Релігійна громада
Релігі́йна грома́да — тип релігійної організації, локальне об’єднання одновірців для спільного задоволення релігійних потреб, здійснення релігійних практик; первинна організаційно-структурна ланка конфесії, деномінації. Одне з засадових юридичних та релігієзнавчих понять.
Загальна характеристика
Релігійні громади створюють за конфесійно-територіальним принципом, вони часто набувають правоздатності юридичної особи, є власниками спільного майна. Можуть діяти як офіційно зареєстровані організації, так і без реєстрації.
Характерні риси релігійної громади: відкритість для нових членів, демократизм, розподіл обов’язків, колективне вирішення поточних питань. Чисельність релігійної громади помітно варіюється: від кількох осіб — до кількох сотень одновірців (наприклад, мешканців села, парафіян). Громада має свою структуру: пересічні віряни (миряни, парафіяни, паства); голова (староста, священник, парох, пастор, проповідник); керівні (виконавчі) органи (як-от парафіяльна рада, комітет, ініціативна група, загальні збори, конференція).
З правознавчого погляду громаду характеризують насамперед як місцеву організацію вірян — сповідників того ж самого релігійного напряму, течії віросповідання, згоди (толку), що об’єдналися на добровільних засадах з метою спільного задоволення релігійних потреб. Саме в такому значенні поняття «релігійна громада» зафіксоване в ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991, зі змінами). Національне законодавство у різних країнах передбачає мінімальну кількість дорослих дієздатних членів громади для її реєстрації в офіційному порядку (зазвичай однакову для всіх конфесій), визначає фінансові, майнові та ін. права релігійних організацій.
Осібна царина релігієзнавчого інтересу — критерії класифікації релігійних організацій, особливості виникнення релігійних громад у межах різних релігій і деномінацій, формування їхнього віровчення, культових практик, організаційних принципів, групових норм, внутрішнього укладу. Дослідники прагнуть відтворити історію ранньобуддійських, ранньохристиянських, ранньомусульманських тощо громад; провести порівняльний аналіз історичного й сучасного способу організацій та діяльності спільнот одновірців, схарактеризувати культову, катехитичну, місіонерську, доброчинну тощо діяльність релігійних громад. Простежують витоки традиційних настанов різних релігій щодо найменшої кількості вірян, які можуть утворити первинну громаду.
В Україні
Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі — Закон) визначено характер і підстави членства в релігійній громаді (принцип вільного волевиявлення, вимоги статуту або положення), права і порядок реєстрації релігійної організації, надання їй статусу юридичної особи, питання підлеглості релігійним центрам тощо. Статут (положення) релігійної громади схвалюють загальні збори вірян. Громада, яка зареєструвала свій статут (положення) в органах державної влади, стає повноправним учасником цивільно-правових відносин, користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства. Закон не встановлює обов’язкової реєстрації статуту релігійних громад у місцевих органах влади; повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим. Проте для набуття релігійною громадою правоздатності юридичної особи така реєстрація обов’язкова. Заяву та статут (положення) на реєстрацію (до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим — до Ради міністрів Автономної Республіки Крим) подають громадяни-співзасновники громади в кількості не менше 10-ти осіб, які досягли 18-річного віку (ст. 14 Закону). Статут повинен містити відомості про назву, віросповідну приналежність та місцезнаходження релігійної громади; становище в організаційній структурі релігійного об’єднання; майновий стан; права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення освітніх закладів; порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації та інше. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійним центрам (управлінням), як в Україні, так і за її межами та вільну зміну цієї підлеглості.
Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передавати у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору (ст. 17 Закону).
Станом на 01.01.2023 в Україні зареєстровано 35 040 релігійних громад, з них 13 904 є юридичними особами (інформація є неповною у зв’язку з повномасштабною агресією Росії та введенням воєнного стану). Облік релігійних громад є складником щорічної звітності державного органу у справах релігій (з 2020 — Державної служби України з етнополітики та свободи совісті) про чинну мережу релігійних організацій.
В умовах російсько-української війни в країні актуалізовано питання про підпорядкованість релігійних громад центрам, що діють у країні-агресорі, та процедуру зміни такої підлеглості. Відповідне рішення та супутні йому зміни або доповнення до статуту (положення) ухвалюють загальні збори релігійної громади. За період 2018–2023 про зміну підлеглості та перехід в юрисдикцію Православної церкви України повідомили понад 1640 релігійних громад і монастирів, зокрема близько 600 — від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Джерела
- Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України № 987-XII від 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 25. Ст. 283. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12#Text
- Звіт про мережу релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2023 року (за даними обласних державних (військових) адміністрацій) // Open Data Watchdog. URL: https://wd.clarity-project.info/resource/a1ba8300-15ad-4e1a-8bf6-7f3e3de419d4
Література
- Літвінов А., Літвінова Т. Особливий статус релігійних громад при вчиненні нотаріальних дій // Юридичний радник. 2013. № 6 (72). С. 118–124.
- Рекомендації щодо правосуб’єктності релігійних громад та громад, які дотримуються певних переконань. Варшава : Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, 2015. 52 с. URL: https://www.osce.org/files/f/documents/8/1/176361.pdf
- 25-річчя Української незалежності як історія релігійних свобод і світоглядного плюралізму: державні інституції та релігійні організації у пошуку моделей партнерства. Київ : Дух і Літера, 2017. 616 с.
- Рекомендації та роз’яснення щодо порядку дій релігійної громади, Київської міської, обласної державної (військової) адміністрації у разі зміни релігійною громадою своєї підлеглості в канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням). У редакції станом на 28.08.2022. Київ : Державна служба з етнополітики та свободи совісті, 2022. 19 с. URL: https://dess.gov.ua/wp-content/uploads/2022/08/v7-Rel-Communities-Changing-Affiliation.pdf
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Релігійна громада // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Релігійна громада (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
