Бакинський нафтогазоносний район
Баки́нський нафтогазоно́сний райо́н — економічний регіон із видобутку нафти й газу на Апшеронському півострові та прилеглій акваторії Каспійського моря з центром у м. Баку, Азербайджан.
Нафта й газові родовища містяться в покладах пісків і пластах пісковиків неогенового та палеогенового віків, зім’ятих у складки (брахіантикліналі) із розривами й порушеннями. Глибина розповсюдження родовищ нафти й газу — до 4 500 м.
Зміст
Історична довідка
Видобуток нафтопродуктів на Апшеронському півострові розпочався в 1-му тисячолітті до н. е. і, за свідченнями перських і арабських джерел, майже не припинявся впродовж усього середньовіччя. Про процес перегонки нафти на Апшероні є згадки в історика Мухаммеда Бекрана (12–13 ст.; Туркменістан). Процеси видобутку, зберігання та застосування бакинської нафти описав Марко Поло (1264); у 17 ст. є згадки мандрівника Кятіба Челебі (1609–1657; Османська імперія).
Перший ґрунтовний опис бакинського нафтового промислу зробив 1683 натураліст Е. Кемпфер (1651–1716; Німеччина), який приблизно оцінив видобуток нафти в 700 пудів на добу. 1803 вперше у світовому досвіді Гаджи Мансурбеков (1768–1835; Азербайджан) розпочав морський видобуток нафти колодязями в Бібі-Ейбатській бухті. Коли за Гюлістанським мирним договором 1813 Бакинське ханство відійшло до Російської імперії, майже всі нафтові колодязі належали хану Гусейну-Кулі (1774–1845). 1825 їх було залучено до російської скарбниці й надано у платне використання відкупникам.
Винахід 1853 гасу й гасової лампи (Й. Зег, І. Лукасевич, м. Львів) спричинили різке зростання потреб на нафтопродукти й започаткували формування нафтової промисловості, одним зі світових лідерів якої став Бакинський нафтогазоносний район. Казенна відкупна система проіснувала до 1872 і за імператорським наказом Олександра II була замінена «Правилами нафтового промислу», які впровадили приватну власність на ділянки родовищ і видобувні виробки. 1873 було проведено перший аукціон із продажу ділянок нафтових родовищ на Апшеронському півострові.
Перший нафтопереробний завод на Апшероні (у сел. Балаханах, тепер смт) збудовано 1837 за проектом директора бакинських і ширванських нафтових і соляних промислів М. Воскобойникова (1803–після 1846; Росія). 1870 в м. Баку функціонували 47 нафтопереробних заводів. До 1880-х основну частину видобутку давали нафтові колодязі, пізніше — свердловинна технологія (першу нафтову свердловину пробурено 1846–1848 у передмісті Баку Бібі-Ейбаті). 1868 інженери Л. де Бур (1840–1889; Росія) та О. фон Бурмейстер (1832–1886; Росія) почали перші буріння нафтових свердловин способом інженера О. Ленца (1835–1906; Росія). Роботи проводила акційна нафтова компанія «Бакинське нафтове товариство» В. Кокорева (1817–1889; Росія). Перша фонтануюча свердловина пробурена 1871 у сел. Балаханах компанією «Товариство братів Мірзоєвих»; управитель нафтових промислів — гірничий інженер С. Квітка (1855–1917; Україна).
1879 засновано «Товариство нафтового виробництва ‘‘Брати Нобель’’» (див. Нобель, Альфред Бернхард), яке зайняло провідну роль завдяки системній модернізації промислів і впровадженню низки винаходів і новацій, зокрема Д. Менделєєва, К. Лисенка (1836–1903; Росія), В. Шухова: транспортування нафти трубопроводами з паровими помпами та вагонами-цистернами, металеві циліндричні резервуари-нафтосховища, нові бурильні штанги, парове й електричне обладнання бурильних робіт, перший у світі залізний танкер-пароплав «Зороастр» (започаткував наливний спосіб перевезення нафти та гасу), застосування мазутних форсунок (т. з. нобелівська форсунка Шухова), які розпочали поступ мазутних корабельних двигунів тощо.
1899–1901 Бакинський район тримав світове лідерство з нафтовидобутку (близько 11,5 млн т, 49 % світового видобутку), проте вже з 1902 спостерігається відставання від нафтової промисловості США. 1897–1907 збудовано трубопровід Баку–Батум (тепер м. Батумі, Грузія) протяжністю понад 800 км, який відкрив світові ринки нафтопродуктам (гасу) Бакинського району.
