Бгакті
Бга́кті [ санскр. भक्ति (bhakti) — співпричетність, відданість, присвята, служіння ] — багатозначний термін.
Значення терміна
1) В індуїзмі — термін на позначення всеохопного, щирого, відданого служіння адепта одному Богові.
Першим текстом, у якому термін «бгакті» отримав концептуальне значення та докладне роз’яснення, є Бгаґавадґіта. Згідно з нею, є різні шляхи досягнення звільнення від сансари (див. Мокша) та єднання з Брáгманом:
- джняна-йоґа (або «йоґа знання» — шлях досягнення звільнення через пізнання тотожності себе й Брáгмана);
- карма-йоґа («йоґа дії» — шлях досягнення звільнення через безкорисливе виконання дій, визначених власною дгармою, без прив’язаності до їх плодів);
- бгакті-йоґа — шлях звільнення через самоприсвячення себе, всіх своїх дій і думок Кришні як персоніфікованому Брáгману-Абсолютові.
У Бгаґавадґіті бгакті є водночас йоґічною практикою, що полягає у постійному зосередженні адепта на Абсолюті.
2) Узагальнена назва складного комплексу індуїстських течій і рухів (головний розвиток яких припав на 6–17 ст.), що вбачали у відданому служінні Богові головний шлях досягнення звільнення від сансари.
Історична довідка
Історію бгакті як сукупності індуїстських течій ведуть з 6–7 ст., початково з півдня Індії (серед тамілів). Термін бгакті тут вже не пов’язаний безпосередньо з йоґічною практикою, а означає широкий спектр переживань адепта стосовно Бога, передусім Вішну або Шіви: захват, замилування, рабське вклоніння з відчуттям власної мізерності та радісне піднесення від усвідомлення Божої любові, пристрасне кохання з блаженством уявного зближення та стражданням від усвідомленої недосяжності коханого.
Бгакті трактують як найголовніший шлях досягнення звільнення, що має емоційний характер та доступний всім бгактам (санскр. bhakta — причетний, той, який належить [Богові], відданий, люблячий). Бгакти сприймаються як рівні перед Богом, попри відмінності у варні, статі, освіті тощо.
До 11 ст. на півдні Індії сформувався великий масив гімнів наянарів (63 поети-шіваїти, див. Шіваїзм) та альварів (12 поетів-вішнуїтів, див. Вішнуїзм), що виражали особистісний містичний досвід поетів-бгактів. Виконання таких творів дотепер супроводжує храмові ритуали та свята у Південній Індії.
В 11–12 ст. у Карнатаці та в південній частині Магараштри сформувалася своєрідна течія шіваїтського бгакті — лінґаяти (самоназва — вірашайви, тобто «героїчні шіваїти»). Один із чільних духовних лідерів — Басава (бл. 1105–1167). Лінґаяти не визнавали авторитету Вед, варнового поділу, ритуального боку індуїстського культу. Питання про приналежність лінґаятів до індуїзму лишається спірним, проте у сучасній Індії їх розцінюють як одну з каст в його межах. Об’єктом поклоніння є лінґам (санскр. liṅga — знак, ознака, фалос), тобто фалос Шіви як його символ та один з образів. Лінґам Шіви виступає тут поза звичним для шіваїзму та шактизму поєднанням з йоні (санскр. yoni – жіночі дітородні органи), як єдиний об’єкт поклоніння.
У 2-й пол. 13 ст. у Магараштрі оформилися ще два напрями бгакті — маганубгави та варкарі. Головним об’єктом поклоніння маганубгавів став Бог-Абсолют Парамешвара (санскр. parameśvara — Найвищий Ішвара), серед аватар якого вшановують Кришну та трьох реальних історичних осіб-ґуру. Велику роль у житті Магараштри дотепер відіграють варкарі (бл. 2 млн.), що вшановують як верховного Бога Віттхаля (Вітхобу; божество дравідського походження) та раз на рік здійснюють колективне паломництво до храмового комплексу в м. Пандгарпурі.
