Балада (література)
Бала́да (фр. ballade, від давньопрованс. ballada — пісня, яку співають, танцюючи, з ballar — танцювати) — жанр епіко-ліричної народної та професійної пісні й поезії.
Балада у літературі — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного чи соціально-побутового змісту з драматично-напруженим сюжетом, у якому наявні елементи надзвичайного. За жанровими ознаками балада споріднена з думою, романсом, поемою, віршованим оповіданням.
Історична довідка
У провансальській літературі 12–13 ст. це була любовна пісня до танцю. У такому значенні вперше назву «балада» вжив провансальський трубадур Пон де Шаптей (1180–1228). У 13–14 ст. в італійській літературі (Данте, Ф. Петрарка) балада відокремилася від танцю. В 14–15 ст. у французькій літературі виробилась т. з. канонічна балада, що мала постійну кількість строф (три), звертання до певної особи і сталу схему римування — аб, аб, бв, бв та обов’язковий рефрен (балади Ф. Війона). Тільки у 2-й пол. 18 ст. в англійській літературі термін «балада» набув того значення, яке закріпилося у творах поетів-романтиків і збереглося до наших днів.
Романтична балада — розповідний жанр, якому притаманні пристрасні характери, незвичайна фабула, часто з елементами трагізму й таємничості, драматично напружена дія, уривчастий діалог, раптова розв’язка. Їй властиве тяжіння до фантастики, яскравої метафори. Саме така балада зародилася у фольклорі європейських народів: у данців — 12 ст., англійців і шотландців — 13–14 ст., у слов’ян — 14 ст. Перші записи англійських балад збереглися з 13 ст., данських — з 16 ст., українських народних балад («Дунаю, Дунаю») — з 2-ї половини 16 ст. У літературі жанр балади цього типу почали розробляти європейські поети 2-ї половини 18 — початку 19 ст.: Р. Бернс, С. Колрідж, Р. Сауті, Л. Уланд, Й. В. Гете, Ф. Шиллер, А. Міцкевич, В. Жуковський («Людмила»), О. Пушкін («Пісня про віщого Олега»).
Балада в українській літературі
В українській літературі перші спроби опрацювати сюжети народної балади належать до початку 17 ст. («Кулина» невідомого автора, опублікована 1625). На початку 19 ст. до романтичної балади зверталися П. Гулак-Артемовський («Твардовський»), П. Білецький-Носенко («Ївга»), Л. Боровиковський («Маруся»), І. Вагилевич («Жулин і Калина»), М. Костомаров («Пан Шульпіка»), A. Метлинський («Смерть бандуриста»), Т. Шевченко («Причинна», «Русалка»).
Романтичну баладу розробляли і поети 2-ї половини 19 ст. — С. Руданський («Верба»), Ю. Федькович («Рекрут»), Б. Грінченко («Матільда Аграманте») та ін. Тривалий час балада вважалася жанром віршованої форми, однак ще в 19 ст. Л. Боровиковський писав балади прозою. Сюжети народної балади були джерелом для багатьох українських поетів, прозаїків («У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської), драматургів («Лимерівна» П. Мирного).
У 20 ст. високохудожні зразки жанру балади створили П. Тичина («Три сини»), М. Рильський («Бенкет»), М. Бажан («Балада про подвиг»), О. Влизько («Балада про „Летючого голландця“»), П. Воронько («Партизанська балада»), Л. Костенко («Балада про дим»), Б. Олійник («Балада про вогонь»), І. Драч («Крила») та ін.
Література
- Нудьга Г. Українська балада (З теорії та історії жанру). Київ : Дніпро, 1970. 258 с.
- Єременко О. Р. Метаморфози в українських баладах ХІХ ст. // Філологічні науки. 1998. № 1. С. 113–119.
- Ганіч О. М. Проблема походження української народної балади. Донецьк : Норд-Прес, 2007. 140 с.
- Дуда Л. І. Трансформація жанру балади в творчості бандуристів України й українського зарубіжжя // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. 2014. Вип. 20 (1). С. 164–170.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Балада (література) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балада (література) (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.12.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
