Соціальні зміни
Соціа́льні змі́ни — процес виникнення, поширення, трансформації та зникнення суспільних і культурних явищ, соціальних відносин, інституцій, практик і способів поведінки індивідів та соціальних груп.
Соціальні зміни відбуваються постійно й охоплюють усе суспільство на різних рівнях: мікрорівні (особисті зв’язки, сім’я, громада, індивідуальні практики); мезорівні (соціальні групи, організації та рухи); макрорівні (національні та міжнародні соціальні системи). Найважливіші соціальні зміни є структурними й мають стійкий характер. Вони визначають напрям руху суспільства.
Зміст
Історична довідка
До Нового часу домінувало уявлення про циклічність змін у суспільстві (Полібій, Ібн Хальдун, Ж. Боден). У межах міфологічних і релігійних вчень існували есхатологічні (див. Есхатологія) погляди на історію. На основі змін у повсякденному сприйнятті часу й співвідношенні між традицією та сучасністю у середньовічній Європі почало формуватись уявлення про модерн, акумуляцію людського досвіду та наукового знання й лінійний поступ суспільства. Це знайшло відбиток в ідеї соціального прогресу доби Просвітництва і, згодом, філософії історії Г. В. Ф. Гегеля. Підходи до вивчення соціальних змін сформовано під час становлення соціології як науки в 19–20 ст. під впливом концепції прогресу та еволюційної парадигми.
О. Конт запропонував розрізняти у дослідженні суспільства соціальну статику й соціальну динаміку та виділяв три послідовні стадії суспільного прогресу.
К. Маркс створив впливову теорію діалектичного суспільного розвитку через суперечності матеріального виробництва і класову боротьбу.
Г. Спенсер побудував схему еволюції індивідуальних організмів через процеси диференціації як механізм «розвитку простого у складне».
М. Вебер аналізував в історичному контексті взаємозв’язок культурних процесів (зокрема, раціоналізації) та економічного розвитку.
Т. Парсонс, поєднавши еволюційну парадигму й системний підхід, розумів суспільний розвиток як спрямовані й послідовні еволюційні зміни в соціальній системі та її підсистемах, результатом яких було підвищення адаптивної спроможності. Такий системно-еволюціоністський підхід не залишав у розумінні суспільного розвитку місця для людини як а́ктора соціального і був телеологічним (див. Телеологія).
Для подолання цих обмежень Р. Дарендорф, Д. Локвуд та інші розглядали зміни та процеси диференціації в контексті конфлікту, а не лише інтеграції, тоді як Н. Луман, Н. Дж. Смелзер (1930–2017; США) та інші поставили під сумнів направленість соціальних змін. Д. Макадам (народився 1951; США), Ч. Тіллі (1929–2008; США) та інші продемонстрували роль суспільних рухів.
З 1980-х у соціології надають перевагу поняттю «соціальні зміни» перед більш спеціальними поняттями «еволюція», «прогрес» і «розвиток політичний».
У межах Міжнародної соціологічної асоціації діють дослідницькі комітети «Соціальні трансформації та соціологія розвитку» (з 1970) і «Суспільні рухи, колективна дія та соціальні зміни» (з 1994).
Інститутом соціології НАН України проводиться щорічне моніторингове дослідження соціальних змін «Українське суспільство» (з 1992). З питань соціальних змін публікуються журнали та монографії. Зокрема, Інститут соціології НАН України з 2014 видає збірник наукових праць «Українське суспільство: моніторинг соціальних змін».
Характеристика
Типи змін в суспільстві
Для характеристики особливостей суспільних процесів у часі використовують п’ять соціологічних понять: соціальні зміни, соціальний процес, тенденція, соціальний розвиток і прогрес соціальний. За цією типологією соціальні зміни є найзагальнішим поняттям і позначають будь-які відмінності, що відбуваються в суспільстві упродовж певного часу. Соціальний процес вказує на певну послідовність змін, а тенденція є спрямованим процесом. Соціальний розвиток зумовлений ендогенними факторами (пов’язаними з внутрішніми причинами). Прогрес — соціальний розвиток, напрям якого має позитивний характер у рамках певної системи цінностей.
Рівні дослідження
Соціальні зміни є об’єктом соціологічних, політичних, економічних та інших порівняльних досліджень. У сучасній соціології та політичних науках соціальні зміни вивчають:
- на індивідуальному рівні (діяльність індивідуальних а́кторів соціальних, які намагаються розв’язати конфлікти, пристосовуються та змінюють свій соціальний статус);
- на рівні соціальних груп і колективної дії (виникнення, успіх і невдачі соціальних рухів, взаємодії між груповими політичними а́кторами, що приводять до трансформації режимів, поширення інновацій в організаціях та мережах тощо);
- на макрорівні суспільства (структурні та інституціональні перетворення норм, цінностей, ролей, інститутів, інституціональних комплексів, класової структури й соціальних відносин тощо).
