Відмінності між версіями «Берлінська наступальна операція 1945»
(Створена сторінка: остання великомасштабна наступальна операція військ у Другій світовій війні на східно...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | '''Берлі́нська наступа́льна опера́ція 1945''' — завершальна битва на теренах Європи у ході [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Стратегічна наступальна [[операція]] радянських військ тривала 16.04–08.05.1945. Завершила розгром нацистських військ і призвела до [[Капітуляція Німеччини у Другій світовій війні|капітуляції Німеччини у Другій світовій війні]]. | |
| + | |||
| + | ==Історична довідка== | ||
| + | ==Командувачі, сили та плани сторін== | ||
| + | Стратегічна наступальна операція проводилась 16.04–8.05.1945 радянськими військами 1-го Білоруського фронту (командувач — маршал [[Жуков, Георгій Костянтинович|Г. Жуков]]), 2-го Білоруського фронту (командувач — маршал [[Рокоссовський, Костянтин Костянтинович|К. Рокоссовський]]) та [[Перший Український фронт|1-го Українського фронту]] (командувач — маршал [[Конєв, Іван Степанович|I. Конєв]]) [[Червона армія|Червоної армії]]. | ||
| + | |||
| + | До операції були залучені 168 стрілецьких, 12 кавалерійських, 7 механізованих і 13 танкових [[Корпус військовий|корпусів]], а також 10 польських піхотних [[Дивізія|дивізій]] і польський танковий корпус 1-ї та 2-ї армії Війська Польського (загалом близько 2,5 млн осіб, понад 6200 [[Танк|танків]] та [[Самохідна артилерійська установка|самохідних артилерійських установок]], близько 42 тис. [[Гармата|гармат]] і [[Міномет|мінометів]], близько 7500 [[Літак|літаків]]). | ||
| + | |||
| + | Їм протистояли війська німецьких груп армій «Вісла» [командувач — генерал-полковник Г. Гейнріці (1886; тепер Росія — 1971; тепер Німеччина)] і «Центр» [командувач — фельдмаршал Ф. Шернер (1892–1973; тепер Німеччина)] у складі: 53 піхотних, 7 танкових, 9 моторизованих, 5 артилерійських дивізій, 4 артилерійських корпусів, 16 артилерійських і мінометних [[Бригада|бригад]], близько 50 різних [[Полк|полків]] і 100 окремих піхотних [[Батальйон|батальйонів]] (усього близько 1 млн вояків, 1500 танків та до 3300 літаків). | ||
| + | |||
| + | На Берлінському напрямку [[Наступ|наступу]] радянських військ по р. [[Одер]] і його притоці р. Нейсе противник спорудив три смуги [[Оборона|оборони]], загальна глибина якої разом із укріпленнями м. [[Берлін|Берліна]] досягала 100 км. | ||
| + | |||
| + | Відповідно до планів Ставки Верховного головнокомандування (СВГК) Червона армія мала прорвати оборону противника, завдавши потужних ударів на шести ділянках. Унаслідок цього передбачено оточити берлінське угруповання, розділити його на частини та знищити кожну з них. На 12–15-й день операції заплановано вихід до р. [[Ельба]] та з’єднання з союзниками. Головну роль у наступі відведено 1-му Білоруському фронту. Війська під командуванням Г. Жукова із Кюстринського плацдарму мали штурмувати [[Оборони лінія|лінію оборони]] противника на Зеєловських висотах, які закривали дорогу на м. Берлін. І. Конєву наказано форсувати р. Нейсе, вдарити по м. Берліну танковими арміями П. Рибалка (1894; тепер Україна — 1948; тепер Росія) та Д. Лелюшенка (1901–1987; тепер Росія) і, досягши р. Ельба, разом із фронтом К. Рокосовського з’єднатися з союзниками. Наступ призначено на 16.04.1945. | ||
| + | |||
| + | ==Характеристика== | ||
| + | ==Перебіг операції== | ||
