Бонавентура (М. В. Симчич)
_-_Saint_Bonaventure.jpg)
Бонавенту́ра [Бонавентура з Баньореджо; лат. Bonaventura Bagnoregis, італ. Bonaventura da Bagnoregio; світське ім’я — Джованні ді Фіданца (італ. Giovanni di Fidanza); бл. 1217, м. Баньореджо, тепер регіон Лаціо, Італія — 15.07.1274, м. Ліон, тепер регіон Овернь — Рона — Альпи, Франція] — католицький теолог, сьомий Генеральний настоятель ордену францисканців, кардинал (з 1273), святий Католицької церкви.
|
Бонавентура (М. В. Симчич) (Bonaventura) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Giovanni di Fidanza da Bagnoregio |
| Народження | бл.1217«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.1217. |
| Місце народження | Баньореджо |
| Смерть | 15.07.1274 |
| Місце смерті | Ліон |
| Напрями діяльності | теологія, церковне управління |
| Традиція/школа | католицизм |
Зміст
Життя і творчість
У 1235–1243 вчився на факультеті мистецтв Паризького університету. Приблизно у 1243–1244 вступив до ордену францисканців і прийняв чернече ім’я Бонавентура. Продовжив навчання на теологічному факультеті до 1248. У 1248–1253 пройшов три ступені бакалавра теології, 1253 отримав посаду професора Паризького університету. Уклав кілька томів коментарів до «Сентенцій» Петра Ломбардського. 1254 здобув титул магістра теології.
Через загальний страйк у Паризькому університеті, спрямований проти жебрущих орденів, зміг викладати тільки у францисканському монастирі. Бонавентура виконував обов’язки магістра теології упродовж 1254–1257, за цей час написав «Про пізнання Христа» («De scientia Christi» — ймовірно, інавгураційна робота); «Про таїнство Св. Трійці» («De mysterio Trinitatis»); «Про євангельську досконалість» («De perfectione evangelica»).
У лютому 1257 був призначений Генеральним настоятелем ордену францисканців. Після прийняття посади Бонавентура всю свою увагу присвятив розвитку ордену, цій меті підпорядковані і його твори. У цей період написав найвідомішу з праць «Путівник мислі до Бога» («Itinerarium mentis in Deum»; 1269). Твір мав за мету в зрозумілий для пересічного ченця спосіб дати спрямування для духовного розвитку. Також уклав агіографічну біографію засновника ордену св. Франциска Асизького у двох версіях — довшій і коротшій («Legenda major / minor sancti Francisci»; 1261–1263).
Як Генеральний настоятель ордену здобув значний авторитет і вплив у католицькому світі. Після найдовшої в історії ваканції Апостольського престолу (з 29.11.1268 до 01.09.1271), саме завдяки підтримці Бонавентури наступним папою став Григорій X. Новий папа замислив скликання Вселенського собору (Другого Ліонського; 1724), у ході підготовки до якого іменував Бонавентуру кардиналом і єпископом Альбано (28.05.1273). Бонавентура брав активну участь у Соборі, проте під час засідань стан його здоров’я раптово погіршився, і він за кілька днів помер.
Погляди
Бонавентура приймав окремі елементи аристотелізму і певною мірою аристотелівську методологію, але засадничо залишався вірним платоністичній філософії (див. Платон, Платонізм) в її августиніанському вияві (див. Августинізм). Поділяв думку про множинність форм у одній речі; наявність матерії і форми в усіх сущих, навіть духовних; теорію духовного просвітлення (лат. illuminatio divina).
Вважав, що у світі існують три види знаків, які ведуть до Бога. Це сліди (vestigia), образи (imagines), подоби (similitudo). Перші виявляються і в матеріальних речах, а другі й треті — тільки в людині, що створена на образ і подобу Божу. Образ Божий виявляється через розум людини, а Божа подоба — через моральність, що проявляється у співдії людини з Божественною благодаттю. За його міркуваннями, на Бога вказує і наше розумове влаштування. Люди як розумні істоти наділені пам’яттю, розумінням і волею; завдяки цій тріаді можуть пізнавати минуле, теперішнє і майбутнє. При цьому за кожним елементом тріади є трансценденталія — найзагальніша властивість, що характерна для будь-якого сущого, а найвищою мірою — для Бога. Пам’ять вказує на єдине (unum), передусім Найвищу Єдність, розуміння — на істинне (verum), Верховну Істину, воля — на добре (bonum), Остаточне Благо.
Визнання
Бонавентура зіграв важливу роль у становленні францисканського ордену. За час його 17-літнього керівництва орден значно зміцнився і побільшав, через що діяча називають його «другим засновником» або «другим Франциском».
Був віднесений до лику святих Католицької церкви у 1481 папою Сікстом ІV. 1588 Сікст V проголосив св. Бонавентуру Вчителем церкви з титулом Doctor Seraficus (серафимський доктор). Пам’ять вшановується Католицькою церквою 15 липня.
Додатково
Перший францисканський університет США (заснований 1858 як коледж), розміщений у містечку Сент-Бонавенче (англ. St. Bonaventure) в штаті Нью-Йорк, отримав назву Університет Св. Бонавентури (St. Bonaventure University). Тут діє основний дослідницький підрозділ з вивчення францисканської культурної і теологічної спадщини — Францисканський інститут (Franciscan Institute).
Праці
- S. Bonaventurae opera omnia : in 11 vol. Florence : Quaracchi, 1882–1902.
- Bonaventure Text in Translation Series : in 17 vol. Bonaventure : Franciscan Institute Press, 1955–2016.
- У к р. п е р е к л а д — Путівник мислі до Бога. Про приведення мистецтв до богослов'я / Пер. з лат. І. Піговська. Львів : Український католицький університет, 2014. 169 с.
Література
- Bougerol J. G. Introduction to the Works of Bonaventure. Paterson : St. Anthony Guild Press, 1964. 240 p.
- Gilson E. The Philosophy of St. Bonaventure / Trans. from french by D. I. Trethowan, F. J. Sheed. Peterson : St. Anthony Guild Press, 1965. 500 p.
- Ratzinger J. The Theology of History in St. Bonaventure / Trans. from German by Z. Hayes. Chicago : Franciscan Herald Press, 1989. 268 p.
- A Companion to Bonaventure / Ed. by J. Hammond, J. Hellmann, J. Goff. Leiden; Boston : Brill, 2014. 588 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Симчич М. В. Бонавентура (М. В. Симчич) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бонавентура (М. В. Симчич) (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.10.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
