Авіньйона історичний центр
Авіньйо́на істори́чний центр: Папський палац, ансамбль єпископської резиденції, Авіньйонський міст (фр. Centre historique d’Avignon: Palais des Papes, ensemble épiscopal et Pont d’Avignon) — пам’ятки архітектури французького м. Авіньйон, пам'ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1995).
Папський палац (Le Palais des Papes), найбільший в Європі сакральний архітектурний комплекс, збудовано 1335–1364 за часів правління пап Бенедикта ХІІ і Климента VІ французькими архітекторами П. Пуассоном і Ж. де Лувром на скелястому пагорбі, де раніше розташовувався Єпископський палац. Одна з найбільших середньовічних готичних споруд Європи (загальна площа 15 тис. м2). Палац водночас був церквою, резиденцією та замком. За часів правління пап у Авіньйоні (див. Авіньйонське папство) неодноразово добудовувався. У новому палаці спорудили каплицю для проведення папських богослужінь, звели нові башти. Замок, каплиці оздобили фресками (італійський художник М. Джованнетті), килимами та гобеленами, готичними меблями, скульптурами й дерев’яними стелями. За часів правління пап Інокентія VI та Урбана V завершилось оформлення внутрішнього подвір’я. У 17–18 ст. палац був резиденцією легатів та віце-легатів. 1791 у роки Французької революції папський палац зазнав грабувань і плюндрувань. Попри те, що 1840 він був занесений до списку історичних монументів Франції, 1810–1906 його використовували як військові казарми, а 1811–1871 в одній з частин палацу розташовувалася в’язниця. 1907 у його стінах було відкрито національний музей. Тут також розташовані Архіви департаменту Воклюз (з 1883), Музей Старого Авіньйона і графства Венессен (з 1924), Міжнародний центр конгресів (з 1976). З 1947 щороку тут відбувається Авіньйонський фестиваль.
Поряд з Папським палацом розташований архітектурний ансамбль споруд колишньої єпископської резиденції: площа палацу з фасадом будинку Монетного двору, Малий палац, собор Нотр-Дам де Дом (Notre-Dame-des-Doms), міський фортечний мур. У 14 ст. площу займали будинки, лише у 16–17 ст. вона стала набувати сучасного вигляду. 1614 навпроти Папського палацу зведено Монетний двір, будинок у стилі італійського бароко, на фасаді — герб родини кардинала Боргезе (тепер — Консерваторія). Неподалік розташовується Малий палац (Petit Palais), колишня резиденція архієпископа (14 ст.; загальна площа 300 м2). З 1976 тут діє музей, в якому зібрана унікальна колекція з 300 творів італійського і провансальського живопису і скульптури. Поряд розміщується кафедральний собор Нотр-Дам де Дом, назва якого, за одним із припущень, походить від лат. Domo episcopali — Будинок єпископа. Перша згадка про собор датується 1037, освячено 1111. Нова споруда будувалася у 12 ст. За час перебування в Авіньйоні пап у соборі проводилися найважливіші релігійні церемонії. Усередині церква має просторе приміщення, до якого в 14–16 ст. добудовано бокові капели. Тут розміщена гробниця папи Бенедикта ХІІ та надгробок Іоанна ХХІІ. Апсида, повністю перероблена у 1600, освітлюється п’ятьма вікнами. Портик оздоблено рельєфними колонами та коринфськими капітелями. Собор вивершується незвичним романcьким куполом з величезною позолоченою статуєю Діви Марії (1859). Зачинений під час Французької революції, знов освячений 1822. Поблизу розташовується колишній міський мур (збудовано 1357–1372; довжина — 4 км; висота — 8 м; зруйновано 1411, відновлено 1860 архітектором Е. Віолле-ле-Дюком).
За ним на річці Рона зберігся зруйнований арковий кам’яний міст Сен-Бенезе (Le pont Saint-Bénezet). За легендою, міст збудував пастух Бенезе за наказом Бога (будівництво завершилося 1185). Він мав 900 м довжини та складався з 22 арок. Тоді це був єдиний міст через Рону від Ліона до Середземного моря. Неодноразово руйнувався, зокрема, через повінь. Від 17 ст. не використовується. На сьогодні залишилося чотири арки і каплиця. Міст відомий також завдяки французькій народній пісні 15 ст. «Sur le Pont d’Avignon» («На Авіньйонському мосту»).
Література
- Girard J. Évocationdu vieil Avignon. Paris, 1959.
- Provence, Côte d’Azure. Paris, 2000.
- Vaucluse. Paris, 2001.
