Антологія
Антоло́гія (грец. ἀνϑολογια, букв. — збирання квітів, трактат про квіти, від ἄνϑος — квітка і λόγος — слово, вчення) — збірник окремих творів різних авторів здебільшого одного жанру, періоду, тематики тощо.
Зміст
Історична довідка
Прототипом першої антології вважають збірку епіграм «Вінок» давньогрецького поета Мелеагра із Гадари (1 ст. до н. е.), що вміщувала твори 47 поетів.
Антології в давньоруській літературі представлено «ізборниками», «цвєтниками», у російській та українській літературі 19 ст. — альманахами і збірниками.
До середини 19 ст. в Росії антологіями називали переважно збірки античної поезії; антологійними могли бути вірші, перекладені з грецької та латинської мов, а також написані на теми і за зразками античних поетів.
Згодом антології презентували літературу певного народу, періоду, епохи, жанру.
Антології в Україні та українською мовою
В Україні антологія з’явилися у 2-й половині 19 ст.: «Антологія руська» (1881), де вміщено твори 42 українських поетів, зокрема І. Котляревського, М. Шашкевича, Т. Шевченка, Ю. Федьковича, С. Руданського, І. Франка.
Особливого розвитку та поширення антологія набула від початку 20 ст.: «Вік» (1900–1902), «Акорди» (1903), «Українська муза» (1908) та ін.
З часом не лише збільшилася кількість видань, а й змінювалося наповнення, оскільки антологія могла вміщувати твори певного періоду («За 25 літ», 1924), відображати розвиток окремого жанру («Українська радянська новела», 1948; «Українська радянська п’єса», т. 1–5, 1949–1955; «Українська радянська поезія», 1951; «Антологія українського оповідання», т. 1–4, 1960; «Антологія української поезії», т. 1–4, 1957; т. 1–6, 1984–1986; «Антологія української радянської одноактної п’єси», т. 1–3, 1980–1981 та ін.), поєднувати окремі твори однієї теми («Аполлонова лютня. Київські поети 17–18 ст.», 1982; «Пісні Купідона: Любовна поезія на Україні 16 — поч. 19 ст.», 1984; «Земна нев’януча краса. Українська пейзажна лірика», 1986 та ін.).
Відмінними за наповненням від українських були антології, видані за межами України: «Розстріляне відродження» (Париж, 1959), «Координати. Антологія сучасної української поезії на Заході» (Нью-Йорк, 1969) та ін.
На сучасному етапі розвитку антологія набула функції швидкого реагування на зміни в літературному процесі, показника визначення ідентичності, а інколи й самоствердження літературного канону чи пошуку інакшої літератури поза прийнятним стандартом.
Видаються також антології філософського, соціологічного, економічного та іншого спрямування, створюючи нові форми та види антологій. Розвиток антології як метажанру помітно зростає, поповнюючи перелік друкованих видань сотнями нових зразків: «Свічадо: Антологія сучасної української поезії» (2016), «Литаври» (2016), «Вольтова дуга: Антологія (50 українських поетів)» (2016), «Порода: Антологія українських письменників Донбасу» (2017), «Соловецький етап. Антологія» (2018) та ін.
В українському перекладі видано антології азербайджанської, білоруської, вірменської, грузинської, латиської, російської, таджицької поезії, а також чеської, словацької, польської, болгарської, угорської, французької, народів Африки тощо.
Антології української літератури видано в Польщі, Румунії, Чехії, Словаччині та ін. країнах.
Галерея
Джерела
ДСТУ 3017 : 2015. Видання. Основні види. Терміни та визначення. Київ : Держспоживстандарт України, 2016. 42 с.
Література
- Смирнов И. П. Олитературенное время: (Гипо)теория литературных жанров. Санкт-Петербург : Издательство Русской Христианской гуманитарной академии, 2008. 264 с.
- Галета О. І. Антологія як репрезентативний жанр нової української літератури // Питання літературознавства. 2013. Вип. 88. С. 157–172.
- Галета О. І. Від антології до онтології: антологія як спосіб репрезентації української літературри кінця ХІХ — початку ХХІ столітті. Київ : Смолоскип, 2015. 640 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Федченко П. М. Антологія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антологія (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 08.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
