Благоговіння перед життям етика
Благогові́ння пе́ред життям етика (нім. Ehrfurcht vor dem Leben) — етичне вчення, розроблене А. Швейцером, яке оголошує добром усе те, що служить збереженню і розвитку життя, а злом — те, що знищує життя чи перешкоджає йому. Етика благоговіння перед життям — синтез етичного і містичного спрямувань, бо звершення блага збереження життя веде до єднання із безкінечним, із Богом, а душа, сповнена благоговіння, — міст між земним і трансцендентним.
Зміст
Історична довідка
1923 А. Швейцер обґрунтував принципи етики благоговіння перед життям у другому томі фундаментальної «Філософії культури» (нім. «Kultur Philosophie») — «Культура та етика» (нім. «Kultur und Ethik»).
Працю «Філософія культури» задумав як філософське осмислення кризи європейської культури і пошуку шляхів виходу з неї. У першому томі «Занепад і відродження культури» (нім. «Verfall und Wiederaufbau der Kultur») запропонував розуміння розвитку культури та причин її деградації. Витоки духовної кризи Європи А. Швейцер вбачав у недосконалості європейських етичних систем. На противагу етиці самозречення (християнська етика, утилітаризм) та етиці самовдосконалення (етики І. Канта, А. Шопенгауера, Й.-Ґ. Фіхте) створив індивідуальну елементарну етику, або етику моральної особистості, в основу якої поклав єдність ідеї внутрішнього самовдосконалення та самозречення. Умовою такого синтезу є буття, яке виявляє себе в розмаїтті всього живого, та моральність як відчуття сакрального зв’язку зі світом. Знання про буття і моральність збагачується почуттями людини і стає переживанням, що сповнює її благоговінням перед волею життя.
Етика благоговіння перед життям передбачає відповідальність за збереження життя. Ключове поняття «благоговіння» є поєднанням поваги і страху. На противагу формулі сутності людини Р. Декарта «Мислю — значить існую», А. Швейцер представив формулу людського існування — «Я є життя серед життя, яке хоче жити». Життя — найголовніша цінність Всесвіту, людина — одна з ланок ланцюга всього живого, вона відповідальна за збереження і продовження життя на Землі.
Етика благоговіння перед життям має смислові зв’язки з етикою І. Канта і філософією А. Шопенгауера. Витоки її центральної ідеї — в християнській етиці та східних релігійно-філософських ученнях. Принцип не завдавання шкоди живим створінням близький до принципу ахімси в індуїзмі, буддизмі і джайнізмі.
Характеристика
Смисловими опорами запропонованої А. Швейцером етики є усвідомлення сакральності (див. Сакральне) життя, утримання від насилля, діяльне співчуття, альтруїзм, мужність бути доброю і турботливою людиною, людяність і прогрес духовності. Вона базується на діяльній спрямованості свідомості на зовнішній світ, поєднану з відповідальністю за існування інших, інтересом до світу і доль його створінь, відсутністю внутрішнього спокою та розумінням сакральності життя. Співпереживання людям неможливе без співпереживання тваринам, а повага та утримання від завдавання шкоди передбачає відсутність усвідомлених або несвідомих корисливих спрямувань. Альтруїзм і жертовність — вибір особи бути доброю і турботливою, який може стати для неї викликом, адже передбачає мужність перед несприйняттям її життєвої позиції іншими.
А. Швейцер вказує, що у конфлікті між збереженням свого життя та знищенням життя інших істот важко поєднати етичне та необхідне, тому вибір необхідного передбачає усвідомлення суб’єктом провини за вчинене. Справжня людяність — щира увага до живих істот, розуміння їхнього внутрішнього болю, готовність надати їм допомогу та чесність із собою й іншими. У ставленні до людини вона заснована на усвідомленні причетності до неї та спорідненості. Людяність у ставленні до тварин — розуміння беззахисності всього живого та утвердження своєї духовної сили, яка проявляється у спрямуванні на збереження життя.
Єдність релігійної, екологічної та етичної складових етики благоговіння перед життям проявляється і в складеній А. Швейцером Молитві за тварин.
В етиці благоговіння перед життям предметом моральної діяльності є не лише людина, але й природа. Основною передумовою моральності особи виступає співпереживання всьому живому, яке зобов’язує людину робити все можливе для збереження життя. Ядром такого поєднання етичного та екологічного є ідея біо- та екоцентризму, яку в 20 ст. розвивали творець етики Землі О. Леопольда (1887–1948; США) та засновник глобальної біоетики В. Р. Поттер (1911–2001; США), етика дикої природи, екофемінізм.
Еколог і природозахисник В. Борейко (нар. 1958; тепер Україна) вбачав в етиці благоговіння перед життям джерело філософії охорони природи і захисту прав тварин та етичну концепцію із революційним потенціалом.
