Бахчисарай
Бахчисара́й — місто, адміністративний центр Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, Україна.
|
Бахчисарай (Bağça–saray) | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Автономна Республіка Крим |
| Засновано | 1502 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 28 600 |
| Територія (кв.км.) | 29,28 |
| Уродженці | Бораганський, Ільяс, Гаспринський, Ісмаїл, Лагунова, Тамара Олексіївна, Шапшал, Серая Маркович (Мордехайович) |
Зміст
Географічне положення
Розташоване в долині р. Чурук-Су (притока р. Качі) біля підніжжя внутрішнього пасма Кримських гір, за 30 км на південний захід від м. Сімферополя. Територія — 29,285 км².
Історична довідка
У перекладі з кримськотатарської назва міста означає «садовий палац», «сад-палац» («bağça–saray»). У минулому Бахчисарай був столицею Кримського ханату. Перша згадка датована 1502. Також відомо, що на межі 13–14 ст. тут існувало печерне місто Кирк-Ор (див. Чуфут-Кале). Бахчисарай будували як головне місцеперебування кримських ханів. Наприкінці 17 ст. налічувало близько 6 тис. осіб. Було поділено на більше ніж 30 кварталів-приходів з мечеттю в центрі кожного з них. За економічним значенням посідало друге місце (після Кафи, тепер м. Феодосія) у Криму. Тут укладено Бахчисарайську угоду 1648 та Бахчисарайський мир 1681 (перемир'я на 20 років між Російською державою, Османською імперією та Кримським ханатом). Після приєднання Криму до Російської імперії (1783) місто перестало відігравати помітну роль у політичному та економічному житті півострова; частина населення емігрувала до Туреччини.
1875 під час будівництва Лозово-Севастопольської залізниці відкрито проміжну станцію «Бахчисарай».
У 2-й половині 19 — на початку 20 ст. місто стало центром кримськотатарського національного відродження. Тут 26.11.1917 Курултай кримськотатарського народу оголосив себе національним парламентом, прийняв першу Конституцію Кримської Демократичної Народної Республіки.
1923–1945 був районним центром Кримської АСРР (з 1937 — Кримської АРСР; у складі Російської СФРР).
У роки Другої світової війни місто було окуповано (02.11.1941–14.04.1944). У травні 1944 за рішенням уряду СРСР кримські татари (більшість населення міста) були депортовані з Криму. Їхні оселі передано переселенцям з різних районів Радянського Союзу.
З 1945 Бахчисарай — районний центр Кримської області (з 1954 — у складі Української РСР, 1991–1992 — Української РСР/України), 1992–1994 —Республіки Крим у складі України, з 1994 — Автономної Республіки Крим (Україна). З 2014 тимчасово окупований Росією.
Населення
Загальна кількість населення (2021, оцінка) — близько 28 600 осіб, густота — 960 осіб/км2.
Російську мову вважали рідною 75,53 % жителів, кримськотатарську — 16,81 %, українську — 6,24 % (2001, перепис).
Клімат
Клімат теплий, посушливий. Середня температура січня — +0,3 °С, липня — +21,1 °С. Середньорічна кількість опадів — близько 500 мм, сніговий покрив нестійкий.
Господарство
Головні галузі промисловості: харчова (виноробний, ефіроолійний, соково-екстрактовий, консервний, молочний заводи та інші); легка (вовнопрядильна фабрика). Працюють комбінати, які виготовляють будівельні матеріали («Будіндустрія», деревообробний, «Доріндустрія»).
Розвинений туризм. Працюють готелі, кафе, ресторани. Є відділення банків та пошти, лікарні.
У Бахчисараї розташована однойменна залізнична станція. Містом проходять територіальні автомобільні дороги. Наявні автостанція та автобусні маршрути.
Наука, освіта, культура
У місті діють Бахчисарайський технікум будівництва і транспорту, 5 загальноосвітніх шкіл, спеціалізована школа-інтернат, спортивна та музична школи.
