Базельський собор
Ба́зельський собо́р (Базельський синод, Базельсько-Ферраро-Флорентійсько-Римський собор) — Вселенський собор Католицької церкви у 1431–1449; початково скликаний папою Мартином V у м. Базелі (тепер Швейцарія). Став кульмінацією боротьби конциліаризму і папства.
Зміст
Історична довідка
Скликаний в умовах церковної кризи, падіння авторитету папства і Католицької церкви після Великої західної схизми 1378–1417, розгортання Соборного руху, гуситських воєн 1419–1434 (т. з. Богемської реформації). Мав на порядку денному питання церковних реформ, канонічної дисципліни, врегулювання конфлікту з гуситами, умиротворення міжнародних відносин, ставлення до іншовірних; вже в ході Собору було порушено питання возз’єднання Західної й Східної церков (див. Флорентійська церковна унія 1439).
Ще до відкриття Собору папа Мартин V пішов з життя. Встиг призначити повноважним легатом кардинала Дж. Чезаріні. За кілька місяців до початку роботи Собору Святий престол посів папа Євгеній IV.
Базельський собор працював з 1431 по 1449: спершу у м. Базелі, 1437–1439 — у м. Феррарі, 1439–1443 — у м. Флоренції, 1443–1445 — у м. Римі, з 1448 — у м. Лозанні. Католицька церква визнає легітимними лише ті сесії, що збиралися у 1431–1437. Наступні засідання, залежно від історіографічного підходу, вважають або окремим Ферраро-Флорентійським собором, або 17-м Вселенським (Базельсько-Ферраро-Флорентійсько-Римським) собором.
Учасники Базельського собору з 1432 були розподілені (порівну від кожної «нації» й кожного щаблю церковної ієрархії) по 4-х депутаціях — віри, миру, реформи Церкви і загальних справ.
Робота Собору перебігала в атмосфері гострої полеміки й недовіри сторін. Папа Євгеній IV намагався закрити Собор вже після 1-ї сесії, однак його позиція (і відповідна булла) викликали негативну реакцію в Європі, зокрема і серед вищих політичних кіл та університетської спільноти. Влітку 1433 папа відкликав своє рішення і визнав Собор легітимним.
Найактивніша соборна діяльність припала на період 1433–1436. Остаточний розрив між папою і учасниками Собору відбувся в 1437, після переміщення з’їзду, за папським рішенням, до м. Феррари. Подальше загострення конфлікту з папою (аж до звинувачення в єресі та обрання нового понтифіка) підірвало авторитет Собору, Католицької церкви в цілому й здобрило ґрунт для європейської Реформації.
До середини 1443 в Соборі взяло участь сукупно бл. 3,5 тис. осіб.
Діяльність та ухвали Собору
Базельський собор підтвердив рішення Констанцького собору (1414–1418) про примат Вселенських соборів над папою; ухвалив декрети про регулярне скликання помісних та провінційних соборів, новий порядок виборів папи, реформу складу та нові повноваження кардинальської колегії, церковне судочинство (зокрема про обмеження прав апеляції до папського суду), про ставлення до юдеїв та іншовірних, проти розпусти духовенства, симонії; оголосив про скасування низки податків у папську казну та розподіл доходів Папської області тощо. Позаяк частина декретів обмежувала владу папи, вони не були визнані Римською курією, але стали джерелами церковного права у помісних церквах (насамперед Франції та Німеччини).
Собору вдалося досягти замирення з поміркованим крилом гуситів, т. з. чашниками (в квітні 1433 у м. Базель прибула велика делегація гуситів, бл. 300 осіб), наслідком чого стало укладання «Празьких компактатів» (1436), повернення гуситів у лоно Католицької церкви і примирення з імператором Священної Римської імперії. Базельський собор намагався й перебрати на себе миротворчі функції у політичних конфліктах в Європі (зокрема, між Францією й Англією, Польщею і Литвою, між німецькими князями та ін.).
Гострі зіткнення і розкол між учасниками Собору викликало питання про місце можливих перемовин католицької та православної ієрархії для укладання унії між Західною й Східною церквою (актуалізованої в умовах загроз візантійській державності).
18.09.1437 папа Євгеній IV наказав перенести засідання собору до м. Феррари. Значна частина учасників не підкорилися його розпорядженням, лишилися в м. Базелі та пішли на відкриту конфронтацію з понтифіком. З погляду Католицької церкви, Базельський собор у 1437–1449 продовжився як схизматичний.
