Брати-мусульмани
«Брати́-мусульма́ни» (араб. إخوان المسلمون , al-Ikhwān al-Muslimūn), Товариство братів-мусульман (араб. جماعة الإخوان المسلمين , Jamāʿat al-Ikhwān al-Muslimīn) — транснаціональна релігійно-політична асоціація мережевого типу, уґрунтована на ідеях панарабізму і панісламізму.
Зміст
Історична довідка
Заснована 1928 в м. Ісмаїлії (Єгипет) як місцева організація вчителем початкової школи, проповідником і реформатором Гасаном аль-Банною (1906–1949; Єгипет).
Передумови виникнення
До соціальних передумов виникнення організації (як і низки подібних до неї угруповань в інших колоніальних мусульманських країнах) відносять складну економічну й політичну ситуацію, що склалася в Єгипті за правління Великої Британії: високий рівень бідності й маргіналізації місцевого населення, гостра соціальна нерівність, дискримінація більшості верств єгипетського суспільства. Наслідком стала активізація ісламських рухів, боротьба різних течій навколо питань реформування суспільства (його найліпших шляхів і засобів, візій модернізації чи традиціоналізації), захисту та відродження національної та релігійної ідентичності.
На ідеологію «Братів-мусульман» здійснили вплив учення хариджитів, Ібн Таймії, а також мусульманських релігійних і політичних діячів — Мухаммада Абдо, Мухаммада Рашида Ріди, Абуль Аля аль-Маудуді (1903–1979; Індія — США) та ін.
Етапи розвитку
Ідейні засади «Братів-мусульман» сформували погляди аль-Банни щодо виняткової ролі ісламу, Корану і шаріату як основ суспільного ладу, відродження традиційних цінностей ісламської спільноти та ідеалу Халіфату як втілення соціальної справедливості; ідеї всесвітнього братерства мусульман незалежно від раси та національності, гуртування і джихаду заради визволення від європейської колонізації.
Емблемою товариства став Коран над схрещеними шаблями на зеленому тлі.
Початково товариство зосереджувало свою діяльність на освітніх, релігійних, соціальних програмах (будівництво мечетей, відкриття шкіл, просвітництво, робота з молоддю), демонструвало орієнтацією на поступові реформи в бік ісламізації суспільства. У 1933–1934 штаб-квартиру організації перенесено в м. Каїр.
Проте з кінця 1930-х — у 1940-х відбувається швидка політизація угрупування, перехід до радикальних засобів боротьби за визволення Єгипту, підбурювання антиурядових протестів. Сформовано чітку організаційну структуру, з ієрархічною залежністю первинних ланок від регіональних і центральних органів та суворою дисципліною. Утворене й воєнізоване крило, члени якого вдалися до терористичних методів боротьби, здійснювали акти насильства, політичні замахи й убивства.
Зі зростанням соціальної підтримки та популярності закликів до інтеграції умми, розбудови Ісламської держави організація щобільше набирала форми широкої асоціації, масового анти-Західного політичного, релігійного і громадського руху. Кількість учасників зросла з кількох сотень до бл. 200 тис. осіб (1938, оцінка). Філії «Братів-мусульман» були засновані в Сирії, Йорданії, Судані, Алжирі, Палестині, Іраку.
Зростанню популярності в арабських країнах сприяли підтримка «Братами» мусульман Палестини та участь їхніх формувань у першій арабо-ізраїльській війні (1948–1949, див. Арабо-ізраїльський конфлікт). Кількість прихильників товариства в кінці 1940-х зросла, за різними оцінками, від 0,5 млн до понад 2 млн осіб (відтак «Брати-мусульмани» стали найбільшим рухом мусульманського відродження у 20 ст.).
1948 після низки терористичних актів уряд Єгипту оголосив про розпуск організації й заборонив її діяльність, 32-х активних діячів було заарештовано. Після вбивства Гасана аль-Банни (1949) головним ідеологом організації став Саїд Кутб (1906–1966; Єгипет). З його постаттю пов’язують радикалізацію ідейної платформи «братів», а також вплив на появу низки інших організацій на засадах войовничого політичного ісламу.
1950 «Брати-мусульмани» були легалізовані в країні, підтримали липневу революцію 1952. Утім, вже 1954, після замаху на життя президента Г. Насера, уряд знову заборонив і розпустив організацію, її члени зазнали репресій. У наступні десятиліття «Брати» діяли у підпіллі та закордоном, зокрема у Саудівській Аравії, Сирії, Лівані, Тунісі, а також країнах Західної Європи (Німеччина, Велика Британія) тощо.
У 1970-х асоціація офіційно відмовилася від практики насильства. Була легалізована президентом Єгипту А. Садатом (1918–1881); почала набирати ознак партії парламентського типу. 1978 після підписання мирних угод з Ізраїлем «Брати-мусульмани» перейшли у політичну опозицію.
1980-ті були позначені загальним підйомом релігійно-політичної активності; філії товариства діяли у більшості країн Близького Сходу і Північної Африки, багатьох країнах Західної Європи й США. Від середини 1980-х «Брати» формують парламентську опозицію уряду Х. Мубарака в Єгипті, беруть активну участь у культурному і громадському житті. Асоційовані з товариством діячі посіли впливові політичні, профспілкові, громадські посади.
