Бакіллані, Абу Бакр Мухаммад, аль
Ба́кіллані, Абу Бакр Муха́ммад, аль (аль-Бакіллані; повне ім’я — Абу Бакр Мухаммад ібн ат-Таїб ібн Мухаммад ібн Джафар аль-Бакіллані; араб. أبو بكر محمد بن الطيب الباقلاني; дата народження достеменно невідома, бл. 940–950, м. Басра, тепер Ірак — 05.06.1013, м. Багдад, тепер Ірак) — мусульманський вчений, богослов, правознавець, систематизатор і популяризатор учення ашаритської школи каламу (див. Ашаризм).
|
Бакіллані, Абу Бакр Мухаммад, аль (أبو بكر محمد بن الطيب الباقلاني) | |
|---|---|
| Народження | бл. 940–950«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.94. |
| Місце народження | Басра |
| Смерть | 05.06.1013 |
| Місце смерті | Багдад |
| Місце поховання | Багдад |
| Напрями діяльності | богослов'я, право, філософія |
| Традиція/школа | іслам, ашаризм |
Життєпис
Народився в м. Басрі. Навчався каламу й філософії в учнів аль-Ашарі (вважається представником другої генерації ашаритських філософів); правознавству — у вчених-малікітів. Продовжив навчання у м. Багдаді, де вивчав хадиси, опанував мистецтво полеміки.
По поверненні в м. Басру вчителював; поширював і захищав основи ашаризму. Уславився як ритор, оратор, полеміст з найскладніших теологічних і правових питань.
У добу правління Адуда ад-Даули (949–983) з династії Буїдів (Бувейхідів) був запрошений до м. Шираза взяти участь у теологічних дискусіях при дворі еміра (бл. 970). Набув авторитету полемікою з шиїтами й мутазилітами; був призначений вчителем сина еміра — Самсама ад-Даули. Згодом за дорученням Адуда ад-Даули направлений посланником до візантійського імператора. Дійшли згадки про його подорож з офіційним посольством до м. Константинополя для участі у дебатах (бл. 981–983). Полемізував з християнськими теологами у присутності імператора (Василія ІІ).
Після смерті Адуда ад-Даули переїхав до м. Багдада, де провів майже всю решту життя. Вчителював у головній мечеті міста — аль-Мансур (тепер не існує), мав значну кількість учнів. Був суддею (каді) у м. Багдаді, уславився як знавець фікху.
Помер 1013 (403 від часу хіджри), похований у м. Багдаді, неподалік від могили засновника ханбалітського мазгабу (див. Ханбаліти) Ахмада ібн Ханбаля (780–855; Ірак).
Основні праці
Захищав погляди ашаризму щодо сутності й видів Божественних атрибутів, нествореності Корану, онтологічної атомістики, концепції «привласнювання» дій людиною, співвідношення розуму й віри, можливості бачити Бога тощо. Виклав перше систематичне формулювання ашаритської доктрини.
Автор понад 50-ти праць (зберігся перелік), які присвячені теологічним і юридичним питанням, полеміці з опонентами, спростуванню інших релігій, обстоювання вищості Корану. До нашого часу дійшли 6 із них. Богословські погляди найсистемніше викладені у «Пропедевтиці» («Вступній книзі для початківців»), де автор піддав критиці віровчення християнства, зороастризму, юдаїзму та низки мусульманських шкіл, виклав філософсько-метафізичні основи сунітського ісламу, уявлення про Аллаха та Його імена тощо.
Визнання
Аль-Бакіллані відводять провідну роль у систематизації й популяризації ашаризму, хоча його власний внесок у доктрину є предметом дискусій. Обстоював сунізм у полеміці з іншими ідейними течіями (хариджитами, шиїтами, мутазилітами, джагмітами). Заслужив почесні титули та епітети «муджаддід» (реформатор, оновлювач віри), «шейх аль-Сунна», «Лісан аль-умма» («Рупор громади»), «Імад ад-дін» («Стовп віри»), «Насір аль-Іслам» («Хранитель ісламу») та ін. За оцінкою Ібн Таймійі — найкращий з ашаристських мутакалимів.
Завдяки учням аль-Бакіллані вчення ашаризму поширилося в країнах Леванту, Магрибу та в Андалусії.
Додатково
- Згідно з джерелами, аль-Бакіллані неодноразово вів богословські бесіди з візантійським імператором (зокрема, щодо доктрини тринітаризму, розуміння Бога та Ісуса Христа в християнстві та ісламі). Імператор дозволив ученому не знімати у своїй присутності чалму, мантію й взуття.
- За спогадами Абу Бакра аль-Хатіба, каді аль-Бакіллані щовечора після молитви ставив перед собою чорнильницю і писав 35 сторінок з пам’яті, які після першої ранкової молитви віддавав для читання й корегування.
Література
- Ibish Y. Life and Works of al-Bakillani. Beirut : American University of Beirut, 1966.
- Ibish Y. The political doctrine of al-Baqillani. Beirut : American University of Beirut, 1966. 208 р.
- Wolfson H. A. The Philosophy of the Kalam. Cambridge; London : Harvard University Press, 1976. 810 p.
- Ибрагим Т. К. Калам и вопрос об «ортодоксальной философии» ислама // Религия в изменяющемся мире: сборник. Москва : Изд-во РУДН, 1994. С. 40–60.
- Фролова Е. А. История арабо-мусульманской философии. Средние века и современность. Москва : Институт философии РАН, 2006. 202 с.
- Вольф М. Н. Средневековая арабская философия: ашаритский калам. Новосибирск : Новосибирский государственный университет, 2008. 153 с.
- Grunebaum G. E. Von. A Tenth Century Document оf Arabic Literary Theory аnd Criticism: The Sections оn Poetry оf Al-Baqillani's I'Jaz Al-Qur'an. Literary Licensing, LLC, 2011. 150 р.
- Бакіллані // Ісмагілов С. В., Козловський І. А., Халіков Р. Х., Якубович М. М. Іслам: Енциклопедичний словник. Київ : Бібліотека ісламознавства ; Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України ; Видавництво Руслана Халікова, 2021. С. 92.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бакіллані, Абу Бакр Мухаммад, аль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бакіллані, Абу Бакр Мухаммад, аль (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