08.01.1438 папа відкрив засідання Собору у м. Феррарі (за ін. підходом — розпочав новий Собор), головним питання якого було унійне, й відлучив від церкви решту учасників Базельського собору. На Феррарських сесіях були скасовані попередні соборні декрети щодо обмеження папської влади. У відповідь базельці засудили рішення папи, ухвалили рішення про тимчасове відсторонення його від престолу, а 1439 на підставі декрету «Три істини» (лат. «Tres Veritates») оголосили про позбавлення Євгенія IV влади й обрали папою Амедея VIII, герцога Савойського (узяв ім’я Фелікс V). Втім, юрисдикцію антипапи практично ніхто не визнав.
Проте, авторитет Базельського собору, який на цей час полишила більшість церковної ієрархії на чолі з кардиналом Чезаріні, був підірваний. Натомість Євгеній IV завдяки компромісним угодам набув підтримку з боку більшості європейських монархів. Після укладання Флорентійської унії 1439 його авторитет як законного очільника церкви в Європі став непорушним. Прибічники Соборного руху зазнали поразки.
Декрет «Tres Veritates» був засуджений і заборонений папською буллою від 04.09.1439. Богословський догмат про Непорочне зачаття Діви Марії, прийнятий вже після перенесення Собору в м. Феррару (1439), теж не був визнаний папою (увійшов у корпус догматів католицизму лише 1854).
Рештки кворуму 25.06.1448 перебралися в м. Лозанну. 1449 Собор визнав нового папу — Миколая V й оголосив про свій розпуск. Фелікс V на почесних умовах склав папську тіару.
Значення
Собор став ареною боротьби за верховну владу в Католицькій церкві між прихильниками папізму й захисниками традицій соборності в християнстві. Конциліаристи вбачали шлях подолання церковної кризи в обмеженні папської влади й розширення повноважень Вселенських соборів як вищих законодавчих і судових органів церкви.
Фактична поразка Соборного руху в ініціюванні та реалізації реформ Католицької церкви стала одним із чинників Реформації. Поряд із тим, полеміка щодо верховенства влади і запитаних змін здобрила ґрунт для пошуку нових моделей церковної організації, співвідношення духовної і світської влади.
Декрети Базельського собору не ввійшли в офіційні збірники документів Вселенських соборів, однак стали джерелами канонічного права у Франції та Німеччині (зокрема, вплинули на доктрини і практики галліканізму).
Додатково
- У роботі Ферраро-Флорентійського собору взяло участь вище духовенство Східної церкви під проводом візантійського імператора Івана VIII Палеолога і Константинопольського патріарха Йосипа II. Руську церкву представляв на Соборі митрополит Київський і всієї Русі Ісидор (див. Ісидор Київський). Був поборником унії, отримав від папи сан кардинала і повноваження папського легата. Зворотною дорогою, що пролягала через терени Угорщини, Польщі, України, Ісидор провів літургії в католицьких храмах міст Буди, Кракова, Львова тощо. По приїзді до м. Москви митрополита Ісидора було арештовано й засуджено.
- Невдовзі по закінченні Собору хроніст, придворний історіограф і поет Жорж Шателен (1405–1475; Франція) написав п’єсу «Базельський собор» у жанрі мораліте.
Література
- Stieber J. W. Pope Eugenius IV, the Council of Basle and the Secular and Ecclesiastical Authorities in the Empire. The Conflict over supreme Authority and Power in the Church. Leiden : Brill, 1978. 514 р.
- Alberigo G. La chiesa conciliare. Identità e significato del conciliarismo. Brescia : Paideia, 1981. 368 р.
- Müller Н. Die Franzosen, Frankreich und das Basler Konzil (1431–1449) : in 2 bd. Paderborn : Schöningh, 1990.
- Sobory w Bazylei oraz w Ferrarze/Florencji. Papież Eugeniusz IV // Chadwick Н. Historia rozłamu Kościoła wschodniego i zachodniego. Od czasów apostolskich do Soboru florenckiego / Przekład z angielski P. Sajdek. Kraków : WAM, 2009. Р. 327–345.
- Зема В. Конциліаризм і витоки унійних процесів // Україна в Центрально-Східній Європі. 2018. Вип. 18. С. 61–113.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Базельський собор // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Базельський собор (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
