Сіменон, Жорж Жозеф Крістіан
Сімено́н, Жорж Жозе́ф Крістіа́н (фр. Simenon, Georges Joseph Christian; 13.02.1903, м. Льєж, Бельгія — 04.09.1989, м. Лозанна, Швейцарія) — письменник, член Бельгійської королівської академії французької мови та літератури (з 1951), Американської академії мистецтв і літератури (з 1971). Писав французькою мовою.
|
Сіменон, Жорж Жозеф Крістіан (Simenon, Georges Joseph Christian) | |
|---|---|
| Псевдоніми | Крістіан Брюлль, Жан де Перрі, Жорж Сім, Жак Дерсонн, Люк Дорса, Жорж-Мартен-Жорж, Гастон Віалі та ін. |
| Народження | 13.02.1903 |
| Місце народження | Льєж |
| Смерть | 04.09.1989 |
| Місце смерті | Лозанна |
| Місце діяльності | Бельгія, США, Франція, Швейцарія |
| Напрями діяльності | література, художня проза, журналістика |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї службовця страхової компанії та продавчині галантерейного відділу великого магазину. Батько був французького походження, мати — нідерландського та прусського. З 1914 навчався в єзуїтському колежі Сен-Луї, з 1915 — у колежі Сен-Серве. Залишив колеж до складання іспитів.
Восени 1918 працював учнем пекаря, службовцем бібліотеки. З січня 1919 — репортер у консервативній газеті «Газетт де Льєж» («Gazette de Liège»). Почав писати романи. Після смерті батька (листопад, 1921) та військової служби у грудні 1922 вирушив до м. Парижа. Працював секретарем письменника Ж. О. Г. Біне-Вальмера (1875, Швейцарія —1940, Франція), з травня 1923 до весни 1924 — секретарем маркіза Р. Естютта де Трасі (1878–1947; Франція). Повернувся до журналістики. Співпрацював з журналістом Е. Мерлем (1884–1938; Франція), який заснував низку видань, зокрема, 1919 — сатиричний тижневик «Біла ворона» («Le Merle Blanc»), 1923 — ліву газету «Парі-Суар» («Paris-Soir»). Сіменон працював редактором і писав статті та оповідання для цих видань.
19.11.1925 підписав свій перший контракт з видавцем Ж. А. Фаяром (1866–1936; Франція) щодо видання сентиментального роману «Долороса» («Dolorosa»; 1928) під псевдонімом Крістіан Брюлль; відтоді розпочалася співпраця письменника з видавництвом, що тривала до 1934.
У романі «Нічний потяг» («Train de nuit»; 1930) уперше з’явився комісар Ж. Мегре, тоді ще як другорядний персонаж. Він присутній ще у трьох романах, підписаних різними псевдонімами. Романом «Петер-латиш» («Pietr-le-Letton»; 1931) започатковано детективну серію з цим персонажем. У видавництві «Фаяр» за три роки опубліковано 31 роман Сіменона (з них 9 романів без Мегре). Публікував свої твори також в інших видавництвах.
Багато подорожував. Побував у країнах Африки (1932), Східної Європи (1933), здійснив подорож навколо світу (1935). У червні 1933 від газети «Парі-Суар» у Туреччині брав інтерв'ю у Л. Троцького. Подорожі стали матеріалом 32 репортажів і надихнули на романи, дія яких відбувається у різних країнах.
1933 Сіменон підписав контракт з видавництвом «Галлімар». За 12 років у видавництві вийшло 56 книг (майже всі — психологічні романи). З 1938 жив у м. Ньєль-сюр-Мер (тепер регіон Нова Аквітанія). Під час Другої світової війни мешкав у департаментах Вандея та Приморська Шаранта. З 1940 був представником Бельгійської держави у справах бельгійських біженців.
Після звільнення Франції від нацистів 1945 письменника звинувачували у колабораціонізмі. Однією з причин було те, що 28.02.1941 він підписав угоду з кінокомпанією «Континенталь» (створена 1940 Й. Геббельсом) стосовно прав на постановку фільмів за його романами. Восени 1945 Сіменон виїхав до США, де жив до 1955.