| + | Відповідно до завдань і очікуваних результатів Берлінська операція поділялася на три етапи. | ||
| + | |||
| + | Перший етап (16–19.04) — прорив одерсько-нейсенського [[Рубіж|рубежу]] оборони, який уможливлював оточення м. Берліна з півдня. | ||
| + | |||
| + | Другий етап (19–25.04) — оточення та поділ військ противника на окремі частини. | ||
| + | |||
| + | Третій етап (26.04–08.05) — знищення оточених угрупувань, захоплення м. Берліна та повне придушення опору противника. | ||
| + | |||
| + | 30.04 берлінське угруповання розділено на ізольовані частини, а 02.05 — збройний опір ворога переважно припинено. | ||
| + | |||
| + | 14–15.04 війська 1-го Білоруського фронту провели [[Розвідка|розвідку]] боєм, з метою виявлення сильних і слабких сторін оборони противника, вогневих позицій та щоб змусити його підтягнути резерви до лінії зіткнення. | ||
| + | |||
| + | 16.04 о 3-й год. за місцевим часом розпочалася артилерійська й [[авіаційна підготовка]] на ділянці 1-го Білоруського та 1-го Українського фронтів. | ||
| + | |||
| + | Війська 1-го Білоруського фронту почали наступ з [[Атака (військова справа)|атак]] укріпленої лінії оборони противника на Зеєловських висотах, проте успіху не досягли. За наказом Г. Жукова до боїв залучено обидві танкові армії, які разом із [[Піхота|піхотою]] мали прорвати другу смугу оборони противника (за первісним задумом танкові підрозділи планували ввести в [[бій]] після прориву другої смуги оборони противника). Близько 19-ї години радянські війська вийшли на лінію передових частин 3-ї та 5-ї ударних армій, однак далі просунутися не змогли. Наприкінці другого дня операції війська фронту прорвали тактичну зону оборони лише в смузі 5-ї ударної та 8-ї гвардійської армій. | ||
| + | |||
| + | Зважаючи на обставини, Г. Жуков наказав припинити [[штурм]] та перегрупувати війська. До задіяних біля Зеєловських висот підрозділів підтягнули [[Артилерія|артилерію]] фронту, яка почала систематичний обстріл позицій 9-ї армії. Німецьке командування змушене було залучити до оборони майже всі свої оперативні резерви. До кінця доби радянські війська вийшли на підступи до третьої оборонної смуги. Танкові армії, що почали бої в перший день операції, не змогли відірватися від піхоти. Темп наступу військ 1-го Білоруського фронту був повільним, підрозділи зазнали значних утрат. До кінця 17.04 війська виконали завдання лише першого дня операції, що унеможливлювало виконання плану оточення берлінського угруповання противника. | ||
| + | |||
| + | Війська 1-го Українського фронту почали штурмові дії вранці 16.04 та успішно форсували р. Нейсе. До кінця наступного дня вони завершили прорив усієї тактичної зони оборони противника та розгромили його оперативні резерви на Котбуському напрямку. Це створювало сприятливі умови для розвитку наступу. | ||
| + | |||
| + | 17.04 СВГК наказала І. Конєву повернути 3-тю й 4-ту гвардійські танкові армії на північний захід для удару по м. Берліну з півдня, щоб полегшити прорив військам 1-го Білоруського фронту, які вели бої на Зеєловських висотах. Одночасно 2-й Білоруський фронт мав форсувати р. Одер і не пізніше 22.04 головними силами фронту завдати удару на південний захід в обхід м. Берліна з півночі. | ||
| + | |||