Ключовими елементами теорії соціальних змін для всіх рівнів є виявлення факторів змін, опис їхніх процесів, механізмів і а́кторів, визначення наслідків та напряму змін.
Компоненти
Соціальні зміни складаються з відносно незалежних компонентів, пов’язаних із віком, історичним періодом і характеристиками когорт. Розмежування ефектів цих складників є необхідною умовою для розуміння процесу соціальних змін та їхніх джерел. Це такі компоненти:
- перетворення, які зазнають індивідууми внаслідок вікових змін (наприклад, з віком люди можуть ставати більш консервативними, менш схильними до ризику, частіше мають проблеми зі здоров’ям);
- зміни, що відбуваються в ході розгортання різноманітних суспільних явищ і процесів — подій, конфліктів, інституціональних практик, поширення інновацій, тощо, а також результати дій а́кторів;
- демографічні зміни, які є результатом послідовної зміни поколінь.
Визначення природи соціальних змін є важливим, оскільки вони можуть означати або індивідуальний життєвий шлях, або прихід нових поколінь, які відрізнялись за своєю соціалізацією, або суттєві історичні події, що вплинули одночасно на всі вікові когорти.
Методи та дослідницькі операції
Для дослідження соціальних змін використовують аналіз порівняльний, спрямований на виявлення унікального та подій, що повторюються, і побудову типології на основі емпіричних даних. Дослідження мають бути лонгітюдними (дві або більше точок вимірювання) за дизайном соціологічного дослідження та поділяються на такі різновиди:
- трендові дослідження (моніторинг показників і виявлення тенденцій на різних вибірках);
- панельні дослідження (вивчення однієї вибірки);
- когортні дослідження (моніторинг певних груп на різних вибірках);
- вивчення випадку або етнографічне дослідження (глибинне і, часто, тривале дослідження із зануренням у контекст);
- історико-соціологічні дослідження (порівняльний історичний аналіз).
Під час проведення когортного аналізу та розмежування компонентів соціальних змін у деяких випадках можливо застосування методу лінійної декомпозиції для ідентифікації двох (із трикомпонентного комплексу вік — період — когорта) компонентів соціальних змін. Метод дозволяє отримати об’єктивну статистичну оцінку відмінностей усередині вікових когорт і між ними за певний період часу й розмежувати контекстуальний компонент історичного періоду та демографічний компонент зміни поколінь. Для виявлення причино-наслідкових зв’язків у соціальних змінах оптимальним є експериментальний дизайн дослідження зі стохастичним (випадковим) поділом на групи. Альтернативою є дизайн «природнього експерименту» із застосуванням методів інструментальних змінних, різниці-різниць та дизайну розриву регресії. В історико-соціологічних дослідженнях аналіз соціальних змін полягає у детальному порівнянні окремих випадків і виявленні структурних особливостей трансформацій [Ч. Тіллі, Т. Скочпол (нар. 1947; США), М. Манн (нар. 1942; Велика Британія) та інші].
Значення
За допомогою досліджень соціальних змін можна виявити напрями суспільного розвитку, інваріантні структури, роль соціальних інститутів та оцінити масштаб трансформацій. Вченими виявлено історичні тенденції збільшення і поширення прав людини (Т. Х. Маршалл), підвищення якості життя, спроможності вибору і свободи (А. Сен), емансипації та поширення цінностей самовираження (Р. Інглегарт) тощо.
Література
- Social Change and Modernity / Ed. By H. Haferkamp, N. Smelser. Berkeley : University of California Press, 1992. 444 p.
- Sztompka P. The Sociology of Social Change. Oxford : Blackwell, 1993. 368 p.
- Кутуєв П. В. Концепції розвитку та модернізації: еволюція дослідницьких програм соціологічного дискурсу. Київ : Сталь, 2005. 500 с.
- Українське суспільство 1992–2009. Динаміка соціальних змін / За ред. В. М. Ворони, М. О. Шульги. Київ : Інститут соціології НАН України, 2009. 560 с.
- Савельев Ю. Б. Когортный анализ и проблема разграничения компонентов социальных изменений: метод линейной декомпозиции тренда // Социологические исследования. 2015. № 10. С. 130–135.
- Савельєв Ю. Б. Суперечності сучасних теоретичних інтерпретацій суспільного розвитку, соціальної еволюції, модернізації і соціальних змін // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2015. № 3. C. 59–74.
- McMichael P. Development and Social Change: A Global Perspective. Los Angeles : Sage Publications, 2016. 394 p.
- Савельєв Ю. Б. Багатовимірна сучасність: соціальне включення в оцінці суспільного розвитку. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2017. 447 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Савельєв Ю. Б. Соціальні зміни // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Соціальні зміни (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.03.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
