Гіджра
Гі́джра (хіджра; араб. هجرة, hijra — переселення, відбуття) — в ісламі, у переважному розумінні — вимушене переселення мусульманської громади під проводом Мухаммада з м. Мекки до м. Ясріба (тепер Медина) у 622. Одна з поворотних подій історії ісламу. Від року гіджри веде літочислення традиційний місячний мусульманський календар (а також сонячні календарі — іранський і османський).
Історична довідка
Причиною еміграції мусульманської спільноти з рідного міста стало посилення гонінь на мусульман з боку меккан-язичників.
Першим переселенням став від’їзд частини мусульман у 615–616 до Ефіопії, де на той час існувало міцне християнське Аксумське царство. Подія відома як «ефіопська гіджра». Аксумський цар (негус) надав притулок і захист десяткам сподвижників Пророка, які також сповідували віру в Єдиного Бога. Більшість із них повернулися в Аравію після переселення Мухаммада в м. Ясріб.
Особлива небезпека нависла над Мухаммадом після смерті його дядька й опікуна Абу Таліба та дружини Хадіджи (обидві події сталися в 619), Пророк лишився без захисту й покровительства з боку племені. Спроба Мухаммеда знайти притулок у м. Таіфі (619) зазнала невдачі.
Близько 621 представники двох ясрібських племен (за переказом, 12 осіб) таємно присягли Мухаммаду на вірність під час традиційного паломництва до Кааби (т. з. Перша клятва при Акабі, або «присяга 12-ти»). Частина історіографів ісламу стверджують і про другу зустріч із ясрібськими вірними, що сталася рік потому, коли присягу на захист Мухаммада склали вже 75 осіб (т. з. Друга клятва при Акабі, або «присяга війни»). Після цих подій почалося масове переселення (гіджра) мусульман до м. Ясріба. Останніми виїхали Мухаммад та його найближчі соратники — Абу Бакр й Алі ібн Абу Таліб (вересень 622).
Корінні мешканці м. Ясріба, котрі навернулися в іслам та надали притулок і захист мусульманам-переселенцям у своїх домівках, отримали назву ансари (букв. — помічники [Пророка]). Місто Ясріб після прибуття Мухаммада було поступово перейменоване на Мединат ан-Набі (з араб. — Місто Пророка), або Медину.
Мусульмани-емігранти з м. Мекки й ті, хто повернулися після «ефіопської гіджри» і возз’єдналися з одновірцями в м. Медині, відомі як мугаджири (букв. — ті, хто переселився). Саме вони сформували еліту мусульманської спільноти.
Рік гіджри оголосив початком нового мусульманського літочислення другий халіф Умар ібн аль-Хаттаб у 637–639 (відлік почався з 1-го дня 1-го місяця мухаррама, що припав, за підрахунками, на 16 липня 622). Через те, що місячний рік коротший за сонячний, дата початку нового року за гіджрою щоразу зміщується. Так, 30 липня 2022 (за літочисленням від Різдва Христового, григоріанським календарем) мусульмани України, як і їхні одновірці в світі, зустріли 1444 рік Гіджри.
Інші значення терміна
У мусульманському дискурсі гіджрою також називають вихід пророка Ібрагіма (в юдео-християнській традиції — Авраама) з рідної країни; вихід євреїв з Єгипту. Термін часом вживають на позначення переселення мусульманських релігійних меншин з території панівної мусульманської більшості (наприклад, «гіджра хариджитів»).
Заклики ісламських духовних лідерів у Новий час до гіджри мусульман з територій християнських європейських держав призвели до хвиль еміграції, зокрема й татарського населення Криму (після захоплення півострова Російською імперією).
У суфійській літературі гіджра оспівана як внутрішня духовна подорож, позбавлення від прив’язаності до матеріальних речей і мирського світу назагал, повернення до свого Творця.
Термін гіджра вживався і на позначення відмови (бойкоту) мусульман Африки і Південно-Східної Азії співпрацювати з колоніальною адміністрацією. Назагал політико-правова концепція гіджри привернула особливу увагу богословів і правників у 19 — 1-й пол. 20 ст. У цей період актуалізовано і термін «духовна гіджра».
У широкому розумінні — еміграція будь-якого мусульманина, що зазнає утисків на рідній землі, обмежень у свободі віросповідання (з дозволу авторитетного керівника спільноти).
Значення
Подія гіджри посідає виняткове місце в історії ісламу; мусульманські богослови розглядають її як початок нової епохи, культури, цивілізації, світової історії назагал. Виклик гіджри, що вимагав залишити рідні місця, будинки, майно, звичне середовище і спосіб життя, відмовитися від кровних зв’язків заради релігійних, тлумачать як акт віри, випробування і відданості ісламу. Переселення мусульман до м. Медини започаткувало вироблення й устійнення організаційних, віроповчальних, релігійно-культових, нормативно-правових засад життя умми. Гіджра вплинула на мову і стиль Корану, ставлення до інших релігій і етнічних спільнот. З подією гіджри пов’язують і початки творення першої арабської держави — Халіфату. Медина стала другим за значенням після Мекки священним містом ісламу.
Література
- Masud M. Kh. The Obligation to Мigrate: the Doctrine of Hijra in Islamic Law // Muslim Travellers: Pilgrimage, Migration and the Religious Imagination / Ed. by D. Eickelman, J. Piscatori. Berkeley : University of California Press, 1990. Р. 29–49.
- Holt Р., Lambton А., Lewis В. The Cambridge History of Islam : in 4 vol. Cambridge : Cambridge University Press, 2000. Vol. 1. 523 р.
- Hughes A. W. Muslim Identities: An Introduction to Islam. New York : Columbia University Press, 2013. 312 р.
- Лубський В. І., Харьковщенко Є. А., Лубська М. В. та ін. Іслам: історія і сучасність. Київ : Центр учбової літератури, 2014. 632 с.
- Kamali М. Н. The Significance of Hijrah in Islam // Islam and Civilisational Renewal Journal. 2014. № 5 (1). P. 122–124. URL: https://icrjournal.org/index.php/icr/article/view/426
- Anthony S. W. Muhammad and the Empires of Faith: The Making of the Prophet of Islam. Berkeley; Oakland : University of California Press, 2020. 304 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Гіджра // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гіджра (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