| + | Надвечір 19.04 війська ударного угруповання 1-го Білоруського фронту за підтримки артилерії та авіації, відбиваючи численні [[Контратака|контратаки]] ворога, завершили прорив третьої лінії оборони — усього одерського оборонного рубежу глибиною до 30 км. Здобувши можливість продовжувати наступ, 21–22.04 війська 1-го Білоруського фронту вийшли до передмістя м. Берліна. | ||
| + | |||
| + | Війська 1-го Українського фронту вийшли до німецької столиці з півдня та заходу 21.04, а 23.04 підійшли до околиць міста. Наступного дня форсували р. Ельба та зустрілися з військами 12-ї американської групи армій генерала О. Бредлі (1893–1981; США) у районі м. Торгау. 25.04 підрозділи 1-го Українського та 1-го Білоруського фронтів з’єдналися на захід від м. Берліна в районі м. Кетцина, оточивши все берлінське угруповання противника. | ||
| + | |||
| + | На вулицях м. Берліна тривали жорстокі бої; бійці [[Фольксштурм|фольксштурму]], [[Гітлерюгенд|гітлерюгенду]] і невеликі загони [[СС]] чинили впертий опір, стріляючи з [[Барикада|барикад]] і вікон на горищах, знищуючи танки [[Фаустпатрон|фаустпатронами]]. 26–28.04 радянським військам вдалося розділили берлінське угруповання на три ізольовані частини. | ||
| + | |||
| + | Від 28.04 до 02.05 підрозділи 150-ї та 171-ї стрілецьких дивізій 79-го стрілецького корпусу 3-ї ударної армії вели бої в центрі німецької столиці — штурмували [[рейхстаг]]. У ніч на 29.04 німецькі війська контролювали смугу у 2–3 км, завдовжки до 16 км. 30.04 частини Червоної армії захопили рейхстаг. Перший комендант рейхстагу, командир 756-го стрілецького полку, полковник Ф. Зінченко (1902; тепер Росія — 1991; Україна) наказав розвідникам полку М. Єгорову (1923–1975; тепер Росія) та М. Кантарії (1920; тепер Грузія — 1993; Росія) під керівництвом лейтенанта [[Берест, Олексій Прокопович|О. Береста]] за підтримки автоматників роти І. Сьянова (1905; тепер Казахстан — 1988; тепер Росія) встановити на даху рейхстагу рано вранці 01 травня прапор Військової ради 150-ї стрілецької дивізії 3-ї ударної армії. | ||
| + | |||
| + | За офіційною інформацією, 30 квітня [[Гітлер, Адольф|А. Гітлер]] разом з Є. Браун (1912–1945; тепер Німеччина) покінчили життя самогубством у фюрербункері ([[Бункер (військова справа)|бункері]] рейхсканцелярії). | ||
| + | |||
| + | 02.05.1945 залишки берлінського гарнізону на чолі з начальником оборони м. Берліна генералом артилерії Г. Вайдлінгом (1891; тепер Німеччина — 1955; тепер Росія) склали зброю і здалися в полон. Радянські війська взяли м. Берлін. | ||
| + | |||
| + | ==Підсумки операції== | ||
| + | Під час Берлінської наступальної операції 1945 радянські війська оточили і знищили потужне угруповання ворожих військ, розгромили до 70 піхотних, 23 танкових і механізованих дивізій противника, взяли в полон понад 400 тис. осіб. Після падіння м. Берліна та втрати життєво важливих районів нацистське командування змушене було підписати капітуляцію Німеччини у Другій світовій війні. | ||
| + | |||
| + | ==Втрати== | ||
| + | В історіографії існують розбіжності щодо кількісних показників втрат під час операції. За підрахунками дослідників періоду [[СРСР]], втрати Червоної армії в особовому складі становлять 78 291 солдат і офіцер загиблими та 274 184 особи — пораненими; у військовій техніці — 1997 танків, 2108 одиниць артилерії, 917 літаків. Сучасні вітчизняні дослідники історії Другої світової війни висловлюють сумніви щодо об’єктивності таких підрахунків, оскільки їх багаторазово занижували на догоду керівництву СРСР та [[Росія|Росії]]. | ||