Найбільші нафтові компанії очолювали азербайджанські підприємці та меценати А. Мамедов, Г. Тагієв, М. Нагієв, М. Мухтаров, Ш. Асадулаєв; російські промисловці В. Кокорєв, П. Губонін, К. Зубалов; вірменські фінансисти й підприємці О. Мірзоян (Мірзоєв), О. Манташев, М. Арамянц, С. Ліаносян (Ліанозов), а також родини Нобелів, Ротшильдів, Рильських, Вішау та ін.
Нафтогазодобування в СРСР
Утвердження більшовицької влади в Азербайджані (1920) призвело до націоналізації та занепаду нафтової промисловості. Утворена компанія «АЗНАФТА» (1920) стабілізувала видобуток лише в середині 1930-х. 1924 в смт Суруханах пробурена перша у світі свердловина глибиною 600 м за допомогою турбобура (двигуна, розміщеного безпосередньо у свердловині над буровим долотом) конструкції М. Капелюшникова (1886–1959; Росія).
1926 розпочала роботу перша крекінг-установка для отримання високоякісного бензину за способом С. Квітки.
1929–1931 у м. Баку побудувано завод для крекінг-процесу за проектом В. Шухова, М. Капелюшникова та Ф. Рустамбекова (1867–1946; Росія).
1932 засипано Бібі-Ейбатську бухту (роботи тривали з 1909) і видобуток прибережної нафти розпочався зі штучного насипу.
У роки Другої світової війни Бакинський район забезпечував радянську армію і промисловість пальним і нафтопродуктами.
У 1946 за 42 км від берега Каспію відкрито найбільше нафтове родовище Бакинського району Нафтові Камені («Нефт-Дашлари») і розпочалося будівництво першої в світі стаціонарної морської платформи за межами прибережної смуги. 1949 тут видобуто першу нафту, 1958 розпочато будівництво на палях та естакадах навколо платформи селища на воді — морської нафтової бази.
До 1951 Бакинський район займав перше місце в колишньому СРСР за видобутком нафти. 1971 видобуто мільярдну тонну нафти з початку промислової розробки Бакинського району.
Нафтодобування після розпаду СРСР
1992 — засновано Державну нафтову компанію Азербайджанської Республіки СОКАР (SOCAR), яка комплексно об’єднала видобуток, переробку, транспортування, проектування та будівництво інфраструктури нафти й газу.
2005 розпочав роботу нафтопровід Баку–Тбілісі–Джейхан протяжністю 1 770 км.
Додатково
За свідченням вченого й мандрівника Кятіба Челебі, «навколо фортеці Баку знаходиться близько 500 колодязів, з яких видобувають білу й чорну нафтову олію». Виходи нафтового газу на поверхню сприяли утворенню сталих вогняних факелів («вічних вогнів»), навколо яких вогнепоклонники утворювали храми та місця паломництва (Атешгяг та ін.).
Досвід нафтовидобутку в Бакинському районі відображено в перших у світовій науковій літературі монографій з нафтовидобутку: К. Лисенко, «Нафтове виробництво» (1876); Д. Менделєєв, «Нафтова промисловість у Північно-Американському штаті Пенсильванія та на Кавказі» (1877) і «Бакинська нафтова промисловість у 1886 р.»; В. Шухов, «Механічні споруди нафтової промисловості» (1883) та «Нафтопроводи» (1884).
1912 голова Бакинського відділення Імператорського технічного товариства С. К. Квітка отримав патент на революційний винахід «Отримання бензину високотемпературним розщепленням мазуту під тиском і без нього» (на рік випередивши аналогічний патент В. Бартона, США).
Цитата
«Якщо нафта королева, то Баку її трон». (В. Черчилль).
Цитування за джерелом: Мир-Бабаев М. Ф. Краткая история азербайджанской нефти. Баку : Азернешр, 2009. 376 с.
Література
- Мир-Бабаев М. Ф. Краткая история азербайджанской нефти. Баку : Азернефть, 2009. 376 с.
- Білецький В. С., Гайко Г. І., Орловський В. М. Історія та перспективи нафтогазовидобування. Львів : Новий Світ — 2000, 2019. 302 с.
- Haiko H., Biletsky V. The History of Industrial Oil Extraction in Azerbaijan (the 19th — beginning of the 20th centuries) // Схід. 2019. № 4 (162). С. 35–40.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Бакинський нафтогазоносний район // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бакинський нафтогазоносний район (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.06.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
