Потоцькі
Пото́цькі ге́рбу Пиля́ва (пол. Potoccy) — шляхетський, магнатський, а пізніше графський польський рід, один із найбільших і найвладніших за часів Речі Посполитої, Російської та Австрійської імперій, Австро-Угорщини. Прізвище походить, за панівною версією, від топоніму — назви села Поток (тепер села Малий та Великий Потік Єнджейовського повіту Свентокшиського воєводства, Польща).
Зміст
Історична довідка
Потоцькі — дуже розгалужена та багаточисельна династія, яка на відміну від русинських князівських династій Острозьких, Заславських, Вишневецьких, що згасли у 17–18 ст., продовжує існувати дотепер.
У Речі Посполитій існувало шість різних родів із прізвищем Потоцькі: гербу Любич, гербу Остоя, гербу Пилява, гербу Сренява, гербу Шеліга, гербу Яніна. Найвідоміші з них — Потоцькі гербу Пилява. Герб має вигляд хреста з 2 цілими раменами та пів раменом (праворуч) на синьому полі; девіз: «Щит протиставляй щитам» (лат. «Scutum opponebat scutis»).
Вийшли на авансцену історії Польщі у 17 ст. за протекцією Великого гетьмана коронного Яна Замойського (1542–1605; тепер Польща). Посіли важливі посади при польському королівському дворі. Були одними з найбільших землевласників Речі Посполитої та залишилися такими після її поділів.
Засновником руських гілок Потоцьких вважають галицького підкоморія Якуба (Якова) Потоцького (бл. 1481/1484; тепер Польща — до 1551; тепер Україна) на прізвисько Скупий. Першу відому печатку Якуба Потоцького (у документах галицького земського суду) датують 17.08.1535. Завдяки його другому шлюбу з представницею династії Язловецьких (див. у ст. Язловецький, Єжи), Потоцькі увійшли у коло вищої польської аристократії.
У подальшому багато представників династії вдало використовуватимуть шлюби, особливо зі вдовами та одиначками, для покращення майнового (солідний посаг) на соціального статусу [виразним прикладом є шлюб військового і державного діяча Стефана Потоцького (1568–1631; тепер Україна) з донькою господаря Молдови Марією Амалією Могилянкою (точні дати народження і смерті невідомі, остання третина 16 — перша половина 17 ст.)].
Численність династії, завдяки чому Потоцькі породичалися посутньо з усіма відомими аристократичними родинами Речі Посполитої, перетворила цю родину на значиму політичну силу на теренах цієї держави, а згодом — Російської імперії та Австро-Угорщини.
Потоцькі увійшли в історію не тільки як відомі політичні, державні, військові та релігійні діячі, але й залишили по собі пам’ять як меценати.
Гілки династії
Виділяють три гілки династії (кожна з яких, своєю чергою, розділилася на галузки):
- «Залізна Пилява» — найстаріша, веде свою історію від згаданого Якуба Потоцького;
- «Срібна (гетьманська) Пилява» — заснована військовим, політичним і державним діячом Юзефом Потоцьким (1673–1751; тепер Україна);
- «Золота (примасівська) Пилява» — утворилася завдяки військовому й державному діячу Павлу Потоцькому (бл. 1612 або 1625 — 1675; тепер Польща), син якого архієп. Теодор Анджей Потоцький (1664; тепер Росія — 1738; тепер Польща) став примасом Королівства Польського і Великого князівства Литовського.
«Золота Пилява» 1606 отримала графський титул від імператора Священної Римської імперії Рудольфа ІІ Габсбурґа. Інші Потоцькі почали використовувати титул графів після трьох поділів Польщі.