| + | |||
| + | ==Література== | ||
| + | Фоменко А. Усе таємне стає явним. Вигадки й правда про радянсько-німецьку війну 1941–1945 років: Історичний нарис. Дніпро : ПП «Ліра ЛТД», 2006. 200 с. | ||
| + | Beevor A. Berlin: The Downfall 1945. London : Penguin Books, 2007. 489 p. | ||
| + | Tissier T. Le. Marshal Zhukov at the Oder. The Decesive Battle for Berlin. 2nd ed. Cheltenham : The History Press, 2021. 452 p. | ||
| + | Бівор Е. Друга світова війна / Пер. з англ. В. Горбатько. Київ : КМ-Букс, 2022. 824 с. | ||
| + | |||
| + | == Автор ВУЕ == | ||
| + | * [[Автор_ВУЕ::Сидоров С. В.|С. В. Сидоров]] | ||
| + | * [[Автор_ВУЕ::Пилявець Р. І.|Р. І. Пилявець]] | ||
| + | {{Цитування_автор}} | ||
| + | [[Категорія:Військова справа]] | ||
| + | [[Категорія:Воєнна історія]] | ||
| + | [[Категорія:Історія України]] | ||
| + | [[Категорія:Історія Другої світової війни]] | ||
| + | [[Категорія:Друга світова війна]] | ||
| + | [[Категорія:Поняття]] | ||
| + | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
| + | [[Категорія:е-ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
| + | {{Оприлюднено | ||
| + | |Науковий напрям=Військова справа | ||
| + | |Дефініція=завершальна битва на теренах Європи у ході Другої світової війни. Стратегічна наступальна операція радянських військ тривала 16.04–08.05.1945. Завершила розгром нацистських військ і призвела до капітуляції Німеччини у Другій світовій війні. | ||
| + | |Статус гасла=Оприлюднено | ||
| + | |Аудіосупровід= | ||
| + | |Відео= | ||
| + | |Аудіо= | ||
| + | |Ілюстрації= | ||
| + | |Обсяг гасла= | ||
| + | |Рік оприлюднення=2024 | ||
| + | |Місяць оприлюднення=02 | ||
| + | |Дата оприлюднення=05 | ||
| + | }} | ||
Поточна версія на 13:40, 5 лютого 2024
Берлі́нська наступа́льна опера́ція 1945 — завершальна битва на теренах Європи у ході Другої світової війни. Стратегічна наступальна операція радянських військ тривала 16.04–08.05.1945. Завершила розгром нацистських військ і призвела до капітуляції Німеччини у Другій світовій війні.
Зміст
Історична довідка
Командувачі, сили та плани сторін
Стратегічна наступальна операція проводилась 16.04–8.05.1945 радянськими військами 1-го Білоруського фронту (командувач — маршал Г. Жуков), 2-го Білоруського фронту (командувач — маршал К. Рокоссовський) та 1-го Українського фронту (командувач — маршал I. Конєв) Червоної армії.
До операції були залучені 168 стрілецьких, 12 кавалерійських, 7 механізованих і 13 танкових корпусів, а також 10 польських піхотних дивізій і польський танковий корпус 1-ї та 2-ї армії Війська Польського (загалом близько 2,5 млн осіб, понад 6200 танків та самохідних артилерійських установок, близько 42 тис. гармат і мінометів, близько 7500 літаків).
Їм протистояли війська німецьких груп армій «Вісла» [командувач — генерал-полковник Г. Гейнріці (1886; тепер Росія — 1971; тепер Німеччина)] і «Центр» [командувач — фельдмаршал Ф. Шернер (1892–1973; тепер Німеччина)] у складі: 53 піхотних, 7 танкових, 9 моторизованих, 5 артилерійських дивізій, 4 артилерійських корпусів, 16 артилерійських і мінометних бригад, близько 50 різних полків і 100 окремих піхотних батальйонів (усього близько 1 млн вояків, 1500 танків та до 3300 літаків).
На Берлінському напрямку наступу радянських військ по р. Одер і його притоці р. Нейсе противник спорудив три смуги оборони, загальна глибина якої разом із укріпленнями м. Берліна досягала 100 км.