З 1945 до кінця життя співпрацював із паризьким видавництвом «Пресс де ла Сіте» («Presses de la Cité»), в якому вийшли 114 його творів (з них 52 про Мегре).
Навесні 1955 Сіменон повернувся до Франції, жив у м. Каннах. 1957 оселився у Швейцарії в замку Ешаданс.
Був головою журі Брюссельського міжнародного кінофестивалю (1958), Каннського кінофестивалю (1960).
У грудні 1963 переїхав до м. Епалінга неподалік м. Лозанни у будинок, зведений за його планом.
З 1972 перестав писати романи, але працював над біографічними творами, які диктував. Від 1974 жив у м. Лозанні.
Творчість
Творчість Сіменона включає понад 400 романів та оповідань.
Свою першу книгу «На мості стрільців» («Au pont des Arches»; 1921), гумористичний роман з льєжських звичаїв, підписав псевдонімом Жорж Сім. За період між літом 1924 і 1931 написав близько 190 невеликих за обсягом романів під 17 псевдонімами, найчастіше підписувався Крістіан Брюлль, Жан де Перрі, Жорж Сім, Жак Дерсонн, Люк Дорса, Жорж-Мартен-Жорж, Гастон Віалі. Ці романи можна поділити на три категорії: легкі, сентиментальні та пригодницькі.
Згодом публікувався під власним прізвищем. Приблизно за півстоліття опублікував під своїм прізвищем 192 романи (75 детективів про комісара Мегре та 117 творів, які він називав «важкими або жорстокими романами»), 155 оповідань, 25 біографічних творів. Створив близько 10 тис. персонажів. Твори Сіменона перекладені 55 мовами та були видані у 44 країнах світу тиражами понад 500 млн примірників. Сіменон — третій (після Ж. Верна та А. Дюма) з найбільш перекладених у світі франкомовних письменників.
Водночас Сіменон є автором популярної, масової літератури, творцем образу комісара Мегре і автором психологічних романів. В образі Мегре він показав детектива, який зберігає людяність, має інтуїцію, почуття справедливості та девізом якого є «зрозуміти й не судити». Захоплюючий сюжет поєднується в романах з розкриттям людських характерів і спробами викриття пороків суспільства, що породжує злочинність: «Мегре подорожує» («Maigret voyage»; 1958), «Мегре і бродяга» («Maigret et le clochard»; 1963) та інші. У романі «Мемуари Мегре» («Les Mémoires de Maigret»; 1950) сам комісар Мегре, який вже пішов у відставку, розповідає про свою зустріч з Сіменоном, згадує своє життя і роботу в поліції.
Серед найвідоміших творів: «Незнайомці в домі» («Les Inconnus dans la maison»; 1940) — роман на тему особистості, яка поставила себе поза суспільством, алкоголізму та батьківства; «Вдова Кудерк» («La Veuve Couderc»; 1942) — детективний роман про стосунки двох абсолютно різних персонажів, який вважають близьким до роману А. Камю «Сторонній»; «Лист до мого судді» («Lettre à mon juge»; 1947) — роман, написаний від імені засудженого за вбивство коханки; «Сніг був брудний» («La neige était sale»; 1948) — роман, в якому злочин відбувається на тлі нацистської окупації.
Свій стиль Сіменон визначав як «імпресіоністичний реалізм», зазначав, що його великий роман — це мозаїка маленьких романів. Всесвіт, створений Сіменоном, порівнюють з романами О. де Бальзака.
Автор автобіографічних книг «Я згадую» («Je me souviens»; 1945), «Педігрі» («Pédigree»; 1948) та інших.
Україніка
Сіменон двічі побував на теренах України (у м. Одесі). Уперше він приїхав у травні 1933 зі Стамбула на кораблі як французький журналіст. З м. Одеси він вирушив до м. Батумі (тепер Грузія). Письменник опублікував про м. Одесу 23 статті, був одним із небагатьох, хто написав про голод в Україні. Враження від подорожі до СРСР надихнули його на написання роману «Люди навпроти» («Les Gens d’un face», 1933), який вважають його найяскравішим політичним твором. П. Ассулін назвав цей твір антикомуністичним.