Коло інтересів представників цієї династії вельми широке: серед них були урядовці, воєначальники, архітектори, покровителі мистецтв, учені, підприємці, літератори тощо. Так, Потоцький Станіслав Ревера — військовий діяч, Великий гетьман коронний Речі Посполитої (1654–1667). Потоцький Станіслав — політик та воєначальник, архітектор, меценат, воєвода Київський (1744–1756). Потоцький Микола Василь (Базилій; 1707/1708 — 1782; тепер Україна) був відомий, серед іншого, як покровитель І. Пінзеля та Б. Меретина, фундатор і жертводавець численних храмів і монастирів (у містах Бучачі, Підкамені, Городенці, Тисмениці, Львові тощо) та перебудови Почаївського монастиря (див. Почаївська Свято-Успенська лавра). Власник м. Тульчина та один із найбагатших шляхтичів краю Станіслав Щенсний Потоцький скасував у своїх володіннях панщину, заклав один з найбільших парків в Європі — «Софіївку» (див. Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України). Серед учених вирізняється Ян Непомуцен Потоцький (1761–1815; тепер Україна) — письменник, історик, етнограф, географ, видавець, автор 24-х праць з різних галузей знання, один із перших славістів, перший польський повітроплавець. Його онук Юзеф Миколай Потоцький (1862; тепер Україна — 1922; Франція) знаний як успішний підприємець, власник численних цукроварень (зокрема, Шепетівського, Кременчуцького цукрових заводів), елітних конезаводів, непересічний мисливець (регулярно їздив на сафарі в Африку, привозив до маєтку екзотичних тварин — левів і верблюдів, подарував українській кухні коропів). Потоцький Альфред Юзеф — політик, міністр-президент Цислейтанії (1870–1871), намісник Королівства Галичини і Володимирії (1875–1883), маршалок Галицького сейму (1875–1877) та ін.
В Україні
Від кінця 17 — початку 18 ст. найпотужнішим магнатським родом стали представники «Срібної» та «Золотої» Пиляви. В Україні рід Потоцьких володів десятками міст і містечок, сотнями сіл на Правобережній Україні та в Галичині (тепер території Вінницької, Черкаської, Хмельницької, Волинської, Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської областей).
Герб Пилява представлений у геральдиці польських, білоруських та українських населених пунктів. Найзаможніші та найвідоміші Потоцькі належали до Ланьцутської, Кшешовицької, Віляновської, Тульчинської, Печорської, Бучацької, Смотрицької, Підгаєцької та Хшонстовської гілок родини.
Маючи величезні земельні володіння та статки, Потоцькі розбудували численні замки, палаци, храми і навіть цілі міста. До нашого часу дійшли історико-архітектурні комплекси «столиць» Потоцьких — міст Бучача, Тульчина, Станіслава (тепер Івано-Франківськ), Кристинополя (тепер Червоноград). Потоцькі одними з перших в Україні закладали парки, що були взірцями садово-паркового мистецтва: «Маленький Версаль» у м. Кристинополі, «Хороше» у м. Тульчині, «Софіївку» в м. Умані тощо.
Династія Потоцьких причетна до найбільшої кількості архітектурних перлин України. Її представники відомі як поціновувачі творів мистецтва: власниками більшості резиденцій Потоцьких в Україні були зібрані унікальні колекції (жодна з них не збереглася).