Відповідно до планів Ставки Верховного головнокомандування (СВГК) Червона армія мала прорвати оборону противника, завдавши потужних ударів на шести ділянках. Унаслідок цього передбачено оточити берлінське угруповання, розділити його на частини та знищити кожну з них. На 12–15-й день операції заплановано вихід до р. Ельба та з’єднання з союзниками. Головну роль у наступі відведено 1-му Білоруському фронту. Війська під командуванням Г. Жукова із Кюстринського плацдарму мали штурмувати лінію оборони противника на Зеєловських висотах, які закривали дорогу на м. Берлін. І. Конєву наказано форсувати р. Нейсе, вдарити по м. Берліну танковими арміями П. Рибалка (1894; тепер Україна — 1948; тепер Росія) та Д. Лелюшенка (1901–1987; тепер Росія) і, досягши р. Ельба, разом із фронтом К. Рокосовського з’єднатися з союзниками. Наступ призначено на 16.04.1945.
Характеристика
Перебіг операції
Відповідно до завдань і очікуваних результатів Берлінська операція поділялася на три етапи.
Перший етап (16–19.04) — прорив одерсько-нейсенського рубежу оборони, який уможливлював оточення м. Берліна з півдня.
Другий етап (19–25.04) — оточення та поділ військ противника на окремі частини.
Третій етап (26.04–08.05) — знищення оточених угрупувань, захоплення м. Берліна та повне придушення опору противника.
30.04 берлінське угруповання розділено на ізольовані частини, а 02.05 — збройний опір ворога переважно припинено.
14–15.04 війська 1-го Білоруського фронту провели розвідку боєм, з метою виявлення сильних і слабких сторін оборони противника, вогневих позицій та щоб змусити його підтягнути резерви до лінії зіткнення.
16.04 о 3-й год. за місцевим часом розпочалася артилерійська й авіаційна підготовка на ділянці 1-го Білоруського та 1-го Українського фронтів.
Війська 1-го Білоруського фронту почали наступ з атак укріпленої лінії оборони противника на Зеєловських висотах, проте успіху не досягли. За наказом Г. Жукова до боїв залучено обидві танкові армії, які разом із піхотою мали прорвати другу смугу оборони противника (за первісним задумом танкові підрозділи планували ввести в бій після прориву другої смуги оборони противника). Близько 19-ї години радянські війська вийшли на лінію передових частин 3-ї та 5-ї ударних армій, однак далі просунутися не змогли. Наприкінці другого дня операції війська фронту прорвали тактичну зону оборони лише в смузі 5-ї ударної та 8-ї гвардійської армій.
Зважаючи на обставини, Г. Жуков наказав припинити штурм та перегрупувати війська. До задіяних біля Зеєловських висот підрозділів підтягнули артилерію фронту, яка почала систематичний обстріл позицій 9-ї армії. Німецьке командування змушене було залучити до оборони майже всі свої оперативні резерви. До кінця доби радянські війська вийшли на підступи до третьої оборонної смуги. Танкові армії, що почали бої в перший день операції, не змогли відірватися від піхоти. Темп наступу військ 1-го Білоруського фронту був повільним, підрозділи зазнали значних утрат. До кінця 17.04 війська виконали завдання лише першого дня операції, що унеможливлювало виконання плану оточення берлінського угруповання противника.
Війська 1-го Українського фронту почали штурмові дії вранці 16.04 та успішно форсували р. Нейсе. До кінця наступного дня вони завершили прорив усієї тактичної зони оборони противника та розгромили його оперативні резерви на Котбуському напрямку. Це створювало сприятливі умови для розвитку наступу.
17.04 СВГК наказала І. Конєву повернути 3-тю й 4-ту гвардійські танкові армії на північний захід для удару по м. Берліну з півдня, щоб полегшити прорив військам 1-го Білоруського фронту, які вели бої на Зеєловських висотах. Одночасно 2-й Білоруський фронт мав форсувати р. Одер і не пізніше 22.04 головними силами фронту завдати удару на південний захід в обхід м. Берліна з півночі.
Надвечір 19.04 війська ударного угруповання 1-го Білоруського фронту за підтримки артилерії та авіації, відбиваючи численні контратаки ворога, завершили прорив третьої лінії оборони — усього одерського оборонного рубежу глибиною до 30 км. Здобувши можливість продовжувати наступ, 21–22.04 війська 1-го Білоруського фронту вийшли до передмістя м. Берліна.