Особливе місце серед напрямів бгакті належить кришнаїзму, що існує у сукупності течій та організаційних форм. Культ Кришни як найголовнішої аватари Вішну сягає епосу (Бгаґавадґіта) та пуран (особливо «Бгаґавата-пурани»); життя і діяння Кришни оспівані у «Гарівамші» (пізньому додатку до Магабгарати) та творчості альварів. У кін. 12 ст. придворним поетом бенгальського походження Джаядевою була створена поема «Ґітаґовінда» (Ґовінда, тобто пастух — одне з імен Кришни) на сюжет любовних стосунків Кришни та прекрасної пастушки Радги (ймовірно, поему стали сприймати як релігійну, а Джаядеву — як бгакта вже після її створення). Заснування громади та стале організаційне оформлення кришнаїзму на сході Індії (в Бенґалії) пов’язують з ім’ям Чайтаньї Магапрабгу. Проповідуючи екстатичну любов до Кришни, Чайтанья не визнавав зовнішньої обрядовості, запровадив замість неї санкіртан (санскр. saṁkīrtana — вихвалення, прославляння) — форму спільного поклоніння Кришні через спів, музику й танці. Учні Чайтаньї активно проповідували в Бенґалії та поза її межами (в Ориссі, Вриндавані), засновуючи кришнаїтські общини. Філософське осмислення ідеї т. з. південного бгакті отримали у творчості Рамануджі, Мадгви, Німбарки, Валлабгачар’ї, Рамананди.
На півночі Індії бгакті поширюється бл. 15 ст., переважно у вішнуїтській формі. У північноіндійському бгакті виділяють два напрями: саґуна та нірґуна. Саґуна-бгакті (санскр. saguṇa — той, що має властивості) характеризується поклонінням Богу в образі Рами, Кришни або місцевого божества, яке часто асоціюється з останнім. Найзначнішою течією за кількістю послідовників, літературною та історичною спадщиною є кришнаїзм (досяг свого розквіту саме на Півночі), що пояснюють, зокрема, багатством його емоційного наповнення, великою гамою почуттів, які може переживати бгакт щодо Кришни (рабське служіння, еротичне кохання, дружба, батьківська ніжність, синовня любов). Спектр емоційних переживань рамаїтів, що вшановують як найповніший вияв божественності Раму — величний ідеал праведності — набагато вужчий. Головний твір рамаїтського бгакті — «Рамачаритаманаса» («Священне озеро подвигів Рами») Тулсідаса (бл. 1532–1623).
Нірґуна-бгакти (санскр. nirguṇa — позбавлений властивостей) розуміють Бога як Абсолют, позбавлений форми, образу й конкретного втілення, якому всі релігії вклоняються під різними іменами. Нірґуна-бгакти цілком відкидали зовнішній бік релігійного культу; виступали проти індо-мусульманської релігійної ворожнечі, розцінюючи обидві релігії як однаково правомірні шляхи до Бога. Серед найвідоміших представників — Рамананда, його послідовники — поети й проповідники Кабір та Равідас (15 ст.), засновник сикхізму Нанак тощо.
Значення
Бгакті як сукупність релігійних течій і рухів сприяло становленню літератур народними індійськими мовами, якими послуговувались більшість його поетів і проповідників (до того часу мовою освічених верств та релігійної літератури був санскрит); розвиткові поетичної, музичної, пісенної, танцювальної творчості; мистецтва театру (так, кришнаїти, рамаїти, деякі шіваїти відтворювали у богослужінні сцени зі священної історії).
Бгакті як специфічна форма ставлення адепта до божества дотепер є важливою характеристикою релігійності багатьох індуїстів.
Література
- Sharma K. Bhakti and the Bhakti Movement: A New Perspective: A Study in the History of Ideas. Delhi : Munshiram Manoharlal Publishers, 1987. 342 p.
- Devotion Divine: Bhakti Traditions from the Regions of India: Studies in Honour of Charlotte Vaudeville / Ed. by D. L. Eck & F. Mallison. Groningen–Paris : Egbert Forsten and École Française d’Extrême-Orient, 1991. 298 p.
- Werner K. Love Divine. Studies in Bhakti and Devotional Mysticism. London : Curzon Press, 1993. 226 p.
- Ванина Е. Ю. Средневековый мистицизм // Древо индуизма. Москва : «Восточная литература» РАН, 1999. C. 222–245.
- Lorenzen D. N. Bhakti // The Hindu World / Ed. by S. Mittal and G. Thursby. New York ; London : Routledge, 2004. Pp. 185–209.
- Emotions in Indian Thought-Systems / Ed. by P. Bilimoria & A. Wenta. New Delhi : Routledge, 2015. 297 p.
- Pande R. Divine Sounds from the Heart – Singing Unfettered in Their Own Voices: The Bhakti Movement and Its Women Saints (12th to 17th Century). Cambridge : Scholars Publishing, 2020. 272 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Луцишина О. А. Бгакті // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бгакті (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