Працюють 2 бібліотеки, бюро подорожей та екскурсій. Музеї: художньо-історичний палац-музей (1917) та музей «печерних» міст (1940), які 1955 об’єднали у Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник; Бахчисарайський художній музей (1996); Меморіальний будинок-музей І. Гаспринського (2001).
2003 почала роботу громадська організація «Кримськотатарський центр етнографії».
Архітектура
Архітектурне середовище столиці кримських ханів сформовано внаслідок розвитку низки поселень в умовах ландшафту каньйону річки Чурук-Су з прилеглими до нього долинами й гірськими плато. Природна захищеність місцевості та розташування на межі між степом і горами сприяли її заселенню носіями різних культурних традицій — таврської, скіфської, сарматської, ґотської, аланської, грецької, вірменської й караїмської. Архітектурну спадщину у місті зосереджено у чотирьох локаціях: історичному центрі міста довкола Бахчисарайського палацу; в урочищах передмість Салачик і Ескі-Юрт; на плато Чуфут-Кале та біля його підніжжя. У гирлі ущелини Мар'ям-Дере в урочищі Салачик міститься дюрбе (мавзолей-усипальниця) перших правителів Кримського ханату: його засновника Хаджі-Ґерая і наступника — Менглі-Ґерая. Поряд споруда мусульманського духовного училища — Зинджирли-медресе (1500). На західній околиці у нижній течії р. Чурук-Су з 14 ст. існував адміністративно-торговельний центр Ескі-Юрт. Його колишнє передмістя Азіз було центром паломництва мусульман до початку 20 ст.: тут частково збережено цвинтар правителів із гробницями ханів та представників знаті Кримського ханату 14–16 ст. Упродовж 14–18 ст. у Чуфут-Кале сформовано архітектурне середовище етноконфесійного анклаву караїмів із кенасами, кварталами забудови, садибами, печерними спорудами, оборонними мурами й баштами. На схилі плато в ущелині Мар'ям-Дере міститься православний Успенський монастир 8–15 ст. Усі ці сакральні архітектурні пам'ятки шанують як духовні святині та символи представників трьох релігій — християн, мусульман та юдеїв (див. Юдаїзм).
У місті збережено значну кількість мурованих купольних дюрбе 14–18 ст., традиційні типи кримськотатарських житлових будинків із дерев'яними балконами й терасами та низку одно- і двоповерхових будинків у стилях класицизму та історизму, як спадщину часів російської окупації Криму 19 ст.
Історичне середовище столиці кримських ханів у м. Бахчисараї з ініціативи України 2012 внесено до Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Подальшому номінуванню об’єкта завадила окупація Криму Росією 2014.
Спорт
Поширені футбол, греко-римська боротьба, художня та спортивна гімнастики, легка атлетика. Є стадіон та спортивні клуби.
Персоналії
У м. Бахчисараї народилися: кримськотатарський просвітитель І. Бораганський, громадський діяч І. Гаспринський, співачка Т. Лагунова, релігійний і громадський діяч С. Шапшал. Місто відвідували Леся Українка, М. Коцюбинський, А. Міцкевич, О. Пушкін та інші.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1974. Т. 12: Кримська область. С. 519.
- Нагаевская Е. В. Бахчисарай. Путеводитель. Симферополь : Таврида, 1976. 111 с.
- Ивченко А. С. Крым — полуостров трех морей. Киев : Картография, 2009. С. 38–53.
- Харлан О., Науменко В. Номінаційне досьє об’єкта «Історичне середовище столиці кримських ханів у місті Бахчисараї» для внесення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО // Історико-культурні заповідники: Номінаційні досьє об’єктів культурної спадщини, що запропоновані Україною для занесення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО / За ред. Т. Бобровського. Київ : Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень, 2014. С. 113–224.
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2021 року. Київ : Державна служба статистики України, 2021. 50 с. URL: http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2021/zb_chuselnist%202021.pdf
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бахчисарай // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бахчисарай (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