Найзначущі об’єкти архітектурно-історичної спадщини династії Потоцьких в Україні
| Область | Населений пункт | Пам'ятки |
|---|---|---|
| Герб Пилява у Вінницькій області | м. Тульчин | Палац Потоцьких у Тульчині, Домініканський монастир, Успенська церква, костел Розарія Діви Марії, Верхній, або Малий палац Потоцьких |
| м. Немирів | Палацово-парковий комплекс Марії Щербатової, костел Святого Йосифа-ремісника | |
| с. Печера | Палацово-парковий комплекс Потоцьких-Швейковських у Печері, каплиця-усипальня Потоцьких-Швейковських | |
| с. Сокілець | Млин Потоцьких | |
| сел. Дашів | Палацово-парковий комплекс Влодзімежа Потоцького | |
| сел. Браїлів | Палацово-парковий комплекс Станіслава Потоцького, монастир тринітаріїв | |
| с. Носківці | Палацово-парковий комплекс Вікторії Потоцької | |
| с. Мурафа | Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії | |
| м. Могилів-Подільський | Будинок Потоцьких | |
| Герб Пилява у Тернопільській області | м. Бучач | Замок, монастир отців Василіян, ратуша в Бучачі, костел Успіння Богородиці, церква Покрови Богородиці |
| с. Золотий Потік | Замок Потоцьких | |
| м. Тернопіль | Домініканський монастир у Тернополі | |
| м. Почаїв | Почаївська Свято-Успенська лавра | |
| м. Монастириська | Церква Успіння Пресвятої Богородиці, каплиця-усипальня Потоцьких | |
| с. Рай | Мисливський палац та парк | |
| сел. Микулинці | Палац Потоцьких-Реїв | |
| Герб Пилява у Хмельницькій області | м. Кам’янець-Подільський | Костел Святого Миколая, монастир домініканців та будинок Потоцьких |
| с. Антоніни | Залишки палацо-паркового коплексу Потоцьких, історична забудова села | |
| с. Савинці | Палац Потоцьких-Косецьких | |
| Герб Пилява у Черкаській області | м. Умань | Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України, палац та літній будинок Потоцьких |
| Герб Пилява у Львівській області | м. Львів | Палац Потоцьких, Домініканський монастир у Львові |
| м. Броди | Замок та палац Потоцьких | |
| с. Конюшків | Палац Потоцьких | |
| сел. Підкамінь | Монастир походження дерева Хреста Господнього | |
| сел. Поморяни | Замок та парк | |
| м. Червоноград | Палацово-парковий комплекс Потоцьких, монастир Святого Юра | |
| с. Тартаків | Костел Святого Михайла | |
| Герб Пилява в Івано-Франківській області | м. Івано-Франківськ | Палац Потоцьких, Колегіальний фарний костел Пресвятої Діви Марії, катедральний храм Святого Воскресіння, Станіславівська фортеця |
| м. Городенка | Костел Непорочного Зачаття Марії | |
| сел. Єзупіль | Костел Успіння Діви Марії | |
| сел. Гвіздець | Костел Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії | |
| с. Приозерне | Палацово-парковий комплекс Потоцьких-Реїв | |
| Герб Пилява в Одеській області | м. Одеса | Палац Потоцьких |
Література
- Łojek J. Potomkowie Szczęsnego. Dzieje fortuny Potockich z Tulczyna 1799–1921. Lublin : Wydawnictwo Lubelskie, 1981. 324 p.
- Попова А., Шовковий Д. Тульчинська лінія Потоцьких у документах державного історичного архіву України, м. Київ: Огляд // Історія України. 1997. № 18 (34). С. 6–7.
- Лоєк Є. Нащадки Потоцького. Черкаси : [б. в.], 1999. 204 с.
- Кривошея І. Три несхожих пагони одного родового дерева: непроста доля Александра, Мечислава і Болеслава Потоцьких герба «Пилява» (Тульчинська лінія) // Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. 2008. Вип. 14. С. 301–308.
- Лобко О. Еволюція маєткового комплексу графів Потоцьких (герб Пилява) у Правобережній Україні 1830–1917 рр. // Дух і літера. 2008. № 20. С. 13–46.
- Чубіна Т. Д. Рід Потоцьких в Україні (Тульчинська лінія). Черкаси : Черкаський ЦНТЕУ, 2008. 512 с.
- Усенко П. Потоцькі, без яких не було б «Софіївки» // Студії мистецтвознавчі. 2010. № 4. С. 7–32.
- Кривошея І. Шляхта Уманщини в імперську добу (кінець ХVIII — перша половина ХІХ ст.). Київ : Центр навчальної літератури, 2019. 254 с.
- Лобко О. Потоцькі гербу Пилява. Історичні дані про походження роду // Кристинопольінфо. 2019. URL: https://krystynopol.info/pototski-gerbu-pylyava/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Полинцев М. Є. Потоцькі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Потоцькі (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