Значення
Ідеї етики благоговіння перед життям випередили свій час і вплинули на розвиток екологічної етики та біоетики, діяльність правозахисних організацій, що опікуються захистом прав пацієнтів, ціннісні засади руху за захист прав тварин і природи. Благоговіння перед життям передбачає турботливе ставлення до природного і духовного життя, що знайшло відображення у принципах сучасної професійної етики лікарів, фармацевтів і вчених.
Додатково
А. Швейцер вважав помилкою етик минулого і теперішнього те, що в центрі їхньої уваги перебувало ставлення людини до людини. Натомість у запропонованій ним етичній системі йдеться про ставлення людини до всього живого та безмежну відповідальність за нього, тому добром є все те, що сприяє збереженню і розвитку життя, а злом — те, що знищує життя або перешкоджає йому. Морально достойна людина поважає будь-яке життя, допомагає тим, хто перебуває в небезпеці, і виявляє інтерес до проблем різних живих істот.
У світі існує понад 50 товариств імені А. Швейцера та Міжнародна асоціація збереження спадщини А. Швейцера (франц. Association internationale pour l'oeuvre du docteur Albert Schweitzer de Lambaréné, AISL), які пропагують ідеї етики благоговіння перед життям, 1984 у США засновано Інститут А. Швейцера. З ініціативи доктора фізико-математичних наук Т. Стрижак із 1992 діє Українське товариство імені А. Швейцера.
Цитати
«Альберт Швейцер вірив у потенціал етичної революції і добре розумів, що здійснити настільки фундаментальне інтелектуальне розширення етичних кордонів буде нелегко. Але прийде час, і люди будуть дивуватися, чому вони довго не хотіли цього робити». Володимир Борейко.
Джерело: Борейко В. Альберт Швейцер. Философы зоозащиты и природоохраны. Киев : Киевский эколого-культурный центр, Ассоциация зоозащитных организаций Украины, 2012. С. 162–166. (пер. з рос. Доброносової Юлії)
Джерела
- Schweitzer A. Kulturphilosophie : in 2 bd. München : C. H. Beck, 1923.
- Schweitzer A. Gesammelte Werke : in 5 bd. München : C. H. Beck, 1974.
- Schweitzer A. Friede oder Atomkrieg: vier Schriften. 3 aufl. München : C. H. Beck, 1984. 100 p.
- Schweitzer A. Die Weltanschauung der indischen Denker: Mystik und Ethik. 2 aufl. München : C. H. Beck, 2010. 255 p.
- Schweitzer A. Die Ehrfurcht vor dem Leben Grundtexte aus fünf Jahrzehnten. 11 aufl. München : C. H. Beck, 2020. 167 p.
- Швейцер А. Этика сострадания. Проповеди 15 и 16 / Пер. с нем. В. Рынкевича // Человек. 1990. № 5. С. 126–133.
- Швейцер А. Философия и движение в защиту животных / Пер. с нем. С. С. Горбунова, Н. П. Пугачевой // Этическая мысль. 2020. Т. 20. № 2. С. 154–159.
Література
- Гусейнов А. А. Благоговение перед жизнью: Евангелие от Швейцера. Благоговение перед жизнью. Москва : Прогресс, 1992. С. 522–545.
- Gaertner H. Albert Schweitzer. Życie, myśl i dzieło. Kraków : Wydawnictwo WAM, 2007. 191 p.
- Hoption Cann S. A. Days of Giants: Remembering Albert Schweitzer // Lancet. 2012. Vol. 380. P. 1740.
- Матюхіна О. А. Життя як найвища цінність буття — провідна ідея філософії Альберта Швейцера // Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія. 2013. № 2 (18). С. 47–51.
- Халай І. Антропокосмічний характер етичного вчення Альберта Швейцера // Науковий Вісник Чернівецького університету. Філософія. 2013. Вип. 646–647. С. 216–220.
- Бабай Я. В. Етика благоговіння перед життям Альберта Швейцера і професійна етика лікаря і фармацевта // Гілея. 2015. Вип. 96. С. 393–396.
- Горбунов С. С. Благоговение перед жизнью: современная этика и живая природа. Москва : Респект-пресс, 2015. 194 с.
- Петрицкий В. А. Благоговение перед жизнью — императив будущего // Вестник Санкт-Петербургского государственного университета культуры и искусств. 2016. № 2 (27). С. 29–32.
- Горбунов С. С. Ганди и Швейцер: фактор ахимсы // Вопросы философии. 2018. № 4. С. 178–186.
- Скляр А. В. Етика благоговіння перед життям А. Швейцера: філософія доброти і самовдосконалення особистості // Філософія та політологія в контексті сучасної культури. 2019. Т. 11. № 1. С. 70–78.
- Очеретяный К. От бихевиорального дизайна к благоговению перед жизнью: политики заботы для цифровой среды. Galactica Media // Jornal of Media Studies. 2021. № 2. C. 166–193.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Доброносова Ю. Д. Благоговіння перед життям етика // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Благоговіння перед життям етика (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
