Бахчисарайський історико-культурний заповідник
Бахчисара́йський істо́рико-культу́рний запові́дник (повна назва — Кримська республіканська установа «Бахчисарайський історико-культурний заповідник») — державна установа, що забезпечує дослідження та охорону культурної спадщини на території м. Бахчисарая та його околицях (від 1990); АР Крим, Україна.
Зміст
Історична довідка
1917 У. Боданінський домігся заснування Музею тюрко-татарської культури. Від 1955 діяв у Ханському палаці (див. Бахчисарайський палац).
Державний заповідник створено відповідно до Рішення сесії Кримської ради народних депутатів від 07.09.1990 та Рішення Кримського облвиконкому від 20.11.1990 за № 300 на базі Бахчисарайського історико-архітектурного музею.
1996 до заповідника на правах філій увійшли Музей історії і культури кримських татар, Музей археології та печерних міст.
Після окупації Криму 2014 РФ незаконно оголосила Бахчисарайський палац своїм «об’єктом культурної спадщини федерального значення».
Характеристика
Фондові колекції заповідника нараховують понад 130 тисяч одиниць зберігання (дані 2012), що представлені переважно археологічним матеріалом.
У складі заповідника діють Наукова бібліотека (нараховує понад 10 тисяч найменувань спеціалізованої наукової літератури) та Науковий архів.
Головні напрями діяльності заповідника:
- археологічні розкопки на територіях «печерних міст» (див. Печерні міста Криму) та інших археологічних (див. Археологія) пам’яток;
- сприяння охоронним заходам на пам’ятках археології.
Важливою складовою діяльності заповідника є проведення робіт із консервації, реставрації та музеєфікації пам’яток.
Пам’ятки культурної спадщини на території заповідника досить різноманітні:
- археологічні пам’ятки від палеоліту до пізньоантичного часу (Усть-Альмінське городище тощо);
- унікальні середньовічні печерні міста та монастирі (Мангуп-Кале, Чуфут-Кале, Ескі-Кермен тощо);
- пам’ятки доби Кримського ханства (див. Бахчисарайський палац, споруди в історичних кварталах Бахчисарая Салачик та Ескі-Юрт);
- пам’ятки Кримської війни 1853–1856.
Філіали
Заповідник має два філіали:
- Музей історії та культури кримських татар (діє на базі Ханського палацу), що містить історичний та етнографічний відділи.
- Музей археології і печерних міст (представлений відділами археології, печерних міст та середньовічного міста).
Відділи Бахчисарайського історико-культурного заповідника
- Меморіальний дім-музей І. Гаспринського. Знаходиться в будівлі, що вміщувала друкарню газети «Терджиман». Відкрито музей 21.03.1921 та присвячено 70-річчю від дня народження І. Гаспринського. Зачинено за наказом радянської влади 1932, після чого частину експонатів втрачено. Від 2000 розпочато реставрацію. 21.03.2001 (до 150-річчя від дня народження І. Гаспринського) роботу музею поновлено. Висвітлює історію краю 19 ст.
- Художній музей. Формування колекції відбулося у 1940–1950-х шляхом передачі творів із музеїв (міст Алупки, Києва, Москви, Сімферополя, Севастополя, Санкт-Петербурга) та приватних зібрань. Музей відкрито 1996. Фонди музею налічують 1,5 тисяч експонатів живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва. Основна тема експозиції — «Твори мистецтва 18–20 ст. у зібранні Художнього музею Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника». У музеї представлено колекції художників, творчість яких пов’язана з м. Бахчисараєм: Я. Басова (1914–20о4; тепер Україна), К. Богаєвського, А. Могилевського (1885–1980; тепер Україна — РФ), Є. Нагаєвської (1900–1990; тепер РФ) та ін.
- Історико-меморіальний комплекс на Полі Альмінської битви 1854 (див. Кримська війна 1853–1856) поблизу с. Віліне Бахчисарайського району.
- Відділ реставрації.
- Відділ охорони пам’яток, фондів.
- Відділ екскурсійно-масової роботи.
Значення
Заповідник містить пам’ятки, пов’язані з розвитком кримсько-татарської державності, які є унікальними та не мають аналогів у країні.
Додатково
Відповідальність за охорону культурної спадщини на тимчасово окупованій території АР Крим покладається на РФ як на державу, що здійснила окупацію, відповідно до норм і принципів міжнародного права. Відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 та 71/205 від 19 грудня 2016, а також рішення 194–197-ї, 199–202-ї сесій Виконавчої Ради ЮНЕСКО «Моніторинг ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)».
Джерело
Мінкультури висловлює рішучий протест діям окупаційної влади Криму по здійсненню незаконних робіт на території Бахчисарайського заповідника // Міністерство культури України. 2017. URL: http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245299781&cat_id=244913751
Література
- Бахчисарайский государственный историко-культурный заповедник / Сост.: И. Б. Арбитайло, А. В. Белый, Е. И. Лазаренко и др. Симферополь : Таврия, 2000. 96 с.
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України. Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 53–58.
- Історико-культурні заповідники України. Довідкове видання/ Авт.-упоряд.: О. О. Зливкова, Е. Ю. Градун, А. І. Звіряка та ін. Київ : Фенікс, 2007. С. 26.
- Манаєв О. Ю. Історико-культурні заповідники Криму: пам’яткоохоронна діяльність та перспективи // Праці Центру пам’яткознавства. 2010. Вип. 17. С. 23–34. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pcp_2010_17_5
- КРУ «Бахчисарайський історико-культурний заповідник» // Знайомтеся — Україна. Туристичними стежками; Meet Ukraine: on tourist trails / Авт.-упоряд. О. Шахівський. Київ : Гіперіон, 2012. С. 60–61.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бахчисарайський історико-культурний заповідник // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бахчисарайський історико-культурний заповідник (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