Від 1990-х автономні мусульманські громади-філії «Братів-мусульман» діяли і в АР Крим. Наявність таких громад украй негативно сприймало Духовне управління мусульман Криму, яке вбачало в них загрозу радикалізації соціуму, загострення міжконфесійних стосунків і дестабілізації етнополітичної ситуації в Криму.
Сучасний стан
На парламентських виборах 2000 прихильники товариства отримали 17 місць (балотувалися як незалежні кандидати) й сформували найбільший опозиційний блок у парламенті; 2005 — 88 місць. Наслідком стали цілеспрямовані урядові адміністративні обмеження та арешти, а відтак — вимушене бойкотування товариством виборів 2010.
Чергова хвиля соціальної підтримки «Братів-мусульман» припала на початок Арабської весни в умовах ослаблення та падіння режиму Х. Мубарака, гострої боротьби за політичну владу та регіональне лідерство. «Брати» оголосили про створення власної політичної партії. Заснована в лютому 2011 «Партія свободи і справедливості» отримала 47 % голосів на виборах 2012 в Народну асамблею. Її передвиборча програма включала ідеї зміцнення парламентської системи, залучення громадськості до політичного життя, широке коло реформ із модернізації та демократизації єгипетського суспільства, перспективу арабської та ісламської єдності. В другому турі президентських виборів (червень 2012) переміг голова партії Мухаммад Мурсі (1951–2019).
Водночас арабські монархії (передусім Саудівська Аравія, ОАЕ та ін.) вбачали у діяльності «Братів-мусульман» політичну загрозу для свого режиму та всіляко протидіяли її активності та популярності.
Брак професіоналізму й навичок управління державою, відверта ворожість з боку частини місцевих еліт та політичних опонентів обумовили втрату «Братами» підтримки значної частини населення країни. В липні 2013 Мурсі було усунуто від влади шляхом військового перевороту й заарештовано, а за 2 місяці діяльність товариства в Єгипті заборонено судом (як терористичного угруповання), його фінансові активи, майно та нерухомість конфісковано, проти лідерів і членів товариства розгорнуто масові репресії.
Натепер організація зберігає значний вплив у Близькосхідному й Північно-Африканському регіонах; як легальна політична сила діє в Тунісі, Судані, Ємені, Йорданії, Кувейті тощо. Визнана терористичною та заборонена в Саудівській Аравії, ОАЕ, Бахрейні, Єгипті, Сирії, Лівані, Росії. В цих країнах розгорнуто потужну ідеологічну кампанію дискредитації товариства, звинувачення його у зумисній релігійній і політичній поляризації арабських країн, екстремізмі, тероризмі, загрозах національній безпеці.
Назагал філії товариства діють у десятках країн світу (за різними оцінками, від 30-ти до 50-ти), сформована міжнародна мережа громад, наявна значна матеріальна база, власні медії. З лав «Братів-мусульман» вийшли різні за цілями і засобами діяльності угрупування політичного ісламу — від екстремістських і радикальних до поміркованих і неоліберальних. Засновано низку т. з. парасолькових міжнародних організацій (політичних, молодіжних, студентських, сімейних тощо), які постали виразниками інтересів мусульман в різних країнах, стали суб'єктами діалогу з європейськими і міжнародними інституціями (зокрема, Європейським парламентом, Радою Європи, ООН, іншими організаціями).
Література
- Al-Аbdin A. Z. The Political Thought оf Ḥasan Al-Bannā // Islamic Studies. 1989. Vol. 28. No. 3. Р. 219–234.
- Krämer G. Hasan al-Banna (Makers of the Muslim World). Oneworld Academic, 2009. 160 р.
- Levy R. A. The Idea of jihād and Its Evolution: Ḥasan al-Bannā and the Society of the Muslim Brothers // Die Welt des Islams. 2014. Vol. 54. Is. 2. P. 139–158.
- Швед В. Політичний іслам є визначальним виразом цивілізаційних устремлінь ісламського суспільства // Іслам в Україні. 2015. URL: https://islam.in.ua/ua/islamoznavstvo/vyacheslav-shved-politychnyy-islam-ye-vyznachalnym-vyrazom-cyvilizaciynyh-ustremlin
- Разіцький В. Й., Петренко В. В. Політичні пріоритети братів-мусульман в Єгипті після падіння режиму Х. Мубарака // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. 2014. № 1 (115). С. 71–74.
- Khalil al-Anani. Upended Path: The Rise and Fall of Egypt's Muslim Brotherhood // Middle East Journal. 2015. Vol. 69. No. 4. Р. 527–543.
- Аулін О., Брильов Д., Пророченко Н., Ярош О. Іслам і політика: ідеологія, рухи, організації. Київ : Дєоніс Плюс, 2019. 366 с.
- Паламар А. С. Вплив «Братів-мусульман» на зовнішню політику Туреччини у ХХІ столітті // Актуальні проблеми філософії та соціології. 2020. С. 151–158.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Брати-мусульмани // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брати-мусульмани (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
