Собеські
Собе́ські (Собєські; пол. Sobieski) — шляхетський рід гербу Яніна доби Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Найвідоміший представник — король Ян III Собеський.
Зміст
Історична довідка
Джерела подають походження Собеських по-різному. За панівною версією, Собеські були споляченими нащадками галицько-руського боярського й шляхетського роду Собків. За іншим припущенням, родове прізвище пов’язано з селом Собешин поблизу м. Любліна (тепер Люблінське воєводство, Польща). Першим історично засвідченим власником Собешина був польський шляхтич Станіслав Собеський (бл. 1450 — між 1508 або 1516). За правління Яна ІІІ Собеського з’явилася версія про князівське минуле родини та зв’язок із династією П’ястів.
Піднесення Собеських у 16 ст. пов’язане з великим канцлером коронним Яном Замойським (1542–1605; тепер Польща). Урядник помітив амбітного та обдарованого юнака, що служив при дворі в складі королівської пошти. Завдяки його підтримці Марек Собеський (1628–1652; батько Якова Собеського, дід майбутнього короля — Яна ІІІ Собеського) отримав посади та землі, зокрема і Золочівський ключ, що стане резиденцією наступних поколінь Собеських.
Поряд із Вишневецькими, Жолкевськими, Потоцькими, Радзивіллами та ін. належав до найзнатніших родів Речі Посполитої.
Відомі представники
З-поміж представників роду — знані військові, державні, політичні діячі, монарх Ян ІІІ Собеський і члени королівських родин, меценати.
Себастьян Собеський (бл. 1552 — 1615) — військовий та державний діяч Корони Польської, прапороносець коронного двору. Депутат кількох сеймів від Люблінського воєводства, а також Надзвичайного сейму 1613 від Руського воєводства. Брав участь у поході військ під проводом Сигізмунда III Вази під м. Смоленськ та облозі міста.
Яків Собеський (1591–1646) — краківський каштелян, воєвода белзький і руський. Значно прислужився піднесенню майнового та суспільного становища роду Собеських. Брав участь у поході Владислава IV Вази на м. Москву, відіграв важливу роль під час Хотинської битви 1621, зажив слави як воєначальник. Важливим чинником соціального статусу були шлюби з представницями магнатських родин із багатим посагом (перша дружина — княгиня Маріанна Вишневецька, друга — найбагатша наречена Галичини Софія Данилович, за якою отримав величезні земельні володіння Даниловичів та Жолкевських). Батько короля Яна ІІІ Собеського. Під кінець життя Якову Собеському належало 12 міст та 170 сіл, палаци у м. Львові та замки у Золочеві, Жовкві, Поморянах.
Ян ІІІ Собеський — король Польщі і великий князь Литовський у 1674–1696. Брав участь у всіх знакових битвах 2-ї пол. 17 ст. (під Берестечком, Зборовим, Жванцем, Хотином, Віднем та Парканами тощо). До нашого часу збереглися батальні полотна, які Ян Собеський замовив придворному художнику Мартіно Альтамонте для костелу Святого Лаврентія в Жовкві. Так, картина «Битва під Віднем» (тепер в Олеському замку) увічнила перемогу об’єднаного війська під проводом Яна ІІІ Собеського над турками-османами у Віденській битві 12.09.1683; картина «Битва під Парканами» (у Золочівському замку), присвячена розгрому турків у битві 07–09.10.1683.
Єдина донька з багатьох дітей Собеського Тереза Кунегунда Собеська (1676–1730) стала дружиною курфюрста Баварії Максиміліана II, була регенткою Баварії у 1704–1705. Її син Карл посяде трон імператора Священної Римської імперії германської нації (див. Карл VII Альбрехт).
Якуб Людвік Собеський (1667; Франція — 1737; тепер Україна) — син короля Яна ІІІ Собеського, державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої, похресник короля Франції Людовика XIV і претендент на польський престол. Його доньки стануть дружинами монарших осіб. Марія Клементина Собеська (1702–1735), одна з найбагатших наречених Європи, візьме шлюб із Джеймсом Френсісом Стюартом — єдиним сином короля Якова ІІ, претендентом на англійський та шотландський престол. Похована за розпорядженням папи Климента XII з королівськими почестями в соборі Святого Петра в Римі. Друга донька Марія Кароліна Собеська (Шарлотта, 1697–1740) — остання представниця роду Собеських. Після двох нещасливих шлюбів (принци Тюреннські, герцоги Буйона) решту життя проведе в м. Жовкві.
Найзначущі об’єкти архітектурно-історичної спадщини династії Собеських в Україні
| Область | Населений пункт | Пам'ятки |
|---|---|---|
| Львівська область | м. Львів | кам’яниця Корнякта (належала династії з 1642 по 1723); після сходження на престол Яна ІІІ Собеського відома як Королівська кам’яниця |
| квартал за Пороховою вежею (т. з. Собещина) | ||
| костел і монастир кармеліток босих (фундатор — Якуб Собеський) | ||
| костел і монастир бенедиктинок | ||
| с-ще Поморяни | замок у Поморянах; костел Пресвятої Трійці | |
| м. Золочів | Золочівський замок, костел бенедиктинців, костел і монастир ордену піарів (фундатор — Якуб Людвік Собеський) | |
| с-ще Олесько | Олеський замок (тут народився Ян ІІІ Собеський) | |
| с. Підгірці | Підгорецький замок (належав династії, з 1656–1720 проводили реставрацію палацу та парку) | |
| м. Броди | належали Собеським у 1682–1703 | |
| м. Жовква | костел Святого Лаврентія (місце поховання 4-х поколінь Собеських, та їхніх родичів), домініканський монастир, замок у Жовкві, синагога, церква Святої Трійці, церква Святого Лазаря | |
| м. Яворів | залишки замку/королівського будинку Яна ІІІ Собеського (належав Собеським до 1716) |
Література
- Czołowski A. Jan III i jego pomnik we Lwowie. Lwów : Gmina miasta Lwowa, 1898. 32 p. URL: https://polona.pl/preview/9255fe2b-722d-44fb-acbc-8f17b4b4248a
- Forst de Battaglia O. Ze studjów genealogicznych nad epoką Jana III Sobieskiego // Miesięcznik Heraldyczny. 1933. Т. 12. Р. 132–141.
- Komaszyński M. Teresa Kunegunda Sobieska. Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 1982. 227 р.
- Komaszyński M. Maria Kazimiera d’Arquien Sobieska, krόlowa Polski 1641–1716. Krakόw : Wydawnictwo Literackie, 1983. 320 р.
- Wόjcik Z. Jan Sobieski: 1629–1696. Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 1994. 627 p.
- Polski Słownik Biograficzny : w 62 t. Warszawa; Kraków : Polska Akademia Nauk ; Polska Akademia Umiejętności, 1999–2000. T. 39. 639 p.
- Чухліб Т. Україна і Польща у період правління короля Яна III Собеського: у пошуках втраченого миру // Український історичний журнал. 2002. № 1. C. 38–52.
- Targosz К. Jan III Sobieski mecenasem nauk i uczonych. Warszawa : Muzeum Pałacu w Wilanowie, 2012. 722 p.
- Kowalski M. Księstwa Rzeczpospolitej. Warszawa : Instytut Geografii i Przestrzennego Zagospodarowania PAN, 2013. 396 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Полинцев М. Є. Собеські // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Собеські (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