Удруге Сіменон побував в м. Одесі 1965, побачив зміни, які відбулися у місті. Установив зв’язок з Одеським державним літературним музеєм, листувався з його співробітниками, подарував музею трубку, схожу на трубку Мегре та кілька книжок.
В автобіографічному романі «Педігрі» він згадує про одеситку Ф. Ставітську, яка навчалася у м. Льєжі та 1910–1914 мешкала у пансіоні його матері. Студенти-емігранти збиралися вечорами, дискутували про революцію та літературу.
Українською мовою твори Сіменона перекладали П. Соколовський, М. Мещеряк, А. Кисіль та ін.
Визнання
Сіменон увійшов до десятки найвидатніших бельгійців (за версією бельгійського телебачення).
Відзначений нагородою Товариства письменників детективного жанру Америки (1966).
Льєжським університетом створено Центр досліджень і фондів Жоржа Сіменона (1976).
За творами Сіменона знято десятки кінофільмів і телесеріалів у Франції та по всьому світу.
Сіменону були присвячені виставки у м. Льєжі 1993 і 2003.
У м. Делфзейлі (Нідерланди) було відкрито пам’ятник комісару Мегре (1966, скульптор П. Д’Гонт).
У м. Льєжі встановлено пам’ятник Сіменону (2004, скульптор Р. Ленертц).
Додатково
У Е. Мерля виникла ідея використати популярність Сіменона для того, щоб 1927 успішно розпочати видання нової газети «Парі-Матен» («Paris-Matin»). Враховуючи швидкість написання творів Сіменоном, він запропонував поставити скляну клітку розміром шість на шість метрів на терасі кабаре «Мулен-Руж» із письменником усередині. Сіменон за тиждень має завершити роман, тема та дійові особи якого будуть визначені опитуванням, ініційованим газетою. Сіменон нічого не дізнається до того, як увійде в скляну клітку, він буде там писати на очах у всіх. Публіка зможе прочитати сторінки роману одразу ж, як вони будуть написані. Проєкт не було здійснено, але він сприяв зростанню популярності письменника.
Твори
- Œuvres complètes : en 72 t. Lausanne : Rencontre, 1967–1973.
- Tout Simenon : en 27 t. Paris : Presses de la Cité, 1988–1993.
- À la conquête de Tigy. Lettres 1921–1924. Paris : Julliard, 1995. 600 p.
- Romans. Paris : Gallimard, 2003. 1600 p.
- У к р. п е р е к л. — Брати Ріко. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1962. 166 с.
- Метре в міністра // Всесвіт. 1967. № 3. С. 85–105; № 4. С. 106–141.
- Замах на бродягу. Романи та повісті. Київ : Дніпро, 1968. 382 с.
- Справа Сен-Ф’якрів. Порт у тумані. Тюрма. Київ : Радянський письменник, 1969. 360 с.
- Клуб «100 ключів». Київ : Молодь, 1981. 336 с.
- Люди навпроти // Всесвіт. 1991. № 4. С. 53–118.
- Мегре в «Пікретсі». Київ : Скарбниця, 1991. 240 с.
Література
- Шрайбер Э. Л. Жорж Сименон. 2-е изд., доп. Ленинград : Ленинградский государственный университет, 1983. 335 с.
- Bresler F. L’Énigme Georges Simenon. Paris : Balland, 1985. 342 p.
- Модестова H. A. Комиссар Мегрэ и его автор. 2-е изд., доп. Киев : Киевский государственный университет, 1990. 242 с.
- Балаханов В. Е. Жорж Сименон, Жюль Мегрэ и другие // Все романы о Мегрэ : в 22 т. Москва : Российское право, 1992. Т. 1. 460 с.
- Boutry M.-P. Les 300 Vies de Simenon. Paris : L’Arsenal, 1995. 415 p.
- Assouline Р. Simenon. Paris : Gallimard, 1996. 1072 р.
- Сіменон Жорж // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / За ред. Н. Михальської, Б. Щавурського. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. Т. 2. С. 523.
- Notable Crime Fiction Writers : in 2 vol. / Ed. by R. C. Evans. Ipswich : Salem Press, 2021.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Сіменон, Жорж Жозеф Крістіан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сіменон, Жорж Жозеф Крістіан (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.02.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