Війська 1-го Українського фронту вийшли до німецької столиці з півдня та заходу 21.04, а 23.04 підійшли до околиць міста. Наступного дня форсували р. Ельба та зустрілися з військами 12-ї американської групи армій генерала О. Бредлі (1893–1981; США) у районі м. Торгау. 25.04 підрозділи 1-го Українського та 1-го Білоруського фронтів з’єдналися на захід від м. Берліна в районі м. Кетцина, оточивши все берлінське угруповання противника.
На вулицях м. Берліна тривали жорстокі бої; бійці фольксштурму, гітлерюгенду і невеликі загони СС чинили впертий опір, стріляючи з барикад і вікон на горищах, знищуючи танки фаустпатронами. 26–28.04 радянським військам вдалося розділили берлінське угруповання на три ізольовані частини.
Від 28.04 до 02.05 підрозділи 150-ї та 171-ї стрілецьких дивізій 79-го стрілецького корпусу 3-ї ударної армії вели бої в центрі німецької столиці — штурмували рейхстаг. У ніч на 29.04 німецькі війська контролювали смугу у 2–3 км, завдовжки до 16 км. 30.04 частини Червоної армії захопили рейхстаг. Перший комендант рейхстагу, командир 756-го стрілецького полку, полковник Ф. Зінченко (1902; тепер Росія — 1991; Україна) наказав розвідникам полку М. Єгорову (1923–1975; тепер Росія) та М. Кантарії (1920; тепер Грузія — 1993; Росія) під керівництвом лейтенанта О. Береста за підтримки автоматників роти І. Сьянова (1905; тепер Казахстан — 1988; тепер Росія) встановити на даху рейхстагу рано вранці 01 травня прапор Військової ради 150-ї стрілецької дивізії 3-ї ударної армії.
За офіційною інформацією, 30 квітня А. Гітлер разом з Є. Браун (1912–1945; тепер Німеччина) покінчили життя самогубством у фюрербункері (бункері рейхсканцелярії).
02.05.1945 залишки берлінського гарнізону на чолі з начальником оборони м. Берліна генералом артилерії Г. Вайдлінгом (1891; тепер Німеччина — 1955; тепер Росія) склали зброю і здалися в полон. Радянські війська взяли м. Берлін.
Підсумки операції
Під час Берлінської наступальної операції 1945 радянські війська оточили і знищили потужне угруповання ворожих військ, розгромили до 70 піхотних, 23 танкових і механізованих дивізій противника, взяли в полон понад 400 тис. осіб. Після падіння м. Берліна та втрати життєво важливих районів нацистське командування змушене було підписати капітуляцію Німеччини у Другій світовій війні.
Втрати
В історіографії існують розбіжності щодо кількісних показників втрат під час операції. За підрахунками дослідників періоду СРСР, втрати Червоної армії в особовому складі становлять 78 291 солдат і офіцер загиблими та 274 184 особи — пораненими; у військовій техніці — 1997 танків, 2108 одиниць артилерії, 917 літаків. Сучасні вітчизняні дослідники історії Другої світової війни висловлюють сумніви щодо об’єктивності таких підрахунків, оскільки їх багаторазово занижували на догоду керівництву СРСР та Росії.
Література
Фоменко А. Усе таємне стає явним. Вигадки й правда про радянсько-німецьку війну 1941–1945 років: Історичний нарис. Дніпро : ПП «Ліра ЛТД», 2006. 200 с. Beevor A. Berlin: The Downfall 1945. London : Penguin Books, 2007. 489 p. Tissier T. Le. Marshal Zhukov at the Oder. The Decesive Battle for Berlin. 2nd ed. Cheltenham : The History Press, 2021. 452 p. Бівор Е. Друга світова війна / Пер. з англ. В. Горбатько. Київ : КМ-Букс, 2022. 824 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Сидоров С. В., Пилявець Р. І. Берлінська наступальна операція 1945 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берлінська наступальна операція 1945 (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
