Палацово-парковий комплекс Потоцьких-Швейковських у Печері
Пала́цово-па́рковий ко́мплекс Пото́цьких-Швейко́вських у Пече́рі — руїни споруд палацового комплексу та залишки парку в колишньому маєтку родини Потоцьких-Швейковських у с. Печері (тепер Тульчинського району Вінницької області, Україна).
Зміст
Історична довідка
Село Печера опинилось у власності Потоцьких у 1790. Поселення, яке свого часу було резиденцією молдовського господаря Костянтина Дуки (правив у 1693–1695) та Ю. Хмельницького, купив засновник «тульчинської» гілки Потоцьких Станіслав Щенсний Потоцький (відомий як «некоронований король Поділля»). Визначив ці землі як майбутній посаг за донькою, оцінивши їх у 1 млн злотих.
1802 Станіслав видав заміж доньку Октавію (1783–1842) за свого сусіда — власника с. Шпикова (тепер Тульчинського району Вінницької області) Яна-Непомуцена Швейковського (бл. 1762 — 1837). Передав Печеру у власність подружжю.
Швейковські не були аристократами «першого ешелону», але вміло заводили потрібні зв’язки, вдало вели фінансові справи, завдяки чому скупили бл. 30 маєтків і побудували у с. Шпикові родинний замок. Шлюб із Октавією Потоцькою став для Я. Швейковського соціальним ліфтом. Аби продемонструвати набутий статус, новий власник розбудовує в с. Печері помпезний палацово-парковий комплекс.
1842 Швейковські продали Печеру племіннику Октавії Потоцької — Костянтину Ярославовичу Потоцькому, і село знову повернулося в лоно династичних маєтків. Онук Станіслава Щенсного Потоцького переніс у с. Печеру свою основну резиденцію з с. Ситківців (тепер Гайсинського району Вінницької області). Таким чином до 1917 Печера стала столицею однієї з найбільших ординацій Потоцьких в Україні — Теплицько-Бубновецько-Ситковецької.
1894 Костянтин Костянтинович Потоцький (1846–1909) розпочав будівництво млина (за проєктом архітектора Яна Гойріха) нижче за течією р. Південного Бугу, на території села Сокілець (тепер Вінницького району Вінницької області). Будівництво завершено 1899. Це був цілий комплекс споруд: млин, амбар, гідротехнічні канали; млин перемелював до 45 тон зерна на день.
Характеристика
Еталоном для нової магнатської резиденції став палац Потоцьких у Тульчині (т. з. Тульчинський двір), що не поступався за розмірами, пишнотою та балами королівській резиденції. Печерський палац виглядав наче зменшена копія тульчинського. Двоповерховий палацовий комплекс у палладіанському стилі в головних рисах повторював тульчинський маєток, але мав і свої відмінності. Головний корпус мав високий чотирискатний дах (на відміну від тульчинського), а фасади «переставлені» навпаки — колонада з портиком прикрашала внутрішній двір, а лоджія виходила у паркову зону. У галереях, що з’єднували корпуси палацу, розміщувалися оранжерея та стайні.
За часів Швейковських розпочато й впорядкування старовинного парку, що існував з часів господаря Дуки.
Із Ситківського палацу в Печерську резиденцію було перевезено колекцію творів мистецтва та родинних реліквій, більшість із яких свого часу прикрашали палац Потоцьких у Тульчині.
Найбільше з Потоцьких долучився до розбудови маєтку Костянтин Костянтинович Потоцький, який народився та помер у с. Печері. Палацово-парковий комплекс доповнено прибудовами до основного корпусу та господарськими спорудами, серед яких вирізнялася вежа з курантами.
Замість старого костелу за проєктом Владислава Городецького було збудовано 1904 сакральний комплекс садиби, куди увійшли каплиця-усипальня, будинок органіста, брама з огорожею. У родинній усипальні були поховані кілька поколінь Потоцьких та Швейковських.
За К. Потоцького було значно розширено парк, який протягся і на лівий берег Південного Бугу. Від паркового фасаду прокладено сходинки у гранітних скелях, що вели до річки, де розбито англійський парк, були трьохарочний міст, купальні, гроти.
Сучасний стан
Останнім власником Печери (з 1909) був Францішек Салезій Потоцький (1877–1949). У 1918 разом із родиною виїхав у Польщу, забрав із собою чимало цінних речей та архіви печерської резиденції. Саме завдяки йому та згадкам його дружини Марії Малгожати (дівоче прізвище — Радзивілл) до нашого часу дійшли світлини та детальний опис інтер’єрів палацу.
Сам палац після поразки Української революції чекала доля більшості резиденцій на теренах України: розграбування і підпал. Остаточно палац було розібрано 1927, на його місці збудовано санаторій.
До нашого часу збереглися фрагменти палацово-паркового комплексу Потоцьких:
- головна брама з приміщеннями для вартових;
- комплекс каплиці-усипальні (рештки похованих, за однією з версій, було вивезено у Польщу, за іншими — знищено за часів радянської влади);
- господарські приміщення та паркові скульптури;
- паркові сходи, гроти, огорожа;
- липова алея, що вела від головної брами до палацу;
- млин у с. Сокілець (1921 переобладнано на гідроелектростанцію; 1992 пожежа знищили вся дерев’яні перекриття та елементи).
Від 2020 Фонд державного майна України оприлюднив наміри передати млин в оренду під готельний комплекс, базу відпочинку чи нешкідливе виробництво.
Додатково
Владислав Городецький народився у с. Шолудьки за 12 км від с. Печери, багато років товаришував з родиною Потоцьких. За свій проєкт не взяв плати від Потоцького. Відомо, що Костянтин Потоцький подарував Городецькому, який був влучним стрільцем та любителем полювання, іменну рушницю.
Галерея
|
Література
- Łojek J. Potomkowie Szczęsnego. Dzieje fortuny Potockich z Tulczyna 1799–1921. Lublin : Wydawnictwo Lubelskie, 1981. 324 p.
- Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej : w 11 t. 2 wyd., przejrzane i uzupełnione. Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1996. T. 10: Województwo bracławskie. P. 258–284.
- Лобко О. А. Теплицько-Бубновецько-Ситковецький маєток родини Потоцьких XIX — початку XX ст. // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Серія: Історичні науки. 2006. Т. 52. С. 18–26. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/78336d8a-c43e-4fe0-a9ae-7b094ca8710d/content
- Чубіна Т. Д. Рід Потоцьких в Україні (Тульчинська лінія). Черкаси : Черкаський ЦНТЕУ, 2008. 512 с.
- Polski Słownik Biograficzny : w 54 t. Warszawa; Kraków : Instytut Historii PAN, 2016. Т. 51. Р. 381.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Полинцев М. Є. Палацово-парковий комплекс Потоцьких-Швейковських у Печері // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Палацово-парковий комплекс Потоцьких-Швейковських у Печері (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
