюссельдорфі 1975–1984; Нова державна галерея в м. Штутгарті 1977–1983; дослідницький центр у м. Берліні 1979–1988 (всі — Німеччина).
М. Ботта: Музей сучасного мистецтва в м. Сан-Франциско, штат Каліфорнія (США) 1994.
А. Россі: Музей Боннефантен у м. Маастрихті (Нідерланди) 1995.
Р. Бофіл (1939; Іспанія): квартал Антігона в м. Монпельє (Франція) 1978; квартал Бофіл бейдж у м. Стокгольмі (Швеція) 1992; Національний театр Каталонії в м. Барселоні (Іспанія) 1987–1997.
Національні особливості
Національні особливості в архітектурі постмодернізму розмиті й невиразні, незважаючи на програмний контекстуалізм напряму. З огляду на це постмодернізм є таким само інтернаціональним, як і модернізм, хай-тек чи деконструкціонізм.
Постмодернізм в Україні
Постмодернізм в архітектурі України з’явився із запізненням (унаслідок заборон радянської доби) і не отримав значного розвитку. Окремі його риси наявні в архітектурі м. Києва з 1980-х — 2000-х у творчості архітекторів О. Комаровського (1945–2002; Україна), Л. Філенка, Я. Віга, В. Жежеріна, Ю. Бородкіна, Ю. Лосицького та інших: будинок профспілок (1980, архітектор О. Комаровський та ін.), готель «Хрещатик» (1986, архітектор Л. Філенко), офісний центр «Київ-Донбас» (1997, архітектор В. Жежерін та ін.), готель «Інтерконтиненталь-Київ», банк «Аркада» (2008, архітектор Ю. Бородкін). В інших містах України: готель «Слов’янський» у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області (2004, архітектори Л. Данилко, П. Максимчук); церкви, збудовані у 2000-х на території Сумської області за проєктами архітектора В. Бикова.
Додатково
У праці «Мова архітектури постмодернізму», що отримала всесвітнє визнання як «Біблія архітектури постмодернізму», Ч. Дженкс зазначив, що модернізм раптово вмер, наробивши галасу; тож тепер головне завдання архітектора — висловити ті значення, які важливі для культури, а також роз’яснити ті ідеї та почуття, які ще не знайшли адекватного виявлення.
Література
- Иконников А. Зарубежная архитектура. От «Новой архитектуры» до постмодернизма. Москва : Стройиздат, 1982. 255 с.
- Архитектура Запада : в 4 кн. Москва : Стройиздат, 1987. Кн. 4. 181 с.
- Jencks Ch. The Language of Post-Modern Architecture. 6th ed. London : Academy, 1991. 204 p.
- Ясієвич В. Постмодернізм // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 228–229.
- Стародубцева Л. Архітектура постмодернізму: Історія. Теорія. Практика. Київ : Спалах, 1998. 208 с.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 235–239.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Постмодернізм (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Постмодернізм (архітектура) (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
