Бенгальська література
Бенга́льська літерату́ра (бенгалі — বাংলা সাহিত্য) — сукупність літературних текстів бенгальською мовою.
Зміст
Характеристика
Поширена на території Індії та сучасного Бангладеш.
Структура літературного процесу
Хронологічно розвиток бенгальської літератури розділяють на три періоди:
- стародавній (середина 7 ст. — початок 12 ст.),
- середньовічний (середина 14 ст. — початок 19 ст.) та
- новий (від початку 19 ст.).
Стародавній період
До цього періоду належить усна народнопоетична творчість та перші писемні пам’ятки. Уважають, що бенгальська література зародилася на основі традицій класичної санскритської літератури. Перша писемна пам’ятка — збірник ритуальних гімнів «Чарьяпада» (написана 8–12 ст.), що складається із падів (віршів) і написана на пальмовому листі. Рукопис зберігають у Національному архіві Непалу.
Цей етап розвитку було завершено тривалою паузою через мусульманську навалу 1199.
Середньовічний період
Переважали усні поеми-сказання. Значну кількість творів цього періоду дослідники визначають як частину ассамської літератури через спільну спадщину. Розквіт ліричної поезії 16–17 ст. був пов’язаний із релігійно-філософським рухом бгакті («любов до бога») і позначений протестом проти соціальної та кастової нерівності. У цей час була поширена так звана вішнуїтська (див. Вішнуїзм) лірика, у якій оспівувалася любов бога Кришни і пастушки Радги. Набули популярності поеми-оповіді, присвячені богам-покровителям. У 17 ст. мусульманські поети Доуолт Казі (близько 1600 — близько 1638; Бангладеш) і Сайєд Адаоль (дата й місце народження та смерті невідомі) синтезували індуїстську (див. Індуїзм) і мусульманську (див. Іслам) культури та звернулися до світської тематики.
Новий період
У 19 ст. постає національна література нового часу, яка виходить за межі релігійно-міфологічних сюжетів, з’являється проза, засновниками якої стали просвітитель і релігійний реформатор Рам Мохан Рай (1772–1833; Індія — Велика Британія) і його наступники — публіцист Окхойкумар Дотто (1820–1886), письменники Ішшорчондро Гупто (1811–1859) та Ішшорчондро Біддашагор (1820–1891; усі ― Індія). Виникають соціально-побутовий роман, повість, драма, героїчна поема, балада. У жанрах сатиричної комедії, сонета, білого вірша працював Майкл Модхушудан Датто (1824–1873; тепер Бангладеш). Історично-патріотична тема знайшла відображення в сатирах Перічанда Міттро (1814–1883) і романах Бонкімчондро Чоттопаддгая (1838–1894), Ромешчондро Дотто (1848–1909), у драматургії Рамнарайона Торкоротно (1822–1886), Дінобондху Міттро (1829–1874), Модхушудона Дотто (1824–1873), у поезії романтиків — Ронголала Бондопаддгая (1827–1887), Хемчондро Бондопаддгая (1838–1903), Нобінчондро Шена (1847–1909; усі ― Індія).
У п’єсі Дінобондгу Міттро «Дзеркало Індіго» («Nil Darpan»; 1860) зображено протест селян проти сваволі англійських колонізаторів. Світового значення набула творчість Рабіндраната Тагора. Гуманізм у його творах зміцнив реалістичний напрям, представниками якого були також Шоротчондро Чоттопадгай (1876–1938), Бібгутібгушон Бондопаддгай (1896–1950), Манік Бондопаддгай (1908–1956), Тарашонкор Бондопаддгай (1898–1971; усі ― Індія) та ін. Вони відобразили життя селян і робітників, створили образи підпільників, наприклад у романі Шоротчондра Чоттопадгая «Дайте дорогу» («Pather Dabi»; 1926) тощо. Подібні ідеї представлено в поезії Казі Нозрула Іслама (1899–1976; тепер Індія — Бангладеш).Утвердженню реалізму сприяла творчість Премендро Міттро (1904–1988; Індія).
У середині 20 ст. популярним став політичний роман та творчість письменників Нараяна Гонгопаддгая (1918–1970; Бангладеш — Індія), Шатінатхи Бгадурі (1906–1965), Балайчанда Мукхопаддгая (1899–1979; обидва ― Індія), Гопала Халдара (1902–1994; Бангладеш). Боротьба за докорінні соціальні зміни, за мир і дружбу між народами — теми творчості поетів Біноя Гхоша (1917–1980), Бішни Де (1909–1982; обидва ― Індія) та ін.
Проголошення 1947 незалежності Індії та утворення 1971 незалежної держави Бангладеш сприяли активізації творчості письменників-мусульман.
Чільні представники
Розквіт сучасної бенгальської літератури пов’язаний з ім’ям Рабіндраната Тагора.
Бенгальська література і Україна
Бенгальські письменники цікавилися творчістю українських класиків, зокрема Т. Шевченка. У збірках «Індійські та пакистанські оповідання» (1955), «Дорога крізь джунглі» (1978), «Оповідання письменників Індії» (1981) опубліковано твори бенгальських письменників у перекладі М. Бажана, В. Мисика та ін. Українською мовою неодноразово окремим виданням виходили твори Рабіндраната Тагора, у журналах і збірках — поезії Казі Нозрула Іслама та ін., твори для дітей Тарашонкора Бондопаддгая, Нараяна Гонгопаддгая та ін.
Література
- Товстых И. Бенгальская литература: Краткий очерк. Москва : Наука, 1965. 289 с.
- Ярмиш Ю. Дорогами Індії. Київ : Молодь, 1978. 136 с.
- Челышев Е. П. Современная индийская литература Москва : Художественная литература, 1981. 351 с.
- Paniker K. A. Medieval Indian Literature : in 4 vol. New Delhi : Sahitya Akademi, 1997–2000.
- The Oxford India Anthology of Bengali Literature : in 2 vol. / Ed. by K. Bardhan. New Delhi : Oxford University Press, 2010.
- The Five Must-Read Books of Bengali Literature // Scroll.in. 2014. URL: https://scroll.in/article/654723/the-five-must-read-books-of-bengali-literature
- Sen N. Family, School and Nation. The Child and Literary Constructions in 20th-Century Bengal. New Delhi : Routledge, 2017. 242 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Батюк В. Г. Бенгальська література // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенгальська література (дата звернення: 29.04.2024).
Оприлюднено: 08.06.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
