Абашидзе, Іраклій Віссаріонович
Абаши́дзе, Іра́клій Віссаріóнович (груз. ირაკლი ბესარიონის ძე აბაშიძე; 23.11.1909, м. Хоні, тепер Імеретія, Грузія — 14.01.1992, м. Тбілісі, Грузія) — поет і державний діяч, академік (1960) та віце-президент НАН Грузії (1970–1992).
|
Абашидзе, Іраклій Віссаріонович (ირაკლი ბესარიონის ძე აბაშიძე) | |
|---|---|
| Народження | 1909 |
| Місце народження | Хоні, Імеретія, Грузія |
| Смерть | 1992 |
| Місце смерті | Тбілісі, Грузія |
| Alma mater | Тбіліський державний університет, Тбілісі |
| Напрями діяльності | літературна творчість, поезія, політика |
Життєпис
Почав друкуватися з 1928, навчаючись на філологічному факультеті Тбіліського університету. Дебютна книжка «Кілька віршів» (1931), а також інші твори 1930–1960-х позначені громадянським звучанням. Вірш «Я, капітан Бухаїдзе» (1942), написаний на честь воїна-фронтовика, став народною піснею. У певних творах цього періоду («Жовтневий рапорт», «Відкритий лист американському письменникові», «Грузія квітує», «На ХХ з’їзді») свідомо йшов на компроміс із комуністичною владою.
1960 організував експедицію грузинських учених і літераторів до Палестини, де в монастирі Св. Хреста було віднайдено гаданий портрет Шота Руставелі (є версія, що це останній притулок поета). Написана під враженням від поїздки поетична збірка «Слідами Руставелі» (1972) здобула велику популярність у Грузії та за її межами. У збірках «Наближення» (1966), «Вітри в долині Ріоні» (1979), «Чи справжній ти» (1984) розкрився ліричний талант Абашидзе. Книга спогадів «Дзвін з тридцятих років» (1992) доповнила його грані як публіциста й громадянина.
Абашидзе плекав традиції грузинсько-українських літературних взаємин. Написав вірш «В Україні». Шанував українську класику: виступав зі статтями про Тараса Шевченка («Великий Кобзар»; 1961), Лесю Українку. 1964 зробив доповідь на урочистому засіданні Спілки письменників Грузії, присвяченому 100-річчю від дня народження Тараса Шевченка. Переклав твори Тараса Шевченка («Заповіт», «Лілея», «Москалева криниця»), Лесі Українки («Конвалія», «Коли втомлюся я життям щоденним», «Поет під час облоги»), Івана Франка («Гімн», поезії з циклу «Веснянки»). Вірш «Знов кличе Алазані» присвятив Миколі Бажану: поетів єднала довголітня творча дружба; навзаєм Микола Бажан присвятив Абашидзе вірш «Сходження на Зедазені» (грузинський переклад — Нії Абесадзе) та переклав низку його поезій. Окремі вірші Абашидзе перекладали Максим Рильський, Дмитро Павличко, Іван Драч, Борис Олійник, Світлана Жолоб, Рауль Чілачава.
Іраклій Абашидзе — голова Верховної Ради Грузинської РСР (1971–1990), перший секретар (голова) правління Спілки письменників Грузії (1953–1967), засновник і головний редактор Грузинської радянської енциклопедії (з 1966). Усвідомлюючи становище рідного народу в політичних, економічних, культурних умовах Радянського Союзу, намагався всебічно сприяти прогресу Грузинської РСР. На шляху до грузинської незалежності підтримав Звіада Гамсахурдія.
Визнання
- Герой Соціалістичної Праці (1979);
- лауреат Державної премії Грузії (1966);
- лауреат Міжнародної премії ім. Дж. Неру (1972).
Твори
- У к р. п е р е к л. — Палестино, Палестино! Київ, 1966.
- День Грузії. Київ, 1968.
- Вітри в долині Ріоні. Київ, 1982.
- Поезії. Київ, 1987.
- Ти докоряєш мені; Вгамуйся // Бажан М. Вибрані твори у 2 т. Київ, 2004. Т. 2: Переклади.
Література
- Грицик Л. В. Іраклій Абашідзе. Київ, 1979.
- ირაკლი აბაშიძე — 90 (მოგონებათა კრებული). თბილისი [Іраклію Абашідзе — 90 (Збірник спогадів)]. Тбілісі, 1999.
